Постанова № 29362777, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-39446/10

№№ К-39446/10, К-39448/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів»та Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

у справі № 2а-602/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ від 11.12.2008 № 0001192332/0 та № 0001202332/0 в частині донарахованого податку на прибуток у сумі 115911,76 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 65578,35 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 постанову суду першої інстанції у частині скасування податкового повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ від 11.12.2008 № 0001202332/0 про донараховання податку на прибуток у сумі 56145,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28073,00 грн. скасовано, у задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовлено; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ВАТ «Березанський завод залізобетонних виробів»та Баришівська ОДПІ звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а відповідач, у свою чергу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ВАТ «Березанський завод залізобетонних виробів»не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Баришівської ОДПІ -частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.11.2008 № 2039/23-2-01033473, про порушення позивачем норм підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пунктів 5.1 та 5.9 ст.5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст.7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1. підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), а саме: занижено валові доходи на загальну суму 51756,00 грн. за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року та І, ІІ квартали 2008 року внаслідок невключення доходу від операцій з цінними паперами; занижено валові доходи на загальну суму 224580,96 грн. за ІV квартал 2006 року, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року внаслідок невідображення сировини та матеріалів, використаних при виробництві продукції, яка використовувалась при будівництві житлового будинку, не введеного в експлуатацію на час перевірки; завищено валові витрати за І, ІІ квартали 2008 року на 2600,00 грн., що складає суму премій штатним працівникам, які працюють на будівництві житлового будинку; завищено амортизаційні відрахування у сумі 256010,00 грн. за ІV квартал 2004 року - ІІ квартал 2008 року внаслідок нарахування амортизації за ставками, встановленими для І групи основних фондів без наявності належним чином зареєстрованих прав власності на нерухоме майно, що призвело до заниження податку на прибуток на 172194,72 грн. за ІV квартал 2004 року - ІІ квартал 2008 року. Крім того, ОДПІ встановлено порушення норм підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму 18520,18 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ліселектроком», реєстрація платника ПДВ якого анульована 27.11.2006, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2006 року - січень 2008 року, квітень, травень 2008 року.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.12.2008 № 0001192332/0 про донарахування податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 31038,00 грн. (у т.ч. 20692,00 грн. - основний платіж та 10346,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); та № 0001202332/0 про донарахованого податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 211980,00 грн. (у т.ч. 141320,00 грн. - основний платіж та 70660,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як встановлено у судовому процесі, позивач використав продукцію власного виробництва (будівельні матеріали) вартістю 224580,96 грн. на будівництво житлового будинку за адресою: м. Березань, вул. Маяковського, 63. Вартість цих матеріалів у податковому обліку була врахована як убуток балансової вартості запасів на складах без її врахування у вартості незавершеного будівництва, що призвело до завищення валових витрат на вказану суму.

У відповідності до абзацу 1 пункту 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Абзацами 4 та 5 цього пункту визначено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, відображаючи убуток балансової вартості запасів на складі на суму вартості будівельних матеріалів, списаних на будівництво житлового будинку, позивач повинен відобразити приріст балансової вартості запасів у незавершеному будівництві, що не призвело б до змін у податковому обліку.

З огляду на визначення нормою абзацу другого пункту 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР поняття «незавершене виробництво», застосування судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, норм цього пункту при вирішенні спору є правильним.

У судовому процесі встановлено, що впродовж 2007 року, І півріччя 2008 року позивач здійснював зворотний викуп акцій власної емісії та продаж їх фізичним особам; окремий податковий облік фінансових операцій з цінними паперами на підприємстві не вівся.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

У висновку про заниження позивачем валових доходів на загальну суму 51756,00 грн. за 2007 рік (І, ІІ, ІІІ, ІV квартали), І півріччя 2008 року за операціями з купівлі-продажу акцій, контролюючий орган, посилаючись на те, що позивачем не було надано документів на підтвердження цих операцій, виходив із загального обсягу виручки, отриманої позивачем від продажу акцій згідно з даними касової книги.

Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, при визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток за операціями з купівлі-продажу цінних паперів (акцій), за умов неведення позивачем податкового обліку та відсутності документів на підтвердження здійснення цих операцій, контролюючий орган мав право визначити податкові зобов`язання з використанням непрямих методів, яке, однак, реалізовано не було.

Крім того, акт перевірки всупереч пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 ( втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984) не містить переліку документів, відсутність яких, за висновком контролюючого органу, стала підставою для збільшення в податковому обліку позивача суми валових доходів на 51756,00 грн.

Правильними є і висновок судів попередніх інстанцій, що норми ст. 8 Закону № 334/94-ВР не ставлять у залежність право платника податку на здійснення амортизаційних відрахувань від наявності у платника податку правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна, який взятий на баланс, а тому відсутній факт завищення амортизаційних відрахувань на 256010,00 грн. за ІV квартал 2004 року - ІІ квартал 2008 року внаслідок нарахування амортизації на об`єкт нерухомого майна за ставками, встановленими для І групи основних фондів, за відсутності правовстановлюючих документів щодо реєстрації прав власності на це нерухоме майно.

Також суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми підпункту 5.6.1 пункту 5.6 ст.5 Закону № 334/94-ВР, зробили правильний висновок про правомірність включення до складу валових витрат за І, ІІ квартали 2008 року витрат в загальній сумі 2600,00 грн., що склали суму премій, виплачених працівникам підприємства, зайнятим на спорудженні житлового будинку. Норма цього підпункту не диференціює витрати на оплату праці, в тому числі у вигляді премій, особам, які перебувають в трудових відносинах з платником податку, в залежності від змісту трудової функції цих осіб.

Так, цим підпунктом визначено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції в частині, що стосується податкового повідомлення-рішення від 11.12.2008 № 0001202332/0, відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Разом з тим, не можна повністю погодитися є висновком судів попередніх інстанцій про неправомірне донараховання позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2008 № 0001192332/0.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2007 року, серпень, грудень 2007 року, січень, травень 2008 року ПДВ у загальній сумі 18520,18 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ліселектроком»за період з 27.11.2006 по 30.06.2008 2007. Актом № 164 від 27.11.2006 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ліселектроком»у зв`язку з неподанням податкової звітності протягом року.

Пунктом 9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР визначено, що реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті (у редакції Закону від 25.03.2005 № 2505-IV) встановлювалось, що не можуть включатися до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, після анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ліселектроком»ця юридична особа втратила право на виписування податкових накладних, а виписані після цієї події податкові накладні не можуть вважатись документами, які дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на це податковим органом правомірно донараховано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 27780,27 грн. (у т.ч. 18520,18 грн. - основний платіж та 9260,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а отже податкове повідомлення-рішення від 11.12.2008 № 0001192332/0 підлягає скасуванню у частині донарахування податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 3257,73 грн. (31038,00 грн.-27780,27 грн.) (у т.ч. 2171,82 грн. - основний платіж (20692,00 грн.-18520,18 грн.) та 1085,91 грн. - штрафні (фінансові) санкції (10346,00 грн.-9260,09 грн.)).

Касаційна скарга ОДПІ не містить доводів на спростування законності судових рішень стосовно цієї суми податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів»залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області задовольнити частково, змінити постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 11.12.2008 № 0001202322/0 на суму 97272,11 грн., у тому числі 59766,76 грн. -основний платіж, 37505,35 грн. -штрафні (фінансові) санкції; від 11.12.2008 № 0001192332/0 на суму 3257,73 грн., у тому числі: 2171,82 грн. -основний платіж та 1085,91 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак