Ухвала суду № 29362773, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-35751/10

К-35751/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010

у справі № 2а-353/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет-К»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0009392308/0, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову скасовано, позов задоволено у цій частині: скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 № 0009402308/0; в іншій частині постанову суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.12.2009 № 2219/23-12/21488112, про порушення норм пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), а саме: заниження валового доходу на загальну суму 810000,00 грн. за І квартал, півріччя 2009 року внаслідок не включення до валових доходів суми доходів від безоплатного використання корисної моделі, внаслідок чого занижено податок на прибуток за вказаний період на загальну суму 202500,00 грн. Також, за висновками податкового органу, позивачем порушені норм підпунктів ?.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту на 232109,00 грн. в податковому обліку з ПДВ за березень - червень 2008 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Контракт-М»на поставку товарів (двері банківських сховищ, оболонки сховищ, матеріали для монтажу сховищ і т. д.), внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 232109,00 грн. за ці ж звітні податкові періоди. При цьому податковий орган послався на нікчемність вказаних господарських операцій з огляду на те, що контрагенти ТОВ «Контракт-М»по другій та третій ланці ланцюга поставки -ТОВ «Вага-С», ТОВ «Сервісторгопт», ТОВ «Компанія Геліона»(посередники у постачанні запасних частин, блоків, матеріалів) ліквідовані у зв'язку з визнанням банкрутами, а у п`ятій ланці - податкові зобов`язання не задекларовані та відсутні виробничі потужності для здійснення господарських операцій.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009: № 0009402308/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 253125,00 грн. (у т.ч. 202500,00 грн. -основний платіж, 50625,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0009392308/0 про визначення податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 348164,00 грн. (у т.ч. 232109,00 грн. -основний платіж, 116055,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що 12.04.2007 між позивачем (ліцензіат) та фізичними особами -підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (ліцензіари та одночасно засновники позивача) укладений ліцензійний договір на використання корисної моделі за патентом України № 19021 (далі -ліцензійний договір), за умовами якого ліцензіари надають ліцензіату невиключну ліцензію на використання корисної моделі строком на п`ять років. Об`єктом винаходу (корисної моделі) за вказаним патентом є спосіб складання сховища зберігання цінностей.

Згідно з пунктом 4.1 ліцензійного договору порядок розрахунку та виплати роялті, плати за використання корисної моделі, визначається окремим договором. На виконання вказаного пункту сторони уклали Договір від 12.04.2007 про розмір та порядок виплати роялті за ліцензійним договором на використання корисної моделі за патентом України № 19021, укладеним 12.04.2007, згідно пункту 2.1 якого загальний розмір роялті становив 1722000,00 грн.

Додатковими угодами від 12.04.2007 та від 01.04.2008 до договору про розмір та порядок виплати роялті встановлювалась сума роялті, що підлягає сплаті, а саме: 1722000,00 грн. - у 2007 році та 1827000,00 грн. - у 2008 році. Ці суми роялті сплачені позивачем у повному обсязі, відтворені у бухгалтерському та податковому обліку. В І півріччі 2009 року роялті за користування ліцензією позивач не нарахував та не сплатив.

Продаж результатів робіт (послуг), згідно з пунктом 1.31 ст.1 Закону № 334/94-ВР, - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 цього пункту визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Як встановлено у судовому процесі, протягом періоду, за який здійснена перевірка позивача, включаючи І півріччя 2009 року, єдиним постачальником позивачу послуг з виготовлення сховищ зберігання цінностей було ТОВ «Контакт-М», яке згідно з укладеними договорами від 28.12.2007 № 167 та № 168 на підставі конструкторської документації та за технологією замовника (позивач) зобов`язувалось виготовити та передати позивачу вироби (сейфи для житла та офісів, банківські сейфи, сейфи сховища і т.д.).

Враховуючи те, що позивач здійснював продаж, монтаж, влаштування сейфів, виготовлених ТОВ «Контакт-М»протягом І півріччя 2009 року з використанням наданої позивачем конструкторської документації та технології, які він у свою чергу отримав за ліцензійним договором, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зробив правильний висновок, що позивач в І півріччі 2009 року користувався об`єктом інтелектуальної власності - корисною моделлю за патентом України № 19021, а за умови не нарахування в бухгалтерському обліку та не сплати роялті за ліцензійним договором за користування корисною моделлю в податковому обліку за цей податковий період повинен включити до складу валових доходів за відповідний податковий період вартість безоплатно отриманого права на користування корисною моделлю, виходячи із суми роялті, встановленої ліцензійним договором.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, встановленим на підставі доказів, оцінка яким відповідає вимогам ст. 86 КАС України. Так, даючи оцінку додатковій угоді від 30.12.2008 про припинення дії ліцензійного договору, суд першої інстанції об`єктивно виходив з того, що під час здійснення перевірки ця угода позивачем не була надана, а акт перевірки посадовими особами позивача був підписаний з підтвердженням факту надання всіх наявних документів, що стосуються діяльності позивача за період, за який здійснена перевірка. З огляду на це посилання суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність зазначеної угоди як на підставу скасування ухваленої ним постанови, не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 232109,00 грн. за період з березня по червень 2008 року за господарськими операціями з ТОВ «Контакт-М», який у ланцюгу постачання товару здійснював його придбання в юридичних осіб, які визнані банкрутом (ТОВ «Вага-С») та припинені (ТОВ «Сервісторгопт», ТОВ «Компанія Геліона»).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку -постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту зроблено також із врахуванням того, що податкові зобов`язання за вказаними господарськими були відображені у податковій звітності ТОВ «Вага-С»та ТОВ «Сервісторгопт»за відповідний період.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак