Ухвала суду № 29362767, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-36218/10

К-36218/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-2976/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 № 0000172301/0.

В касаційній скарзі Володарсько-Волинська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми пункту 1.8, ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за жовтень, грудень 2008 року на 243969,00 грн. та 126708,00 грн. відповідно згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.04.2010 № 0000172301/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.04.2010 № 22/5/23-07/30597936. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, що мало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2008 року на 243969,00 грн. та 126708,00 грн. відповідно. Як на підставу зменшення задекларованих сум бюджетного відшкодування контролюючий орган послався на неможливість підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України постачальниками товарів, кінцевим покупцем яких є позивач, по всьому ланцюгу поставки до виробника, оскільки ТОВ «Світлобуд», ТОВ «Трансметал», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»», ТОВ «ТД «Росресурс»», за податковими накладними яких позивач сформував суми податкового кредиту, які приймали участь при визначенні сум бюджетного відшкодування, не є виробниками продукції, а посередниками у ланцюгу поставки.

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій поставки товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Світлобуд», ТОВ «Трансметал», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»», ТОВ «ТД «Росресурс»»позивач сплатив у ціні отриманих товарів ПДВ в сумах 150000,00 грн., 93969,00 грн., 46077,00 грн., 80631,00 грн. відповідно, які у подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту податкового періоду, визначеного за правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Факт поставки товарів за вказаними господарськими операціями та сплату позивачем у ціні за них сум ПДВ ДПІ не оспорюється.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї статті платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку -постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак