Ухвала суду № 29362101, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-40478/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009

по справі № 2-а-6140/08/9/0170

за позовом ВАТ "Електромашинобудівний завод "Фірма "СЕЛМА"

до ДПІ у м. Сімферополі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 19.11.2004 №0017402301/0 та від 15.12.2004 №0019182301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погоджується, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених відповідачем позапланових документальних перевірок позивача щодо дотримання податкового законодавства України по відшкодуванню ПДВ, складені акти від 18.11.2004 №10/23-4/20732066 та від 13.12.2004 №36/23-4/20732066, в яких зафіксовані порушення п.11.12. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п12 ст.1 Порядку заповнення та надання податкової декларації по ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.97.

На підставі акта перевірки від 18.11.2004 №10/23-4/20732066, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004 №0017402301/0, яким суми бюджетного відшкодування по ПДВ за липень-серпень 2004 року у розмірі 257890,00 грн. та 199222,00 грн. відповідно були зменшені в картці особового рахунку платника податків, що ведеться в податковому органі.

Також, на підставі акта перевірки від 13.12.2004 №36/23-4/20732066, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.12.2004 №0019182301/0, яким суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2004 року у розмірі 310931,00 грн. відповідно були зменшені в картці особового рахунку платника податків, що ведеться в податковому органі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.11.12. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", відповідно до ч.1 ст.4 якого суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів, нараховані у порядку, встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Згідно абзацу 4 п.1.2. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 N166 (із змінами та доповненнями станом на період перевірки), податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.12 (абзац дванадцятий), 11.21, 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Вказаним Порядком не врегульоване питання надання податкової декларації (повної або скороченої форми) у випадку виникнення в учасника технологічного парку від'ємного значення ПДВ.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, за податковий період липень-вересень 2004 року у позивача була відсутня сума ПДВ, що підлягає сплаті у бюджет та яку позивач відповідно до вимог п.11.12. ст.11 мав право використати для цільового використання.

Так, у позивача було від'ємне значення ПДВ в сумі 355446,00 грн. за липень 2004 року по стр.18.2. розділу ІІІ повної податкової декларації від 20.08.2004, в сумі 211787,00 грн. за серпень 2004 року по стр.18.2. розділу ІІІ повної податкової декларації від 20.09.2004, в сумі 322220,00 грн. за вересень 2004 року по 18.2. розділу ІІІ повної податкової декларації від 20.10.2004, та згідно до відомостей акта перевірки, таке від'ємне значення виникло у результаті здійснення експортних операцій.

На запит позивача Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення №987/6/15-2315-01 від 12.02.2004, в якому зазначено, що операції з вивезення (експортування) продукції і операції, не пов'язані з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів, відображаються в декларації, за якою проводяться розрахунки з бюджетом. Цими роз'ясненнями і користувався позивач при складанні податкових декларацій у липні-вересні 2004 року.

Відповідно до Наказу ДПІ України від 23.04.04 №176 «Про затвердження Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства», податковим роз'ясненням уважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи. Податковим роз'ясненням, наданим на запит платника податків, користується платник податків при обрахуванні ним сум податкових зобов'язань та під час проведення ним апеляційних процедур (п.1.11. Порядку).

Вказані обставини були встановлені господарським судом при розгляді справ №2-15/10724-2005; №2-15/10726-2005 за позовом відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»до ДПІ у м.Сімферополь. Рішення набули законної сили. Відповідно до п.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.«д»п.4.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль