Ухвала суду № 29362079, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-31653/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009

по справі № 2-а-29212/08

за позовом Дочірнього підприємства "Техноскрап" Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап"

до ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька,

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

за участю Прокуратури Донецької області

про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009, позов задоволено: стягнуто з державного бюджету на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню за травень 2007 року у розмірі 167023,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 20364201, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07290325.

12.06.2007 позивачем до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області була подана декларація з податку на додану вартість за травень 2007 року, якою позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 464162 грн. Станом на день розгляду справи сума відшкодована частково, а саме, у розмірі 297139 грн., невідшкодована сума складає 167023 грн.

За результатами здійсненої відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за період березень, квітень, травень 2007 року, складена довідка від 10.08.2007 №1492/23-7/20364201, якою підтверджена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 464162 грн. за травень 2007 року.

Як на підставу ненаправлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за спірні податкові періоди, податковий орган посилається на відсутність позитивних результатів проведених зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, що унеможливлює підтвердження факту правильності формування податкового кредиту позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість перевірена та підтверджена податковим органом в довідці від 10.08.2007 №1492/23-7/20364201, що є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.п. 7.7.6 п.7.7. ст. 7 вказаного Закону, орган державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем виконало всі умови, що передбачені для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначене право позивача підтверджене проведеною податковим органом перевіркою та складеною на її підставі довідкою.

Однак, порушення відповідачем-1 наведених вище вимог норм законодавства призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач набув право на одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у сумі 167023,00 грн.

Слід зазначити, що доводи відповідача-1 про неможливість підтвердити факт правильності формування податкового кредиту позивача через відсутність позитивних результатів проведених зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, суперечать вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого продавця товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»достатньою підставою для отримання відшкодування визначає відомості податкової декларації за звітний період, надання податкових декларацій контрагентів платника податків не передбачено.

Відповідно до п.п.15.3.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права ні таке відшкодування.

Таким чином, протягом 1095 днів платник податку має право на звернення до податкового органу із відповідною заявою до повного погашення суми належного йому бюджетного відшкодування ПДВ.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права, колегією суддів відхиляються, оскільки, як було вірно встановлено судом першої інстанції, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2007 року подана до відповідача-2 -12.06.2007, а позовна заява -04.11.2008, внаслідок чого строк для звернення до суду не є пропущеним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль