Постанова № 29360349, 12.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5019/1117/12 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Тов "Динеро-Капітал" розглянувши касаційну скаргу розглянувши касаційну скаргу Бігдан О.А. Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012у справі№ 5019/1117/12 господарського суду Рівненської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"до третя особаЗакритого акціонерного товариства "Завод "Технопривод" Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_5 Товариство з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал"провилучення обтяження з реєструВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 (суддя Пашкевич І.О.) позов про вилучення обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна задоволено.

Суд з огляду на норми ст.ст. 317, 391 ЦК України та п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, дійшов висновку, що запис обтяження на нерухоме майно є таким, що не відповідає дійсності та підлягає вилученню, оскільки рішенням господарського суду Рівненської області від 25.03.2011 власником майна, на яке зареєстрована заборона є ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 (судді Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 залишено без зміни.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції, з огляду на норми ст.ст. 317, 328, 391, 575, 583 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про іпотеку", п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мін'юсту від 09.06.1999р. №31/5, дійшовши висновку про порушення прав власника (позивача у справі).

Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що суд порушив п.п. 1.5, 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мін'юсту від 09.06.1999р. №31/5, оскільки відсутні правові підстави для внесення відомостей про зняття заборони у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення із Реєстру заборон запису про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна може бути здійснене лише нотаріусом, який накладав заборону, в тому числі і на підставі рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд господарському суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що суд порушив ст.ст. 24, 27, 104 ГПК України, оскільки не залучив його до участі у справі у суді першої інстанції, а залучення на стадії апеляційного провадження неправомірне, оскільки це повинно бути зроблено судом до прийняття рішення у справі; судом порушено ст. 43 ГПК України, оскільки не досліджено всіх правовстановлюючих документів позивача на спірне майно; порушено ст. 1 ГПК України, ст. 1 Закону України "Про нотаріат", оскільки нотаріус не може бути стороною у справі, а порядок оскарження дій нотаріуса визначено ст. 15 ЦПК України, ст. 50 Закону України "Про нотаріат", тому справа підлягає розгляду у загальному суді; порушено ст.ст. 4, 17, 23 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 203, 204 ЦК України, оскільки не враховано, що обтяження майна виникло на підставі чинного договору іпотеки, визначені законом підстави для її припинення відсутні; порушено п.п. 1.5, 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мін'юсту від 09.06.1999р. №31/5, оскільки суд не вправі вилучати обтяження в реєстрі.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних вимог є вилучення обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Судом встановлено, що з витягів про державну реєстрацію прав №34343898, №34344147 та №34344412 від 31.05.2012р., виданих КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" є власником будівлі тросового виробництва, яка знаходиться за адресою вул. Барона Штейнгеля, 4а, с.Городок, Рівненського району, Рівненської області, до складу якої входять: комплекс, дільниця збирання тросів, дільниця термообробки, дільниця мехобробки (літ. А-ІІ), їдальня (літ. Г-2), управління (літ. В-3) (т.1, а.с.11-13). Право власності зареєстровано на підставі рішення господарського суду Рівненської області від 25.03.2011р. у справі №2/37, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд дішов висновку, що внесенням 15.06.2005 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження (заборони на нерухоме майно), зареєстрованого за №2092785, порушені передбачені ст.ст.317, 319 ЦК України права власника (позивача у справі).

Одночасно судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №35479819 від 30.03.2012р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 15.06.2005 зареєстровано заборону на зазначене вище нерухоме майно за №2092785 на підставі договору іпотеки №1458 від 15.06.2005р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 визначено, що за договором про відступлення прав за іпотечним договором від 03.08.2010 новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 15.06.2005 є ТОВ "Динеро-Капітал".

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно з ст. 10 цього закону, іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

За змістом норм ст. 12 цього ж закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Обставин, пов'язаних з підставами виникнення обтяження нерухомого майна іпотекою, припинення іпотеки у встановленому законом або договором порядку судом не встановлено.

Таким чином, суд не врахував приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12 Закону України "Про іпотеку", в порушення вимог ст.43 ГПК України, обставин, пов'язаних з підставами виникнення обтяження спірного майна не встановив, тому висновок про наявність підстав для зняття обтяження не ґрунтується на всебічно та повно встановлених обставинах справи, тому є невірним.

Касаційна інстанція вважає, що дійшовши висновку про порушення права власності позивача та постановивши рішення вилучити обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна господарський суд не вахував наступних правих норм.

У п. 1.5 Положення "Про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" (затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 року) вказано, що реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором (Адміністратором Реєстру заборон є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон) і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна. За клопотанням приватного нотаріуса-Реєстратора доступ до Реєстру заборон з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса.

Пункт 2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657, містить вичерпний перелік підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, а саме:

накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна;

заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є Реєстраторами, - у зв'язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту); органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Зі змісту цієї норми, зокрема, вбачається, що безпосередньо на підставі судового акта до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна можуть бути внесені відомості про зняття заборони лише стосовно арештованих судом об'єктів нерухомого майна.

Необхідно враховувати, що, як цивільні права та так і цивільні обов'язки виникають на певних підставах, і якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлено відповідного обов'язку особи, то вона не може бути примушена до його виконання (стаття 14 Цивільного кодексу України).

Держінформ'юст та його регіональні філії в частині внесення відомостей про накладення заборони відчуження об'єктів нерухомого майна уповноважено законодавством на виконання виключно обов'язків адміністратора Реєстру заборон, тобто здійснює суто механічне перенесення даних до Реєстру заборон з заяв отриманих від інщнх осіб, дотримуючись при цьому встановленої законодавством процедури внесення записів до Реєстру заборон. Отже, вилучення безпосередньо Держінформ'юстом та його регіона.тьннми філіями записів про заборони відчуження об'єктів нерухомого майна суперечить нормативно - правовим актам, які регулюють функціонування вказаного реєстру.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, виходячи з приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, задовольняючи вимоги позову та постановляючи рішення вилучити обтяження з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд не врахував, що відповідний спосіб захисту порушеного права законом не передбачений, суд не має підстав вилучати обтяження, які застосовано не на підставі судового акта.

Під час розгляду спору судам необхідно встановлювати на захист яких прав подано позов та ким і яким чином вони порушені.

Визнаючи порушеня права власності позивача та наявність підстав для захисту порушеного права, господарський суд не врахував норм матеріального права на підставі яких визначається порядок і способи захисту права власності та інших речових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2012 у справі № 5019/1117/12 господарського суду Рівненської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун