Ухвала суду № 29360010, 13.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. справа № 2а-0870/10473/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2012 року у справі № 2а-0870/10473/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» (далі - ТОВ «ТД Алпіна») 9 листопада 2011 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя в якому просить суд скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000142302 від 10 червня 2011 року про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 519 698,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, викладені у акті перевірки №846/2302/32765365 від 27 травня 2011 року, на підставі якого його було прийнято, є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000142302 від 10 червня 2011 року.

Постанова суду мотивована тим, що сама по собі можлива несплата податку контрагентом позивача (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивачем як покупцем та суму бюджетного відшкодування і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Посилається на доводи викладені в акті перевірки, де зазначає про безтоварність господарської операції між позивачем та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб».

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ при здійсненні фінансово-господарських відносин з приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» (далі - ПП «ВКФ «Укрпромснаб») за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.05.2011 року № 846/2302/32765365 (далі - Акт), в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 519 697,98 грн. (а.с.7-21).

Крім того в акті зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з ВКФ «Укрпромснаб».

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податку на додану вартість в сумі 519 697,98 грн. за податковими накладними на суму 519 697,98 грн. виданими ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (а.с.12-13).

Згідно акту перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», без мети реального настання правових наслідків, оскільки в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Вказаний висновок відповідач робить на підставі акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.04.2011 року №515/16-34202109 «Про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000142302 від 10 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 519 698,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (а.с. 22).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно акту перевірки, між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» укладено договір купівлі-продажу № 35 від 14.10.2010 року, предметом якого є поставка товару - нафтопродуктів. На виконання умов вищевказаного Договору у лютому 2011 року ПП «ВКФ «Укрпромснаб» реалізовано ТОВ «ТД «Альпіна» нафтопродукти та виписано податкові та видаткові накладні на 403 880,0 літрів дизельного пального на загальну суму 3 118187 грн.90 коп. (у т.ч. ПДВ - 519 697 грн. 98 коп.) Суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ПП «ВКФ «Укрпромснаб», включені позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2011 року. Транспортування товару здійснено позивачем відповідно до товарно-транспортних накладних. Оплата вартості придбаного товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Зазначені обставини сторонами було визнано та не заперечувались.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості.

Крім того суд першої інстанції вірно врахував обставини того, що відповідачем не досліджувались факти щодо наявності у ТОВ «ТД Альпіна» поставленого товару від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» чи використання його у власній господарській діяльності, а висновки акту перевірки не можуть ґрунтуватись на припущеннях щодо відсутності товарності по господарській угоді.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено те, що в ході перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було встановлено, наявність у даного підприємства ознак фіктивності. Відповідачем зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» до позивача у відповідності до вимог ПК України та Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що правочин вчинений між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та позивачем має ознаки нікчемності.

У зв'язку з цим, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність вчиненого між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» правочину податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на частину 5 статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Натомість встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, при укладенні якого його сторонами було погоджено усі істотні умови, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Наявність господарських відносин між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» відносно якого у податкового органу існують підозри щодо неможливості здійснення господарських операцій враховуючи «час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій», не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Відповідачем, на якого відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2012 року у справі № 2а-0870/10473/11- без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко