Ухвала суду № 29359273, 05.11.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/8854/12 Справа № 429/5580/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Калиновський А.Б. Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого -Калиновського А.Б.

Суддів -Каратаєвої Л.О., Лисичної Н.М.

При секретарі -Горлаковій Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволені.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 травня 2012 року та до досягнення дитиною повноліття; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, встановив, що 25 травня 2005 року відділом РАЦС по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

15 липня 2005 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_2». Від цього шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач ОСОБА_8 знаходиться у відпустці по догляду за сином ОСОБА_9, що підтверджується витягом з наказу № 160 військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісару від 14 жовтня 2011 року про надання відпустки по догляду за хворою дитиною до досягнення нею шестирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

Частина 3 ст. 160 СК України передбачає, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2011 року позивача ОСОБА_3 звільнено від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за виконавчим листом №2-4566/2005 року. Також зазначеним рішенням встановлено, що син позивача ОСОБА_4 у теперішній час є ліцеїстом Донецького ліцею з посиленою військо-фізичною підготовкою і знаходиться на казарменому положенні, також він визначив своє місце проживання з батьком ОСОБА_3, а з відповідачкою ОСОБА_2 він не проживає з червня 2011 року.

Відповідно до довідки № 716 від 09 лютого 2012 року, виданої виконавчим комітетом Межівської селищної ради, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає без реєстрації з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

На теперішній час відповідачка матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Сам же позивач не має можливостей для всебічного та повного забезпечення дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнень за виконавчими документами з відповідачки не проводиться.

Таким чином, суд першої інстанції, зважаючи на викладені обставини та на положення ст. 27 Конвенції про права дитини, відповідно до якої батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача виплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заперечення відповідачки проти позову та посилання на те, що висновки суду про те, що позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідають дійсності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів на обґрунтування своїх заперечень відповідно до ст. 10 ЦПК України, відповідачка суду не надала.

Посилання відповідачки на те, що їх син ОСОБА_4 не проживає з батьком, а також на те, що довідка сільради № 716 від 09 лютого 2012 року є недостовірною, безпідставні, оскільки зазначені обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі і, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не допускається при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На час звернення до суду з позовом (23 травня 2012 року), згідно довідки № 75 від 13 серпня 2012 року, син сторін ОСОБА_4 закінчив Донецький ліцей (дата випуску 12 травня 2012 року), а до Національного університету цивільного захисту України був зарахований наказом № 144 від 15 серпня 2012 року.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: