Ухвала суду № 29358977, 22.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р.справа № 2а-6488/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача: - Попов В. А. (дов. від 04.02.2011 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року

у справі № 2а-6488/09/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка»

до Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.06.09 № 0000472301/0, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Веселівському районі Запорізької області від 23.06.09 № 0000472301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 157000,00 грн., в т.ч. 115000,00 грн. - основний платіж, 42000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно донараховано позивачеві податок на прибуток з коштів, які були внесено до статутного фонду підприємства, що виключає їх віднесення до валового доходу. Збільшення статутного капіталу позивача шляхом внесення додаткових вкладів учасників не підпадає під нормативне визначення безповоротної фінансової допомоги, а отже позивачем правомірно не віднесено вказані суми до суми валового доходу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2010 адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій скасувати постанову суду першої інстанції; винести нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав права збільшувати розмір статутного фонду до внесення повністю всіма учасниками своїх внесків. Крім того, оскільки кошти до статутного фонду внесені учасниками позивача до моменту реєстрації таких змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вони не можуть визнаватись як пряма інвестиція та підлягають віднесенню до валових доходів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №317/23/24516694 від 15.06.2009.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п.3.1. ст.3, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у не віднесенні до валового доходу безповоротної фінансової допомоги в сумі 460000,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2008 року на 380000 грн., за ІV квартал 2008 року на 80000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 115000,00 грн., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року на 95000,00 грн. та за ІV квартал 2008 року на 20000,00 грн.

На підставі означеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.09 № 0000472301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 157000,00 грн., в т.ч. 115000,00 грн. - основний платіж, 42000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає чинному законодавству.

До висновку про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач дійшов з огляду на наступні обставини справи.

Згідно з п.1.2 Статуту ТОВ «Ніка», затвердженого загальними зборами засновників (протокол №1 від 22.03.2002), зареєстрованого Веселівською районною державною адміністрацією 25.03.2002, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» створено шляхом перетворення з колективного підприємства «Ніка», зареєстрованого згідно з розпорядженням голови Веселівської районної державної адміністрації №552-р від 11.12.1996. ТОВ відповідальністю «Ніка» є правонаступником всіх прав та обов'язків колективного підприємства «Ніка».

Згідно із Статутом ТОВ «Ніка» сума статутного фонду товариства складала 14000 грн. Засновниками на момент реєстрації були: ОСОБА_3 (сума внеску -5600 грн.), ОСОБА_3 (сума внеску - 5600 грн.), ОСОБА_4 (сума внеску - 2800 грн.).

Загальними зборами засновників ТОВ «Ніка» - протокол №2 від 18.07.2002 прийнято рішення збільшити Статутний фонд товариства до 100000,00 грн.; затверджено Установчий договір товариства в новій редакції у зв'язку із збільшенням Статутного фонду; затверджено зміни до Статуту товариства.

Зміни до Статуту ТОВ «Ніка» зареєстровано Веселівською районною державною адміністрацією 19.07.2002.

Як встановлено відповідачем під час перевірки, за період, що перевірявся, рішення про зміну розміру статутного капіталу ТОВ «Ніка» з внесенням таких змін до Єдиного державного реєстру відсутні.

Відповідно Статуту ТОВ «Ніка» Статутний фонд станом на 01.04.2008 та на 31.12.2008 становить 100000 грн.

Також, як зазначено в акті перевірки, учасниками ТОВ сплачено внески коштами з визначенням платежу «поповнення статутного фонду» в сумі 480000 грн., кошти надійшли на рахунок підприємства №26002000258001 розташований в Філії Запорізького регіонального управління ВАТ КБ «Надра».

Загальними зборами засновників ТОВ «Ніка» (протокол № 2 від 22.05.2008) прийнято рішення збільшити статутний фонд товариства на 480000,00 грн., довівши його загальний розмір до 580000,00 грн. При цьому збори вирішили встановити термін внесення внесків до 01.07.2009.

Всього засновниками протягом травня та жовтня 2008 року внесено грошових коштів у сумі 480000 грн., в т.ч. в травні 2008 року 400000 грн., в жовтні 2008 року 80000 грн.

Враховуючи, що на момент внесення грошових коштів заборгованість засновників по внескам у статутний капітал підприємства становила 20000 грн., то 460000 грн. внесені до часу набуття чинності рішенням про збільшення статутного фонду (зміни зареєстровані Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 05.06.2009), у зв'язку з чим кошти, внесені до моменту реєстрації змін, не можуть вважатися як пряма інвестиція у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що такі висновки податкового орану є помилковими.

Підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Згідно абзацу 2 підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 цього Закону під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Судом встановлено, що на виконання рішення загальних зборів засновників ТОВ «Ніка» (протокол №2 від 22.05.2008) про збільшення розміру статутного фонду до 580000,00 грн. учасниками перераховано грошові кошти у вищевказаній сумі на рахунок позивача №26002000258001 в Філії Запорізького регіонального управління ВАТ КБ «Надра» як поповнення статутного фонду. Наведені операції відображені по рахунку 40 «Статутний капітал» та вказані зміни до установчих документів зареєстровані у встановленому законодавством порядку 05.06.2009.

Наведене дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що на рахунок позивача надходили кошти в якості додаткових внесків до статутного фонду на підставі рішення учасників товариства, прийнятого в межах наданих їм законом повноважень, а також у відповідності до положень Статуту, з компенсацією за здійснені внески у вигляді корпоративних прав.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач правомірно не включив до складу валового доходу суму коштів в розмірі 460000,00 грн., отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 наведеного Закону безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що здійснене учасниками позивача перерахування коштів на розрахунковий рахунок в якості внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні наведеної вище норми.

Посилання відповідача на ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» відносно того, що рішення засновників про збільшення статутного фонду набирає чинності з моменту внесення таких змін до державного реєстру, в даному випадку колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ч. 2 даної статті вказує на те, що збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків передбачених цим Законом, тобто дія даної норми не стосується порядку збільшення статутного фонду, а лише наслідків, які з нього випливають.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів порушення позивачем норм наведеного Закону.

Таким чином, під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясував усі обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Веселівському районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-6488/09/0870 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко