Ухвала суду № 29358088, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.Справа № 2а/1570/8652/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року ТОВ «РАФ-ПЛЮС» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0001892350.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 13 по 26 липня 2011 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 29 липня 2011 року за № 4981/23-513/31185987, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за грудень 2010 року на 140440 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0001892350, яким ТОВ «РАФ-ПЛЮС» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 140440 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «РАФ-ПЛЮС» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року позовні вимоги ТОВ «РАФ-ПЛЮС» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 11 серпня 2011 року № 0001892350.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 198 Податкового кодексу України, пункти 1.4.2 та 1.4.3 наказу ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 13 по 26 липня 2011 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 липня 2011 року за № 4981/23-513/31185987, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення згідно рядку 18.2 декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 140440 грн. та завищено залишок від'ємного значення згідно рядку 26 декларації з ПДВ за січень 2011 року на 140440 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2011 року № 0001892350, яким ТОВ «РАФ-ПЛЮС» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 140440 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «РАФ-ПЛЮС», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 104440 грн., сплаченого у складі вартості товарів та послуг, придбаних у ПП «СІ.ТІ.ДЖИ».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за грудень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «СІ.ТІ.ДЖИ».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду з ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» здійснювалися господарські операції на підставі наступних договорів:

- договір поставки від 01 вересня 2009 року № 55/090, згідно якого ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» поставляє на адресу позивача товари, а саме обладнання, техніку, інвентар, МБП, інструменти та інші товари виробничого призначення, а покупець (позивач) приймає та оплачує продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в накладній, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 91-92);

- договір від 02 лютого 2010 року № 02-02-10/РО, згідно якого виконавець ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» зобов'язується виконати по завданню замовника (позивача) роботи по ремонту обладнання замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи. Вартість виконаних робіт визначається в актах прийому-передачі, які є обов'язковими для оплати виконаної роботи (т. 1 а. с. 111-112);

- договір поставки від 01 липня 2010 року № 07/10П, згідно якого ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» поставляє на адресу позивача поліграфічну продукцію, а покупець (позивач) приймає та оплачує продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в накладній (т. 1 а. с. 124-125);

- договір від 06 грудня 2010 року № 12/12ТО, згідно якого виконавець ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» зобов'язується виконати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту техніки і автомобілів. Вартість виконаних робіт визначається в актах прийому-передачі, які є обов'язковими для оплати виконаної роботи (т. 1 а. с. 130-131);

- договір поставки від 01 січня 2010 року № 01-10/ЗЧК та додаткова угода від 01 лютого 2010 року, згідно яким ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» поставляє на адресу позивача контейнери та запасні частини до контейнерів, а покупець (позивач) приймає та оплачує продукцію в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною в накладній, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 139-142);

- договір від 01 грудня 2010 року № М05, згідно якого виконавець ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» зобов'язується виконати роботи по мийці пластикових євроконтейнерів для збору твердих побутових відходів, інших ємкостей, обладнання, техніки та транспортних засобів, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботи та сплатити вартість виконаних робіт на підставі актів приймання-передачі (т. 1 а. с.145-146);

- договір від 01 січня 2010 року № 01-10/ОЛС, згідно якого виконавець ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» зобов'язується виконати роботи по обслуговуванню локальної мережі підприємства, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботи та сплатити вартість виконаних робіт на підставі актів приймання-передачі (т. 1 а. с. 154-155);

- договір від 01 грудня 2010 року № ТО/РР/6, згідно якого виконавець ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» зобов'язується виконати роботи по технічному обслуговуванню транспортних засобів, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти роботи та сплатити вартість виконаних робіт на підставі актів приймання-передачі (т. 1 а. с. 158-159).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (оброблення неметалевих відходів та брухту, збирання та знищення інших відходів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, оброблення металевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом - т. 1 а. с. 13) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні положення щодо порядку формування податкового кредиту були передбачені і нормами пунктів 7.2, 7.4 та 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій (грудень 2010 року).

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: