Ухвала суду № 29357139, 06.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р.Справа № 2а-10258/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10258/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби , Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області , Управління державного казначейства в Харківському районі Харківської області

про визнання бездіяльності та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Хімпром» до Харківської об»єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Управління державного казначейства в Харківському районі Харківської області про визнання бездіяльності та стягнення суми задоволено в повному обсязі.

Визнано бездіяльність Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (61046, м. Харків, вул. Пархоменко 3) щодо здійснення процедури бюджетного відшкодування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (Харківська область, с. Васищеве, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146) за періоди квітень 2010 року, з серпня 2010 року - по грудень 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (Харківська область, с. Васищеве, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди квітень 2010 року, з серпня 2010 року - по грудень 2010 року в розмірі 1995858 (один мільйон дев'ятсот дев'яноста п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (Харківська область, с. Васищеве, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що згідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог належить відмовити. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», положення ст.200 Податкового Кодексу України та вимоги ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України .

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до вимог п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 позивачем було подано до Харківської ОДПІ у Харківській області декларації та заяви щодо здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за такими періодами: за квітень 2010 року - 20.05.2010 року; за серпень 2010 року - 20.09.2010 року; за вересень 2010 року - 20.10.2010 року; за жовтень 2010 року - 22.12.2010 року; за листопад 2010 року - 17.12.2010 року; за грудень 2010 року - 20.01.2011 року.

При цьому у п'ятиденний термін до Управління Державної казначейської Служби України в Харківському районі Харківської області були надані копії декларацій з відміткою відповідача про їх прийняття для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників за такими періодами: за квітень 2010 року - 02.05.2010 року; за серпень 2010 року - 23.09.2010 року; за вересень 2010 року - 25.10.2010 року; за жовтень 2010 року - 23.12.2010 року; за листопад 2010 року - 22.12.2010 року; за грудень 2010 року - 25.01.2011 року.

Згідно з п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97 зазначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим органом було проведено позапланові виїзні та позапланові невиїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість правильності та складено акти про відповідність сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, первинним документам, даним бухгалтерського та податкового обліку, тобто були підтверджені: за квітень 2010 року -акт від 10.06.2010 року № 2335/07-11/33120146 на суму 52149,00 грн.; за серпень 2010 року -акт від 02.12.2010 року №4899/07-11/33120146 на сумму584504,00 грн.; за вересень 2010 року -акт від 02.12.2010 року № 4899/07-11/33120146 на суму 360674,00 грн.; за жовтень 2010 року -акт від 09.02.2011 року № 204/07-11/33120146 на суму 344637,00 грн.; за листопад 2010 року -акт від 14.01.2011 року №41/07-11/33120146 на суму 53648,00 грн.; за грудень 2010 р. -акт від 11.03.2011 року №344/07-11/33120146на суму 600246,00 грн..

Таким чином податковим органом підтверджено правомірність позовної вимоги ТОВ "Харків Хімпром" про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харків Хімпром"суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в сумі 1995858,00 грн., однак не направлено до казначейської служби відповідного листа щодо виплати бюджетного відшкодування з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення бездіяльністю відповідачів прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6 п.7 .7 ст.7 Закону № 168/97 податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Харківською ОДПІ у Харківській області ДПС була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Харків Хімпром"з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період 2010 року. За наслідками перевірки складений Акт № 418/7-11/33120146 від 21.03.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000031600/0 від 21.03.2011 року, яким було встановлено завищення бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 1995858,00 грн..

ТОВ "Харків Хімпром"було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000031600/0 від 21.03.2011 року в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Харківській області, до Державної Податкової Служби України. За результатами рішень вищестоящих податкових органів, ТОВ "Харків Хімпром"було подано адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду про скасування повідомлення-рішення № 0000031600/0 від 21.03.2011 року та стягнення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року по адміністративній справі № 2-а-12194/11/2070, що набрало законної сили згідно ухвали колегії суддів Харківського апеляційного суду від 14.03.2012 року, вищезазначене повідомлення-рішення було скасовано, в іншій частині позовних вимог відмовлено з підстав передчасності заявлення зазначених вимог про стягнення бюджетного відшкодування, а тому суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Положеннями п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України зазначено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, процедура відшкодування в частині оскаржуваної суми тимчасово припиняється до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зважаючи на вищенаведене, предметом розгляду даного спору є відносини, які виникли між сторонами у зв'язку з бездіяльністю податкового органу з приводу виконання своїх обов'язків щодо проведення процедури бюджетного відшкодування у зв'язку з закінченням процедури адміністративного або судового оскарження відповідно до вимог п.п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харків Хімпром"суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в сумі 1995858,00 грн. належним чином обґрунтована підтверджена матеріалами адміністративної справи.

Щодо позовних вимог про визнати неправомірною бездіяльність Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС щодо здійснення процедури бюджетного відшкодування з ПДВ, колегія суддів погоджуючись з її задоволенням судом першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно дорм Кодексу адміністративного судочинства, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне. Правомірні твердження про порушення прав і свобод підлягають в першу чергу негайному захисту.

Щодо правової позиції податкового органу зазначеної з боку представника відповідача відносно позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС щодо здійснення процедури бюджетного відшкодування з ПДВ, а саме її розгляду в порядку ст. 267 КАС України колегія суддів зазначає, що відповідно частини 9 до цієї статті зазначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Кореспондуючи зазначену норму з положеннями ст.ст. 105-107 КАС України суд приходить до висновку про помилковість розуміння ст. 267 КАС України з боку уповноваженого представника відповідача 1.

Суд першої інстанці, враховуючи підстави задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харків Хімпром"суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в сумі 1995858,00 грн. та беручи до уваги період, прийшов до вірного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача про захист яких він просить.

Зважаючи на те що заявлені позовні вимоги є пов'язаними - визнання неправомірною бездіяльності є похідною позовною вимогою від стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харків Хімпром"суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року в сумі 1995858,00 грн. суд приходить до висновку про її обґрунтованість та як наслідок задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Харківською ОДПІ у Харківській області ДПС, як суб'єктом владних повноважень не надано до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено правомірності невиконання процедури відшкодування сум з податку на додану вартість стосовно ТОВ "Харків Хімпром"відповідно до вимог п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України зазначено, що в Україні застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке забезпечує Державна казначейська служба України.

На підставі рішення суду, Державна казначейська служба України, відповідно до ст. 23 цього кодексу, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету і місцевих бюджетів.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги в ретроспективному розрізі щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування з боку Харківською ОДПІ у Харківській області ДПС, враховуючи обставини виходу суду за межі позовних вимог в порядку ст. 11 КАС України та наявні в матеріалах адміністративної справи судове рішення по адміністративній справі № 2-а-12194/11/2070, яке набрало законної сили, зазначаючи, що ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86), суд першої інстанції законно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підтвердженими належними беззаперечними доказами та відповідають вимогам законодавства України в повному обсязі.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано обґрунтованості доводів позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм Закону України «Про податок на додану вартість», положення ст.200 Податкового Кодексу України та вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм процесуального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10258/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.