Постанова № 29356774, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р. Справа № 2а-9679/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-9679/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н»

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Вега-Н», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000672210 від 18.07.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 9655,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4827,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.12 р. по справі № 2а-9679/12/2070 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.12 р. по справі № 2а-9679/12/2070 та прийняти нову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 424/23-212/32235614 від 19.04.12 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промспецконсалтинг» (ідентифікаційний код - 37091549) за період 01.09.11 р.- 30.09.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 199 ПК України, пов'язані з безпідставним віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ за господарською операцією з придбання послуг по супроводженню поставки електроенергії, яка не має ніякого відношення до господарською діяльності ТОВ «Вега-Н».

Дані висновки пов'язуються з тим, що ТОВ «Промспецконсалтинг» за місцем реєстрації не знаходиться, поштові відправлення отримує на пошті, має незначний склад працівників, не має транспортних засобів, складських приміщень для зберігання товарів, постачальниками товарів на його користь є підприємства, які за місцем реєстрації не знаходяться і яких не можливо перевірити, що за висновками ДПІ Жовтневого району м. Харкова свідчить про відсутність реального характеру всіх проведених ТОВ «Промспецконсалтинг» операцій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з'ясував, що позивач здійснює господарську діяльність з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серії АГ № 500299 (а.с.98), договору з ДП «Енергоринок» № 2208/01 від 24.06.04 р. (а.с.74-85), договору з АК «Харківобленерго» № 14/22/11 від 22.11.05 р. (а.с.86-91).

Крім того, позивачем з ТОВ «Промспецконсалтинг» був укладений договір про надання послуг № 01/09 від 01.09.10 р., предметом якого є надання послуг з аналізу роботи енергосистеми України, щомісячного аналізу цін на оптовому ринку електроенергії України, щомісячного розрахунку середньої оптової ціни, складення графіку запланованих платежів до Оптового ринку електроенергії України та АК «Харківобленерго», надання рекомендацій щодо збільшення ефективності від діяльності по поставці електроенергії за нерегульованим тарифом. Додатковою угодою від 17.05.11 р. був подовжений строк дії договору до 31.12.11 р.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем був наданий акт здавання-приймання послуг № 11 від 30.09.11 р., податкова накладна № 471 від 30.09.11 р. на суму 16310,9 грн. (ПДВ - 2718,48 грн.), розрахунок № 257 від 30.11.11 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 471 від 30.09.11 р. на суму 21321,26 грн. (ПДВ - 3553,54 грн.), платіжне доручення № 683 від 18.04.12 р. на оплату вартості послуг на суму 38292,51 грн. Податкова накладна № 471 від 30.09.11 р. і розрахунок коригування до неї були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ листопада-грудня 2011 р.

За твердженням позивача результатом господарських взаємовідносин з ТОВ «ПромспецКонсалтинг» було отримання економічного ефекту від діяльності за вересень 2011 р. в сумі 107520,48 грн., 37632,17 грн. з яких належить до перерахування на користь ТОВ «ПромсепцКонсалтинг», як плата за договором № 01/09 від 01.09.10 р.

В обґрунтування висновків про безпідставність позовних вимог суд першої інстанції послався на положення п. 198.3 ст. 198 ПК України, де зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що свідчить про те, що платник податків має право на збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок лише тієї суми податку, що була сплачена контрагенту (нарахована на користь контрагента) у зв'язку з придбанням товару (роботи, послуги), які призначаються таким платником для подальшого використання в межах господарської діяльності при здійсненні оподатковуваних операцій.

Крім того, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.36 ст. 14, п. 85.2 ст. 85 ПК України і вказав на безпідставність твердженням позивача про правомірність формування податкового кредиту за вересень 2011 р. на підставі вказаного вище договору, оскільки з витребуваних судом доказів випливає, що звіт про надані послуги за вересень 2011 р. за договором № 01/09 від 01.09.10 р. був фактично складений 30.09.11 р. (а.с.36), а тому всі документи, які є додатками до означеного звіту, фізично могли бути отримані позивачем не раніше 30.09.11 р., а тому об'єктивно не могли бути використані при організації господарської діяльності у вересні 2011 р., що свідчить про те, що фінансовий результат господарської діяльності за вересень 2011 р. був отриманий позивачем без використання вказаних документів (додатків до звіту про надані послуги за вересень 2011 р. за договором № 01/09 від 01.09.10 р.), тобто безвідносно до послуг за актом № 11 від 30.09.11 р. на суму 37632,17 грн. (ПДВ - 6272,03 грн.).

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з відсутністю ТОВ «Промспец Консалтинг» за місцем реєстрації, незначною кількістю працівників, відсутністю транспортних засобів та складських приміщень, а тому вважає неможливим формування позивачем податкового кредиту по цій операції. Проте факт надання ТОВ «Промспец Консалтинг» позивачу послуг відповідач не заперечує.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що господарська діяльність позивача пов'язана з постачанням електроенергії за нерегульованим тарифом на підставі ліцензії серії АГ № 500299, то інформація, викладена у звіті про надання послуг за вересень 2011 р., безпосередньо стосується його діяльності. Той факт, що звіт був отриманий 30.09.11 р. і на цю дату була виписана виконавцем податкова накладна, свідчить про виникнення у позивача права на формування податкового кредиту та правомірність її включення позивачем до податкового кредиту по ПДВ за вересень 2011 р.

Слід відмітити, що відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Оскільки наведена норма жодним чином не пов'язує право платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту з періодом використання ним отриманих товарів, робіт або послу, то висновки суду першої інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковими.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.12 р. по справі № 2а-9679/12/2070 прийнята з помилковим застосуванням норм податкового законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-9679/12/2070 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-9679/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Вега-Н».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000672210 від 18.07.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 9655,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4827,5 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська