Ухвала суду № 29356519, 04.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р.Справа № 2а-15804/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-15804/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства " Новоселівський ГЗК "

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13508,00грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» з податку на додану вартість за серпень 2011 року шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету та зарахування їх на будь-який поточний рахунок приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 17.11.2011 року N0000941600 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12833грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9962,25грн., стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12833грн. за податковою декларацією приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»з податку на додану вартість за серпень 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог п. 200.15 ст. 200 198 Податкового кодексу України та невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 17.08.2000р. за № 1467120000000035 та взятий на податковий облік в Нововодолазькій МДПІ в Харківській області 07.09.2000р. за № 521. Згідно довідки АА № 423321 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є добування піску та гравію (14.21.0), добування глини та каоліну (14.22.0), виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини (26.40.0), будівництво будівель (45.21.1), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), інші види оптової торгівлі (51.90.0).

05 травня 2011 року позивач змінив своє найменування з «Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» на «Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок чого видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та внесено запис 05.05.2011р. за номером 14671050012000135 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

На підставі направлень №355 та №356 від 12.10.2011 р., фахівцями Нововодолазької МДПІ, згідно п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірничо-збагачувальнігй комбінат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, заявленої до відшкодування на поточний рахунок.

У періоді, за який проводилась перевірка, позивач був платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 08.09.2000р. № 27959987, виданого Нововодолазькою МДПІ в Харківській області. У зв'язку із зміною назви підприємства видане нове свідоцтво платника ПДВ з 03.06.2011.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 07.11.2011р. № 1996/07-0-12/30773938, згідно висновків якого встановлено порушення приписів п.187.1, ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного заниження податкового зобов'язання на суму 675 грн., в т.ч. за липень 2011р. на суму 675 грн. та завищення податкового кредиту на суму 12833 грн., в т.ч. за липень 2011р. на суму 12833 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 13508 грн., в т.ч. за серпень 2011р. на 13508,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000941600 від 17.11.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13508,00 грн., за податковою декларацією за серпень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийнято з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що між позивачем та АТ «Ветропак Гостомельський склозавод» укладено договір № 152 від 10.12.2010р на поставку піску кварцового (т. 1 а.с. 135-140).

В липні 2011р. позивач реалізував АТ «Ветропак Гостомельський склозавод» товарів на загальну суму 790209,04 грн. (за даними перевірки 790212 грн.), у т.ч. ПДВ 131702 грн., що підтверджується: заявками на відвантаження піску у липні № 354 та 355 від 06.06.11р.; рахунками-фактурами від 02.07.11;03.07.11; 06.07.11; 10.07.11; 14.07.11; 16.07.11; 20.07.11; 22.07.11; 23.07.11; 24.07.11; 27.07.11;31.07.11; податковими накладними за липень 2011р.№ 14 від 02.07.11; №16 від 03.07.11; №50 від 06.07.11; №82 від 10.07.11; №83 від 10.07.11; №142 від 14.07.11; №161 від 16.07.11; №193 від 20.07.11; №216 від 22.07.11; №223 ід 23.07.11; № 224 від 24.07.11; № 257 від 27.07.11; № 275 від 31.07.11; платіжними дорученнями № 5178 від 26.08.11р. та № 478 від 29.08.11р. та випискою по рахунку з 01.08.11 по 19.08.11, які підтверджують оплату поставленого товару (т. 1 а.с. 141-175).

В ході проведення перевірки за результатами опрацювання податкових періодів липня - серпня 2011 року встановлена розбіжність у податковій звітності Позивача (заниження податкового зобов'язання) на суму 675 грн., в результаті реалізації піску кварцового АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод», а саме за податковою накладною № 275 від 31.07.2011р. на загальну суму 63488 грн., в т.ч. ПДВ 10581 грн.

Фахівцями відповідача в ході дослідження первинних документів та податкової звітності : декларації з ПДВ за липень та додатку № 5 до неї, було встановлено, що підприємство позивача реалізувало пісок кварцовий контрагенту АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод» на загальну суму 790209,04 грн. в тому числі ПДВ 131702 грн., в той час як АТ «Ветропак» Гостомельський склозавод», згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за липень 2011 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» задекларував податковий кредит по придбаному піску кварцовому від підприємства позивача на суму 794262 грн., в т.ч. ПДВ 132377 грн.

Вищезазначене порушення знайшло своє відображення в Акті перевірки від 07.11.2011р. № 1996/07-0-12/30773938, у якому відповідачем зазначено, що ПрАТ «Новоселівський ГЗК» порушені вимоги п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що при заповненні податкової накладної № 257 від 27.07.2011р. була зроблена помилка у позначені ціни постачання товару -133,80 грн. без ПДВ, кількість товару -341,00 т. Загальна сума з ПДВ вказана - 73544,16 грн. Дана податкова накладна була видана ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод».

На час складання акту перевірки позивачем не подавалися уточнюючі розрахунки до податкової декларації з ПДВ за липень 2011р. у бік збільшення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим відповідач у акті перевірки встановив, що підприємством позивача занижено суму податкових зобов'язань в розмірі 675 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на 675 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року на 675 грн.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не повідомив про існування обставин, які спростовували б висновки перевіряючих, зроблені під час перевірки, щодо порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим виникло заниження податкових зобов'язань у сумі 675 грн.

З цих підстав судом було відмовлено в задоволенні частини позовних вимог.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 11.07.2011р. між ПАТ «Новоселівський ГЗК» та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» укладено договір, згідно якого ТОВ «Промбуд-монтажінвест» прийняв на себе зобов'язання по зборці та монтажу технологічних бункерів Б1, Б2 за адресою: Нововодолажський район, вул.Піщана, 2 (т. 1 а.с. 77-82). Вартість робіт, визначена договором, складала 145179,79 грн. в т.ч. ПДВ 24196,63 грн. Фактично вартість робіт склала - 145170,53 грн., в т.ч. ПДВ 24195,09 грн., що підтверджено кошторисом, відповідно до якого виконувалися роботи.

Крім того, позивачем була проведена попередня підготовка до будування бункерів, господарча необхідність яких підтверджується відповідними документами: витягом з проекту модернізації технологічної лінії; звітом про проведення технічного огляду конструкцій щодо встановлення бункерів, зроблені ТОВ «Спецтехстрой».

Збірка та монтаж технологічних бункерів Б1, Б2 були виконані у вересні 2011р, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011р. та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р. Всі будівельні роботи здійснювались виключно з матеріалів підрядника - ТОВ «Промбуд-монтажінвест».

ПАТ «Новоселівський ГЗК» здійснив оплату вартості виконаних робіт у повному обсязі у сумі - 145170,53 грн. в т.ч. ПДВ 24195,09 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2011р., а також платіжними дорученнями № 547 від 20.07.2011р. на суму 77 000, 00 грн.; № 670 від 26.08.2011р. на суму 34 079,30 грн., № 740 від 16.09.2011р. на суму 34 091,23 грн. (т. 1 а.с. 176-178).

Технологічні бункери Б1,Б2 були введені в експлуатацію, що підтверджується актом вводу до експлуатації проміжних бункерів у кількості 2 одиниць для рівномірного подання піску на сушильні барабани. Зазначені бункери були прийняти на баланс підприємства, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.09.11р.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до суду належні докази.

З аналізу зібраних у справі доказів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про не підтвердження належним чином господарських операцій, за угодами між позивачем та його контрагентом, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами. Підстав щодо сумнівів у наданих позивачем на підтвердження вказаних фактів доказів у колегії суддів не виникає. Також наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, судом першої інстанції при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено та не встановлено в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-15804/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.