Ухвала суду № 29356490, 05.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/2831/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1870/2831/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 03 квітня 2012 року № 0000072280/1647 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60998,00 грн., а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 03 квітня 2012 року № 0000082250/1648 про збільшення суми податкового зобов'язання на суму за основним платежем 53041,00 грн. та за штрафними санкціями 26521,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 02.03.2012р. № 865 та згідно направлення від 03.02.2012р. № 891 Державною податковою інспекцією в м. Суми з 03.02.2012р. по 12.03.2012р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко".

За результатами вказаної перевірки складено Акт про результати документальної виїзної перевірки від 19.03.2012р. № 1614/235/14005202/23, за висновками якого встановлено нікчемність правочинів, вчинених між TOB "БВК компанія "Федорченко" та TOB "Будмашпост" з купівлі-продажу ПММ, в результаті чого встановлено порушення позивачем пп.14.1.27.,14.1.56 п.14.1. ст.14, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, пп.138.1 ст. з14, 135, 38.Податкового Кодексу України та донараховано податок на прибуток в розмірі 60998 грн. у за 3 квартал 2011 року, та п. 185.1 ст.185. п. 187.1 ст. 187, п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України , ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1,2 ст. 228 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 53041 грн. за липень 2011 року..

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки 03.04.2012р. ДПІ в м. Суми були прийняті податкові повідомлення - рішення: 0000072280/1647, яким збільшено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 60998 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000082250/1648, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання позивача (вид податку, з якого донараховано зобов'язання в повідомленні-рішенні не вказано) за основним платежем на 53041 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) 26521 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, такими, що прийнято всупереч дійсним фактичним обставинами справи при невірному застосування норм чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що між позивачем та його контрагентом - TOB "Будмашпост" у перевіреному періоді мали місце господарські операції, які належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Досліджені судом первинні документи, надані позивачем на підтвердження реального характеру господарських угод, не мають дефектів форми та змісту, підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій.

За таких обставин суд першої інстанції вважав хибними доводи відповідача про нікчемність спірних господарських операцій та наявність з боку позивача зазначених в акті перевірки порушень вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що TOB «Будівельна ВКК «Федорченко» (Замовник) укладено договір від 10.03.2011р. № 10-03/дт з TOB "Будмашпост" (Виконавець), відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і своєчасно сплатити за нафтопродукти ( далі «Товар»).

На виконання вказаного договору 13.07.2011р., згідно видаткової накладної № 245 та товарно-транспортної накладної (автопідприємство ПП Кондратьєв В.Я.) TOB "БВК компанія "Федорченко" отримало дизпаливо від TOB "Будмашпост" у кількості 38000 л. на суму 328698,48 грн. в т.ч. ПДВ 54783,08 грн., податкова накладна № 19 від 13.07.2011р. Оплачено товар в повному обсязі платіжним дорученням № 679 від 13.07.2011р.

Також, 20.07.2011р., згідно видаткової накладної № 250 та товарно-транспортної накладної (власний транспорт позивача), TOB "БВК компанія "Федорченко" отримало бензин від TOB "Будмашпост" у кількості 9085 л. на суму 77222,14 грн. в т.ч. ПДВ 12870,36 грн., податкова накладна № 27 від 20.07.2011р. Оплачено товар в повному обсязі передоплатою платіжним дорученням № 691 від 19.07.2011р.. Всього позивачем було отримано ПММ від ТОВ «Будмашпост» на суму 405920,62 грн., в т. ч. ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що отримане від TOB "Будмашпост" паливо було частково реалізовано позивачем третім особам - 9085 л. дизпалива продано ВАТ "Будінмашсервіс", згідно договору купівлі-продажу № 01/05 від 04.02.2011р., та частково використане у власних виробничих потребах.

Укладення та виконання вказаного договору, в тому числі щодо оплати товару з урахуванням сум ПДВ, сплачених у вартості товару, підтверджено наявними у справі доказами. Підстав щодо сумнівів у наданих позивачем на підтвердження вказаних фактів доказів у колегії суддів не виникає. Також наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, судом першої інстанції при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено та не встановлено в ході апеляційного перегляду справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Будмашпост», суми податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами.

Товар, в ціні якого сплачено суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по виконанню робіт та їх виконання у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про фіктивний характер діяльності контрагента позивача - ТОВ «Будмашпост» не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цим контрагентам, до складу податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування за умови дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку формування податкового кредиту. Позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складені первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п.ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.06.2012р. по справі № 2а-1870/2831/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.