Ухвала суду № 29356416, 18.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р.Справа № 2а-4670/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-4670/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби № 0000110044 від 03 квітня 2012 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ "Слобожанський миловар" з податку на додану вартість на суму 4411,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2205,50 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог ст. 198.6 ст. 198, п.п. «ґ» п. 201.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що головним державним податковим інспектором ревізором Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби Артюховим І.В. було проведено перевірку ТОВ "Слобожанський миловар", за результатами якої складено акт від 20.03.2012 № 181/44-016/30357250 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Слобожанський миловар" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року".

Згідно висновків зазначеного акту перевірки, крім іншого, встановлено порушення вимог пунктів 198.6 ст. 198, пунктів 201.1 "ґ", 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у грудні 2011 року на 4 411, 00 грн.

Порушення пунктів 198.6 ст. 198, пунктів 201.1 "ґ", 201.10 статті 201. пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, на думку відповідача, полягає у неправомірному включенню позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року сум податку згідно податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - ТОВ "ТВО "Східбуд" (код за ЄДРПОУ 34859198). При цьому відповідач посилався на лист ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 28.12.2011 року за № 15477/07-012 та акт від 28.12.2011 року № 1219/07-0/34859198, згідно якого зазначається про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТВО "Східбуд" в зв'язку з тим, що відповідно до інформаційної системи "Реєстр платників податків", ТОВ "ТВО "Східбуд" має стан 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Крім того, за наслідками проведеної позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 17.02.2012 року №118/44-016/30357250, встановлено порушення Податкового кодексу, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у листопаді 2011 року на 4411,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 0000110044 від 03 квітня 2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" з податку на додану вартість

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ "Слобожанський миловар" з податку на додану вартість на суму 4411,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2205,50 грн.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що контрагент позивача, по взаємовідносинах з яким позивачем сформовано податковий кредит грудня 2011 року - ТОВ "Торгово-виробниче об'єднання "Східбуд" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.01.2007 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, воно є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100024996 від 27.02.2008 року. Крім того, ТОВ "ТВО "Східбуд" має ліцензію на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури строком дії з 22.10.2010 р. по 22.10.2013 р., видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області 22.10.2010 р.

Між ТОВ "Слобожанський миловар"та ТОВ "ТВО "Східбуд"було укладено договір підряду № 14/09-СМ від 12 вересня 2011 року, який фактично виконано обома сторонами.

За таких обставин позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених у вартості робіт, виконаних згідно зазначеного вище договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Слобожанський миловар"та ТОВ "ТВО "Східбуд"було укладено договір підряду № 14/09-СМ від 12 вересня 2011 року, згідно з п. 1.1. якого позивач доручає ТОВ "ТВО "Східбуд" і оплачує, а ТОВ "ТВО "Східбуд"приймає на себе виконання зобов'язань по наступних роботах: Ремонтно-будівельні роботи за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Подвірки, вулиця Свердлова, 53 згідно погодженого сторонами кошторисів, що додаються та які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3. цього договору робота вважається виконаною після підписання акту виконаних робіт ТОВ "ТВО "Східбуд"та ТОВ "Слобожанський миловар".

Згідно п. 2.3. договору підряду оплата виконаних робіт здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ТВО "Східбуд"після підписання актів виконаних робіт за фактичними об'ємами, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт ( п.2.4. Договору підряду).

На виконання умов договору підряду ТОВ "ТВО "Східбуд" виконав наступні роботи: ремонт стін рампи (2-й поверх), косметичний ремонт господарчого блоку з побутовими приміщеннями, ремонт навісу споруди підготування матеріалів, ремонт рампи, ремонт стін рампи. Матеріали справи містять докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено належними доказами.

Роботи, в ціні яких сплачені суми податку на додану вартість, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача і отримані від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по виконанню робіт та їх виконання у зв'язку із господарською діяльністю позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача в обґрунтування прийнятого рішення про те, що ТОВ ТВО «Східбуд» відсутнє за місцезнаходженням.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування за умови дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку формування податкового кредиту. Позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складені первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п.ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-4670/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.