Ухвала суду № 29356344, 16.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р.Справа № 2а-8973/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представника позивача - Стерхова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-8973/12/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області

про скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач - відкрите акціонерне товариство "Ізюмський тепловозоремонтний завод" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, в якому просив скасувати вимогу відповідача №Ю-31 від 08.06.2012 року на 2825290,96 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. в задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. та прийняти нову постанову, якою скасувати вимогу відповідача №Ю-31 від 08.06.2012р. на суму 2825290,96 грн.

До суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких останній просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.09 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

08.06.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області на адресу позивача направлена вимога про сплату боргу з єдиного внеску № Ю-31 на загальну суму боргу 2825290,96 грн., до якої включено суми недоїмки в розмірі 2626003,29 грн., штрафів - в розмірі 70640,53 грн., пені в сумі 128647,14 грн. (а.с. 6)

19.06.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про узгодження вимоги (а.с. 7-9), на яку отримав рішення про результати розгляду заяви від 21.06.2012 року № 6465/03 (а.с. 11-12), якою заява залишена без задоволення, а вимога - без змін. Вказане рішення отримане позивачем 27.06.2012 року.

Не погодившись з вимогою відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав визначені законом підстави для направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу № Ю-31 від 08.06.2012 року та включення до неї сум недоїмки, штрафу та пені в загальному розмірі 2825290,96 грн., тому позовні вимоги позивача про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області від 08.06.2012р. №Ю-31 є не обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Включення до вимоги про сплату боргу суми недоїмки в розмірі 2626003,29 грн. позивачем не заперечується.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.09 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Під час дії мораторію відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 08.06.12 року № Ю-31, до якої включені штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску, нараховані після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що, на думку позивача, є порушенням норм чинного законодавства.

До позивача застосовано штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску за періоди з 20.05.2011 року до 13.12.2011 року, з 20.06.2011 року до 17.02.2012 року, з 20.05.2011 року по 13.12.2011 року, з 20.06.2011 року до 07.03.2012 року, з 21.03.2011 року по 30.11.2011 року, з 21.03.2011 року по 27.02.2012 року.

З матеріалів справи убачається, що сума штрафу та пені у вимозі № Ю-31 від 08.06.2012 року складаються з сум, донарахованих позивачу згідно рішень про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за №№ 98, 99, 100, 101, 102, 103 від 28.03.2012 року, які є чинними (а.с.42-55).

Таким чином, до позивача застосовані штрафні санкції за період несвоєчасної сплати сум єдиного внеску, строк сплати яких та дата їх фактичної сплати, припадають на період після введення Господарським судом Харківської області мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Тобто, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього. Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що порушення пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мало місце після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то управління ПФУ правомірно застосувало до позивача штраф та нарахувало пеню за порушення поточних зобов'язань зі сплати страхових внесків.

Рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за №№ 98, 99, 100, 101, 102, 103 від 28.03.2012 року на момент направлення спірної вимоги боржником не оскаржено та є чинними.

Відповідно до норм ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав визначені законом підстави для направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу № Ю-31 від 08.06.2012 року та включення до неї сум недоїмки, штрафу та пені в загальному розмірі 2825290,96 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України, судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п. 1 ч. 1 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-8973/12/2070 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (код 01056356) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп. )

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.