Ухвала суду № 29355751, 07.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 р. Справа № 9104/108213/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні місяці 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402321 від 13 лютого 2012 року. З адміністративного позову вбачається, що 31 січня 2012 року ДПІ у Галицькому районі міста Львова складено акт № 4310/23-2/19332414 про результати позапланової перевірки ТзОВ «Екотеп» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року - січень 2011 року. Податковий орган зробив висновок про завищення ТзОВ «Екотеп» податкового кредиту від ПП «Інвест- Пром» за березень 2011 року на суму 212 825, 62 гривень, що нібито призвело до заниження податку на додану вартість, всього на суму 212 825, 62 гривень. Позивач зазначає, що твердження Державної податкової інспекції у Галицькому районі щодо нікчемності укладеної угоди між ТзОВ «Екотеп» та ПП «Інвест-Пром» є безпідставним через те, що така позиція ДПІ не підтверджена документально, в акті перевірки немає жодних доказів нікчемності угоди між ТзОВ «Екотеп» та ПП «Інвест-Пром». Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано Державної податкової інспекції у Галицькому районі в акті перевірки від 22.12.2011 року. У пункті 24 Постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Відповідно до норм Цивільного кодексу України неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили. Придбаний у ПП «Інвест-Пром» товар у 2011 році був реалізований кінцевим покупцям. Отримані доходи від продажу підприємством відображені у податкових деклараціях, а суми податків сплачені у бюджет. Товариство не може нести відповідальності за дії контрагента, діяльність якого податковий орган ставить під сумнів. Позивач просив суд першої інстанції визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2012 року.

У запереченні на позов зазначається, що в діяльності ПП «Інвест-Пром» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова № 0000402321 від 13 лютого 2012 року. Суд першої інстанції, зокрема, вказав, що з урахуванням вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагенту, який мав статус платника податку на додану вартість. Податкова інспекція також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Інвест-Пром», посилаючись на те, що у згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси. Вказане суд першої інстанції не врахував, оскільки наявність чи відсутність матеріально - технічної бази, трудових ресурсів не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку Державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що під час розгляду даної категорії справ необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи. Одним із основних видів діяльності позивача є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, що включає в себе торгівлю товарами, які були придбані у ПП «Інвест-Пром» на підставі та відповідно до видаткових накладних. 01 березня 2011 року ПП «Інвест-Пром» продав, а ТзОВ «Екотеп» придбав товар - (товари друкарського призначення, фотоплівки та супутні матеріали) з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку від їх продажу. Відповідно до домовленості, обов'язок транспортування товару був покладений на продавця і тому у ТзОВ «Екотеп» був відсутній обов'язок зберігати товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару, так як ТзОВ «Екотеп» не включало до валових витрат витрати з транспортування даного товару. Податковий кредит по вищеописаних взаємовідносинах з ПП «Інвест-Пром» ТзОВ «Екотеп» формувався на підставі отриманих податкових накладних. Товар приймався уповноваженим представником ТзОВ «Екотеп» на підставі виданої довіреності. Отримані товари ТзОВ «Екотеп» складувалися у складському приміщенні ТзОВ «Екотеп» за адресою: м.Львів, вул..П'ясецького, 12. Придбаний у ПП «Інвест-Пром» товар у 2011 році був реалізований кінцевим покупцям. Отримані доходи від продажу підприємством відображені у податкових деклараціях, а суми податків сплачені до бюджету. На підставі п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджується податковою накладною.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення спірної господарської операції ПП «Інвест - Пром» було (і є по сьогоднішній день) включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій у ПП «Інвест - Пром» було діюче свідоцтво платника ПДВ.

Апеляційний суд погоджується з тим, що ТзОВ «Екотеп» не може нести відповідальності за дії контрагента, діяльність якого податковий орган ставить під сумнів.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість були надані податкові та видаткові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, докази про оплату за отримані товари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З врахуванням вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Суд правильно не взяв до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. На підставі згаданої статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, коли він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, оскільки вважає апеляційні вимоги неаргументованими.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року в справі №2а-2752/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 11.02.2013 року