Рішення № 29353828, 12.02.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1694/2013 Головуючий у 1 інстанції - Колегаєва С.В.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.

при секретарі: Охневській Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2012 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» про визнання п.п.4.7 п.4 кредитного договору № 08-379/07-А від 02.09.2007 недійсним та викладення п.п.6.1. п.6 кредитного договору № 08-379/07-А від 02.09.2007 в новій редакції, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2012 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» заборгованість за кредитним договором у сумі 525295,74 грн., а саме: заборгованість за основним боргом - 106226,73 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами - 5977,01 грн.; по нарахованій щомісячній комісії - 4221,75 грн.; по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії - 408870,25 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 219, 00 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» про визнання п.п.4.7 п.4 кредитного договору № 08-379/07-А від 02.09.2007 недійсним та викладення п.п.6.1. п.6 кредитного договору № 08-379/07-А від 02.09.2007 в новій редакції - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про необґрунтованість рішення з підстав: неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає про недоведеність позовних вимог банку, зокрема, апелянт вказує на відсутність належного розрахунку заборгованості. Також, вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги вимоги відповідача заявлені в зустрічній позовній заяві та відмовив в їх задоволенні не застосувавши норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Закону України «Про захист прав споживачів». А тому, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічну позовну заяву та стягнути з нього суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 131126,96 грн..

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у них, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає вказане судове рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 526, 553, 554 ЦК України, встановив факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та наявність заборгованості в сумі 525295 грн. 74 коп. Враховуючи, що відповідачем порушені вимоги як укладеного договору, так і діючого законодавства, внаслідок чого стягнута сума заборгованості по кредиту, процентах за його користування та штрафних санкцій, і, відповідні судові витрати.

Проте, в повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02.08.2007 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кердит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений кредитний договір № 08-379/07-А (а.с.6-14). Відповідно до умов зазначеного договору кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 18161 доларів США на строк до 01.08.2014, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 9,3 % річних, щомісячної комісії у розмірі 174,25 грн., а також всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивачем були виконані зобов'язання перед відповідачем та надано кредит в сумі 18161 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 02.08.2007 та квитанцією № 37 від 02.08.2007 (а.с.13,14).

З метою забезпечення виконання вказаних зобов'язань між сторонами був укладений договір застави автомобіля від 02.08.2007 (а.с.15).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконує умов кредитного договору, зокрема зазначених у п. 3, не погашає кредит та не сплачує відсотки шляхом внесення готівкою через касу Банку або безготівковим переказом на рахунки банку відповідно графіка погашення кредиту.

Відповідно до підпункту 6.1 Договору за прострочення поверненя кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від суми простроченої заборгованості за кожний календарний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником п.п.3.2.,3.4.,4.3.,4.4.,4.6,4.7.,4.8. цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, заборгованість відповідача станом на 20.08.2012 складає 18161 доларів США., яка складається із:

- заборгованість за кредитом - 13289 доларів США, що еквівалентно 106226,73 грн.;

- заборгованість за процентами 813,01 доларів США, що еквівалентно 5977,01 грн.;

- заборгованість по щомісячній комісії - 4396,00 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів 408870,25 грн. (а.с.23-33).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконує. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З метою досудового врегулювання спору, 13.08.2012 позивачем направлено відповідачу повідомлення про усунення порушень умов договору у 30-тиденний строк з дня отримання повідомлення, а також повідомлено про наслідки непогашення заборгованості (а.с.22), проте вимоги залишилися без задоволення.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання, по сплаті платежів по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму заборгованості по кредитному договору, що відповідає вимогам ст.ст. 526,530,541, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України.

Разом з тим, судом першої інстанції не прийняті до уваги посилання відповідача на перевищення розміру неустойки сумі заборгованості за кредитом, викладені, зокрема, в запереченнях від 19.11.2012, а також вимоги зустрічного позову, як вбачається, є наслідком нарахування пені у розмірі, що значно перевищує суму боргу (а.с.56).

В зустрічному позові відповідачем поставлені вимоги про визнання п.п. 4.7 Договору недійсним та викладення п. 6.1. даного Договору в новій редакції. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що в п. 4.7 Договору суперечить п. 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 N 168, а п 6.1. є недійсним в силу Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки прописані ним штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту та відсотків за його користування фактично перевищують 50% від наданого продукту.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не було надано доказів, які б вказували, що на момент укладання договору кредиту № 08-379/07-А від 02.08.2007, було порушено форму укладення договору, або сторони не дійшли згоди, щодо істотних умов договору, або сторона не була ознайомлена з умовами договору, або це не було дійсним волевиявленням сторін.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В порядку ст. 207 ч. 1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). А відповідно до ст. 640 ч. 2 ЦК України якщо відповідно акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії. Договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Таким чином, з моменту прийняття відповідачем кредитних коштів та здійснюючи погашення заборгованості за кредитним договором, вказаний договір вважається укладеним, і, відповідно, умови договору погодженими.

В порядку ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спірний договір був укладений з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним, виходячи з якого, посилання відповідача на надання позивачем неповної інформації, як на підставу визнання договору недійсним, не може бути прийнято судом до уваги.

Не можуть бути прийняті до уваги суду і посилання апелянта на недійсність умов п.п. 4.7. Кредитного договору, як таких, що суперечать п. 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 N 168 , оскільки п. 3.1. даних Правил передбачає обов'язок банків зазначення в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо. А отже наведені пункти кредитного договору відповідають нормам чинного законодавства і підстав для визнання їх нікчемними не вбачається.

Посилання відповідача на недійсність п. 6.1. Договору, як такого що суперечить положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Закону України «Про захист прав споживачів» також є необґрунтованими.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Спірний кредитний договір був укладений з відповідачем як фізичною особою, і інших даних матеріали справи не містять. А отже дія вказаного Закону на правовідносини, що виникли між сторонами у вказаній справи не розповсюджується.

Згідно ст. 18 ч. 3 п. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Як вбачається з п.6.1. Договору ним встановлюється пеня в розмірі 1 % від суми простроченої заборгованості за кожний календарний день прострочення, що не може вважатися непропорційно великою сумою компенсації.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для визнання п.6.1. Договору недійсним на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем періодично здійснюється погашення заборгованості, що розмір заборгованості відповідача з урахуванням процентів за користування кредитом та щомісячної комісії становить 116425, 49 грн., а розмір пені - 408870,25 грн., тобто становить 351% від суми заборгованості, при цьому з матеріалів справи не вбачається наявність пропорційно істотних до цього розміру неустойки збитків позивача через прострочення виконання зобов'язань відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вбачає наявність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та виходячи із засад розумності та справедливості вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до суми заборгованості - до 116425,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії в розмірі 408870,25 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення, яким визначити розмірі вказаної пені в сумі 116425, 49 грн.

В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2012 - скасувати в частині в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії - 408870,25 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення, яким визначити розмірі пені в сумі 116425, 49 грн., в зв'язку з чим абзац перший і другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстрованого: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси і Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» (юр. адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60; р/р 39015010829980. МФО 300937, ЄДРПОУ 25745867) заборгованість за кредитним договором у сумі 232850 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривен 98 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 106226,73 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами - 5977,01 грн.; по нарахованій щомісячній комісії - 4221,75 грн.; по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, щомісячної комісії - 116425, 49 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: