Рішення № 29347686, 08.02.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2013 р. Справа № 5016/2527/2012(7/109)

м. Миколаїв

За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2

До відповідача: ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

про: визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Суддя Семенчук Н.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2 договір про надання юридичної допомоги №

1806/2/2012 від 18.06.2012 року.

Від відповідача: Кузьміна Б.М. дов. № 09/42 від 28.03.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовними вимогами (збільшення позовних вимог від 24.01.2013 року) про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії № 3163 від 01.06.2010 року та стягнення з ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" 13126,23 грн. в якості відшкодування вартості незаконно одержаної плати за фактично непоставлену теплову енергію та 3281,56 грн. штрафу за недостовірність нарахувань за фактично поставлену теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Договір № 3163 не відповідає вимогам статей 632, 655, 691, 692 ЦК України в частині визначення ціни товару, порядку її регулювання і зміни, порядку здійснення оплати переданого товару та вимогам ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - він не містить визначених законом істотних умов договору між виконавцем\виробником та споживачем, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 і 12 частини першої цієї статті. Позивач вказує, що порушення відповідачем вимог діючих норм законодавства, яким врегульовано взаємовідносини виконавця і споживача у сфері надання послуг централізованого теплопостачання призвело до значного завищення нарахованих відповідачем сум за фактично надану ним теплову енергію і отримання грошей за теплову енергію, яку він фактично не надавав, то відповідач незаконно і необґрунтовано отримав 13126,23 грн. у якості плати за фактично ненаданий ним обсяг теплової енергії.

Відповідач у наданому відзиві та доповненнях до відзиву проти позовних вимог заперечує, вказує, що посилання позивача на законодавство в сфері житлово-комунальних послуг є безпідставним оскільки між позивачем та відповідачем склалися відносини з постачання і споживання теплової енергії як товару, а не надання житлово-комунальних послуг. При укладенні Договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, договір відповідає всім вимогам, встановленим Цивільним кодексом України щодо його чинності, зокрема його зміст не суперечить чинному законодавству; особи, що його уклали, мають необхідний обсяг дієздатності; договір укладений в результаті вільного волевиявлення сторін; договір укладений у письмовій формі; спрямований на настанням реальних правових наслідків стаття 203 ЦК України). Відповідач зазначає, що договір виконувався сторонами, зокрема, відповідач виконав свої обов'язки в повному обсязі, поставивши позивачу 37,678 Гкал теплової енергії за опалювальні періоди з жовтня 2010р. по квітень 2012р., а позивач виконував обов'язок з оплати спожитої теплової енергії з жовтня 2010 року по лютий 2012 року включно. Відповідач також вказує, що акти приймання-передачі є прийнятими позивачем та, відповідно, обсяги спожитої теплової енергії є узгодженими, для розрахунку обсягів спожитої позивачем теплової енергії, за умови відсутності приладу обліку теплової енергії, відповідач використовував величину теплового навантаження, яка узгоджена сторонами у додатку № 1/1 до Договору, зміни до якого в період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року не вносились.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 06.12.2012 року та 07.02.2013 року оголошувались перерви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

встановив:

01.06.2010р. між ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" правонаступником якої є ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3163 (Далі - Договір) згідно умов якого відповідач зобов'язується постачати позивачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а позивач зобов"язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Додатком № 1 до Договору сторонами визначена адреса об'єкта теплоспоживання - м.Миколаїв, проспект Леніна, 140.

14.11.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовними вимогами (збільшення позовних вимог від 24.01.2013 року) про визнання недійсним договору про постачання теплової енергії № 3163 від 01.06.2010 року та стягнення з ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" 13126,23 грн. в якості відшкодування вартості незаконно одержаної плати за фактично непоставлену теплову енергію та 3281,56 грн. штрафу за недостовірність нарахувань за фактично поставлену теплову енергію.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності до преамбули Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (Далі - Закон України № 2633), - цей закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Стаття 1 Закону України № 2633 визначає поняття термінів які вживаються у цьому Законі зокрема:

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Преамбулою Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (Далі - Закон України № 1875) визначено, що цей закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Стаття 1 Закону України № 1875 надає визначення наступних термінів:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 1 вищевказаних правил визначено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як вбачається з п. 3.1 Статуту відповідача, - метою діяльності відповідача є одержання прибутку від виробництва, передачі та постачання електричної та теплової енергії відповідно до одержаних ліцензій, а також здійснення інших видів господарської діяльності з метою отримання прибутку. Предметом діяльності Товариства зокрема є: - виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; - постачання (продаж), купівля та передача (транспортування) теплової енергії; - надання послуг, пов'язаних з процесом виробництва передачі (транспортування) та постачання (продажу), купівлі електричної і теплової енергії (п. 3.2 Статуту відповідача).

Так, 27 липня 1999 року Центральним районним судом м.Миколаєва була розглянута цивільна справа за заявою прокурора Миколаївської області про визнання незаконним рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22.01.1999р. № 64 «Про введення правил надання населенню послуг з теплопостачання». По вказаній справі судом було прийнято рішення яким визнано незаконним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 22.01.1999р. № 64 в частині визнання Державного підприємства «Миколаївська ТЕЦ» виконавцем послуг з теплопостачання в комунальному житловому фонді.

Так, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 22.10.1999р. № 579 Відповідач виключений із переліку виконавців послуг з теплопостачання, натомість, Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.09.2000 р. № 582 включений до переліку підприємств - виробників теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем існують правовідносини з постачання і споживання теплової енергії як товару які регулюються нормами Господарського, Цивільного кодексів України, Закону України „Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198.

Отже відповідач виробляє теплову енергію та здійснює її продаж на підставі укладених Договорів, то відповідно на вищевказані правовідносини не розповсюджуються законодавство в сфері житлово-комунальних послуг, що спростовує твердження позивача про невідповідність укладеного сторонами Договору вимогам ст. 26 Закону України № 1875 та типової форми Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Твердження позивача, що Договір не відповідає вимогам статей 632, 655, 691, 692 ЦК України в частині визначення ціни товару, порядку її регулювання і зміни, порядку здійснення оплати переданого товару не заслуговують на увагу, оскільки п. 5.1 Договору сторонами визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться: за приладами обліку, розрахунковим способом. При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, розрахунковим способом (п. 5.4 Договору).

Згідно вимог п. 6.1 Договору, - розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Грошові кошти за теплову енергію направляються на розподільчий рахунок Енергопостачальної-організації № 26034001411 в МОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" м.Миколаєва, МФО 326461 код ЄДРПОУ 30083966. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.4 Договору сторонами визначено, що споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Споживачу щомісяця направляється акт прийому - передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою Додатка № 3) за попередній місяць. Споживач зобов"язаний протягом п"яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п"яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим Споживачем (п. 6.5 Договору).

Відповідно до пункту 9.4. Договору, Договір є пролонгованим та діє, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення. У пункті 10.3. Договору сторонами узгоджено, що при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України „Про електроенергетику", Тимчасовими правилами обліку відпуску і споживання теплової енергії, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж і іншими нормативними документами, що регулюють відносини з приводу теплопостачання.

Згідно ч 2 ст. 180 Господарського кодексу України, - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

З наведеного вбачається, що Договір відповідає всім вимогам, встановленим Цивільним кодексом України щодо його чинності. Зокрема, його зміст не суперечить чинному законодавству; особи, що його уклали, мають необхідний обсяг дієздатності; договір укладений в результаті вільного волевиявлення сторін; договір укладений у письмовій формі; спрямований на настанням реальних правових наслідків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не надавав відповідачу обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії за поставлену позивачеві теплову енергію в період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, акти приймання-передачі є прийнятими, що також не заперечується представником позивача в судовому засіданні. Для оплати вартості отриманої на протязі вищевказаного періоду теплової енергії відповідачем були виставлені позивачеві рахунки (а.с. 39-52 т. 1), що підтверджується реєстрами вручення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії (а.с. 64-77 т. 1), які були в повному обсязі оплачені позивачем, що також підтвердив представник в судовому засіданні.

З наведеного вбачається, що позивач в період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року отримував теплову енергію від відповідача та здійснював її оплату за ціною та в порядку визначеними в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3163 від 01.06.2010 року з підстав, що останній не відповідає вимогам п. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 і 12 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та типовій формі Договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005р. № 630, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 13126,23 грн., в якості відшкодування вартості незаконно одержаної плати за фактично непоставлену теплову енергію, що як зазначає позивач є різницею між вартістю фактично спожитої позивачем теплової енергії та розміром сплаченої позивачем суми за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 26420,77 грн.

Вищевказані позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Так, позивач в позовній заяві та доповненнях до позовної заяви зазначає, що розрахунок фактично спожитої позивачем теплової енергії за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року здійснений ним за формулою (методикою) розрахунку яка була взята зі «Справочника по теплоснабжению и вентиляции» (издание 4-е переработанное и дополненное), книга 1-я «Отопление и теплоснабжение», авторского коллектива под руководством Р.В. Щекина (издательство «Будівельник», Киев-1976 г.) (Далі - Довідник Щьокіна) та з урахуванням відомостей про середньомісячну температуру повітря.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 ст. 32 ГПК України, - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з анотації до Довідника Щьокіна, він містить основні відомості з будівельної теплотехніки з розрахунками і вибором будівельних конструкцій зовнішніх огороджень опалюваних споруд, а також з улаштування, розрахунку і проектування систем опалення, гарячого водопостачання у житлових і громадських будівлях. Довідник призначений для інженерно-технічних працівників, що займаються проектуванням і будівництвом житлових і громадських споруд, а також може бути корисний студентам сантехнічних спеціальностей. Отже Довідник Щьокіна має використовуватись саме при проектуванні систем опалення, а не при розрахунку фактичних обсягів спожитої теплової енергії.

Безпідставним є посилання позивача на копію температурних графіків (а.с. 10 т. 2) яка додана останнім до пояснень від 24.01.2013 року, оскільки вказана копія по-перше не містить відомостей щодо органу який її видав, та по-друге не завірена у відповідності до вимог ст. 36 ГПК України, та не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу.

Неправомірним є застосування позивачем при розрахунку розміру фактично спожитої теплової енергії за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року розміру максимального теплового навантаження Q=0,0044 Гкал в годину, оскільки розмір максимального теплового навантаження визначений сторонами в Додатку № 1/1 до Договору та в період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року та з жовтня 2011 року по квітень 2012 року дорівнював Q=0,0105 Гкал в годину. Розмір максимального теплового навантаження з величини Q=0,0105 Гкал в годину на Q=0,0044 Гкал в годину був змінений сторонами з 12.09.2012 року шляхом внесення сторонами змін до Додатку № 1/1 до Договору, що підтверджується представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідач в поясненнях від 18.01.2013 року зазначає, що формула для визначення кількості спожитої теплової енергії законодавчо врегульована, в частині визначення обов'язкових показників, які мають тим чи іншим чином враховуватися при розрахунку кількості теплової енергії.

Так, пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб)роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

В поясненнях від 18.01.2013 року відповідачем зазначено, що параметри теплоносія враховують температуру зовнішнього повітря. Температура повітря є тим показником, відповідно до якого варіюється температура теплоносія згідно з температурним графіком. Температурний нормативний графік, який використовується при відпуску теплової енергії - (120°С - 70 °С). Графік визначає параметри теплоносія при різних параметрам зовнішнього повітря. Дотримання параметрів теплоносія у нормативних межах гарантує температуру усередині приміщень згідно існуючих санітарних норм та правил(СНіП).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтовано при обрахуванні поставленої позивачеві теплової енергії здійснював розрахунок спожитої позивачем теплової енергії розрахунковим способом наступним чином:

1. Визначаються витрати теплоносія, тон/год:

(довідник по теплопостачанню та вентиляції 1976р., стор.352 формула VІ.47)

G = Qю. * 103 (тон/год.), де

с*(tн.п.- tн.о.)

Qо. - витрати тепла (максимальне теплове навантаження на опалення), Гкал/год,

с - питома теплоємність води, =1ккал/кг, °С,

Нормативні температури теплоносія для М.Миколаєва при найнижчих температурах зовнішнього повітря складатиме у подавальному трубопроводі 120 °С, у зворотньому 70 °С.

tн.п.- нормативна температура мережної води в подавальному трубопроводі за

температурним нормативним графіком, =120°С,

tн.о.- нормативна температура мережної води у зворотньому трубопроводі за

температурним нормативним графіком, =70°С,

G = Qо. * 103 = Qо.*103 = Qо.*20

1*(120-70) 50

2. Визначається кількість теплової енергії, Гкал/год:

(виходячи з визначення калорії „Довідник молодого слюсаря-теплотехніка", 1964р., стор.28)

Qн.=_G*(tп.- tо.), (Гкал/год), де

tп.- фактична температура мережної води в подавальному трубопроводі, °С,

tо.- фактична температура мережної води у зворотньому трубопроводі, °С,

3. Визначається кількість теплової енергії за певний період часу (в нашому випадку, за календарний місяць), Гкал:

Q=Qн*n*N/у, (Гкал),де

n - час теплоспоживання на добу (24 години), год.

N -кількість днів теплоспоживання на місяць, дні,

у - питома вага води, кг/м3 (яка визначається залежно від значення різниці середнього арифметичного середньомісячних температур води в подавальному і зворотньому трубопроводах і середньомісячної температури води, що надходить на джерело тепла для підживлення теплової мережі), (додаток 49,стор.332 „Інструкція по експлуатації теплових мареж", 1972р.).

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3281,56 грн. штрафу за недостовірність нарахувань за фактично поставлену теплову енергію яка нарахована ним у відповідності до вимог п. 7.1 Договору.

Так у відповідності до вимог п. 7.1 Договору, - енергопостачальна організація несе відповідальність за:

7.1.1. Порушення безперебійного постачання теплової енергії при виконанні Споживачем зобов'язань за цим договором - штраф у розмірі 25 % вартості неотриманої енергії.

7.1.2. Неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Споживачу - штраф у розмірі 25 % від надмірно нарахованої суми.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3281,56 грн. штрафу задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що відповідачем здійснювалось неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, то відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій на підставі п. 7.1 Договору.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 13.02.2013 року.

Суддя Н.О.Семенчук