Рішення № 29347554, 30.01.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/13291/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 січня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» про стягнення страхового відшкодування, третя особа: ОСОБА_2, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування мотивуючи свої вимоги тим, що 12 грудня 2011 року о 14 год.40 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Тойота д/н НОМЕР_1 по Новообухівській дорозі - вулиці Заболотного в м. Києві, під час руху не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_3 внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що 27.12.2011 року Голосіївським районним судом міста Києва визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосував до нього адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована за Полісом № ВС/2453731 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.12.2010 року виданого Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс», в якому зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 заподіяв йому матеріальний збиток на суму 36 435, 04 грн., що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку складеного 15.12.2011 року за № СІ 1-581 фахівцями ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт».

Зазначає, що страховий агент відповідача був на місці дорожньо-транспортної пригоди 12.12.2011 року, складав відповідні документи і запевнив, що після рішення суду йому буде відшкодовано страховою компанією матеріальний збиток, який визначить запропонований ним експерт ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт».

Посилається на те, що в подальшому він особисто надав необхідні документи відповідачу, неодноразово відвідував офіс, але кошти в розмірі 36 435,04 грн. за заподіяну матеріальну шкоду по даний час не отримав, телефони не відповідають.

11 серпня 2012 року письмово звернувся із скаргою до Моторного (транспортного) страхового бюро України та направив копію відповідачу із проханням виплатити кошти.

Зазначає, що у вересні 2012 року він отримав відповідь від відповідача з повідомленням про скрутне фінансове положення та вибачення щодо несвоєчасного виконання договірних зобов'язань за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Звертає увагу суду на те, що на сьогоднішній день Приватне акціонерне товариство «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» не виконало взяті на себе зобов'язання з виплати страхового відшкодування у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Крім того посилається на те, що крім матеріальних збитків йому було завдано моральної (не майнової) шкоди, яку він оцінює в 1000, 00 грн.

Позивач, представник позивача, представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином.

Від позивача та його представника до суду надано заяву, відповідно до якої останні просять справу слухати за їх відсутності, вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Від третьої особи до суду також надано заяву, згідно якої останній з вимогами зазначеними в позові погоджується в повному обсязі і у зв'язку з його відсутністю в Україні 30.01.2013 року, просить розглянути справу без його участі.

Причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність вищезазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

З письмової згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2011 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Тойота д/н НОМЕР_1 по Новообухівській дорозі - вулиці Заболотного в м. Києві, під час руху не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_3 внаслідок чого сталось зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

Судом встановлено, що винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді було визнано водія автомобіля Тойота д/н НОМЕР_1, ОСОБА_2, що підтверджується наданою суду постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2011 року (а.с. 6). Зазначена постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно ж ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Частина перша статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Крім того Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, зазначив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 09.12.2011 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС № 2453731, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс» (а.с. 8).

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається із наданого суду Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 15.12.2011 року (а.с.15-43), вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_3 станом на 15.12.2011 року складає 36 435, 04 грн.

Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру № 34 від 29.12.2011 року (а.с.14), позивачем за проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження було сплачено 350 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Крім того до заяви додаються всі документи пов'язані із страховим випадком.

Судом встановлено, що позивачем вчасно було подано відповідачу заяву про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування разом із всіма необхідними документами за даною подією, яка містить ознаки страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на Страховика покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 12), відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку із виплати страхового відшкодування у зв'язку із чим позивач був змушений звернутися із скаргою на його бездіяльність, однак станом на сьогоднішній день зобов'язання так і не виконано.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність факту невиконання зобов'язання відповідачем, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 36 435, 04 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь завданої моральної шкоди в розмірі 1000, 00 грн., то в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки позивачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів в підтвердження її завдання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, знайшли частково своє доведення в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню частково, а саме в частині зазначеній вище.

Крім того в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 375, 00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 350, 00 грн. та витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 840, 00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 23, 526, 610, 979, 988, 989, 990, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 31.03.1995 року № 4, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна Страхова Компанія «ІнтерТрансПоліс», код ЄДРПОУ 31451838 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2:

- суму страхового відшкодування в розмірі 36 435 грн. 04 коп.;

- витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 350 грн. 00 коп.;

- судовий збір в розмірі 375 грн. 00 коп.;

- витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 840, 00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко