Постанова № 29346919, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 р. (12:20) Справа №2а-3120/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представників позивача - Климачової Л.С., довіреність від 23.11.12р. за №125, Чумак І.В., довіреність від 08.01.2013р. за №128, представника відповідача - Богданової С.Є., довіреність 4778/10/10-0, судового експерта - Міліціної Є.О., посвідчення №2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт»

до Державної податкової інспекції в місті Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керч Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0001932301 від 29.12.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 199 782,25грн., в тому числі за основним платежем 191 984,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7798,25грн.; №0001952301 від 29.12.2011р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку, яка вилучається до бюджету, у розмірі 36648,50грн., у тому числі за основним платежем у сумі 30570,00грн., за штрафними санкціями у сумі 6078,50грн.; №0000102203 від 20.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 13780,75грн., у тому числі за основним платежем 11449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2331,75грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу валових витрат у березні - квітні 2011р. витрат у сумі 645 235,01грн., здійснених за господарськими операціями із ТОВ «Алдігор» та ПП «Оскар-99», у зв'язку із тим, що правочини із вказаними контрагентами є нікчемними. Позивач зазначає, що оформив усі первинні документи бухгалтерського обліку із вказаними контрагентами, у повному обсязі сплатив отримані товари та використав їх у господарській діяльності. Усі первинні документи у правовідносинах позивача з ТОВ «Алдігор» та ПП «Оскар-99» були надані посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, а відтак відповідач дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на віднесення сум, сплачених вищевказаним контрагентам, до складу валових витрат, та як наслідок протиправно податковим повідомленням-рішенням №0001932301 від 29.12.2011р. збільшив грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 152 482,92грн. Крім того, позивач зазначив про те, що в іншій частині рішення відповідача також є протиправними, оскільки на момент включення до складу валових витрат сум коштів, отриманих під звіт, у позивача були усі передбачені законом первинні бухгалтерські документи, які підтверджували здійснення відповідних витрат. Визнані в подальшому незаконними ці витрати були повернуті позивачу та відображені як доходи у деклараціях за 3-й та 4-й квартал 2011 року, а тому позивач виконав обов'язок щодо оподаткування цих доходів. За таких обставин висновки відповідача про нарахування податку на ці доходи є неправомірними.

На підставі наведеного позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про нарахування податку на прибуток.

Ухвалою суду від 27.04.2012р. провадження у справі відкрито та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 08.06.2012р. у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

У зв'язку із наданням висновку експерта провадження у справі поновлено ухвалою суду від 22.12.2012р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, що зазначені у позовні й заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт» є юридичною особою (ідентифікаційний код 01125554), що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 502219, є платником податків та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Керч АРК Державної податкової служби.

Спеціалістами ДПІ в м. Керч АРК Державної податкової служби з 18.11.2011р. до 01.12.11р. проведено документальну позапланову перевірку ДП «Керченський морський торговельний порт» з питань правомірності відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій, по яких виявлено порушення згідно акту Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 07.07.11р. № 05-21/61, а також за липень-серпень 2010р., липень 2011р. - питань підтвердження показників декларації з ПДВ; за березень-квітень 2011р. - витань підтвердження взаємовідносин з ПП «Оскар-99» та ТОВ «Алдігор»; за серпень 2009р. - з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Флакс», за результатами якої складено акт перевірки № 1455/23-01/01125554 від 15.12.11р. (надалі - акт перевірки).

У висновку акту перевірки, крім іншим порушень, встановлено, що ДП «КМТП» порушено положення ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків у взаємовідносинах із ТОВ «Алдігор», ПП «Оскар-99» у березні та квітні 2011р.; не дотримано вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідних норм Податкового кодексу України у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 191 984 грн.; в порушення вимог законодавства щодо сплати чистини прибутку державних підприємств занижено частину прибутку на суму 30 570 грн.

Проведення перевірки відбувалось з урахуванням акту ревізії КРУ в АРК від 07.07.11р. № 05-21/61, яким встановлено виплату ДП «КМТП» сум на проживання у готелях працівників підприємств, що не підтверджені адміністрацією готелів, всього на суму 234 283 грн. Таким чином, ДП «КМТП» відшкодовані витрати, що не підтверджені первинними документами за проживання в готелях. Зазначене призвело до завищення адміністративних витрат у 2010 та 2011 роках на суму 234 283,13 грн.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими встановлено віднесення до витрат виплати на відрядження працівників ДП «КМТП» в розмірі 203 800, 34 грн.

До податкової перевірки наданий акт ДП «КМТП» від 18.07.11р., яким встановлено відсутність у червні 2011р., після проведення перевірки КРУ, документів із авансовими звітами за квітень, травень 2010р. Також у ході перевірки досліджені судові рішення у кримінальних справах за обвинуваченням працівників ДП «КМТП» ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у скоєнні службових злочинів щодо внесення помилкових відомостей у вигляді компенсації витрат за проживання у готелях. Зазначеними особами внесені суми на рахунок ДП «КМТП» в розмірі 37 307,57 грн. та 8486,50 грн., які відображені у декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року як доходи, у рядку 03.27 довідки до додатків декларації.

На підставі наведеного перевіряючі дійшли висновку про завищення ДП «КМТП» валових витрат за період, що перевірявся, на суму 158 006, 09 грн. (203 800,34 - 37 307,57 - 8486, 50).

У зв'язку із вищевикладеними порушеннями щодо завищенні ДП «КМТП» сум витрат на відрядження працівників в розмірі 203 800 грн., перевіряючими виявлено заниження сум чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України, на загальну суму 30570 грн.

Перевіркою також встановлено, що ДП «КМТП» у березні та квітні 2011 року придбало за нікчемними правочинами із ТОВ «Алдігор» та ПП «Оскар-99» товари, оплата за які увійшла до валових витрат ДП «КМТП» у відповідних податкових періодах. Відтак, встановлено завищення валових витрат на суму у 1 кв. 2011 р. в розмірі 198 024,75 грн. - за правочинами із ТОВ «Алдігор» та в розмірі 5918,36 грн. - із ПП «Оскар-99»; у 2 кв. 2011р. - в розмірі 434 761, 30 грн. - за правочинами із ТОВ «Алдігор» та в розмірі 6530, 60 грн. - із ПП «Оскар-99». Зазначене у свою чергу призвело до донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 152 482,92 грн.: за 1 кв. 2011р. - 50985,78 грн., за 2 кв. 2011р. - 101 497,14 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001932301 від 29.12.2011р. про нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 191 984, 00 грн., штрафні санкції 7798,25 грн.; № 0001952301 від 29.12.2011р. про нарахування чистого прибутку, що сплачується до бюджету, в розмір і 30 570,00 грн., штрафні санкції - 6078,50 грн.

При цьому згідно із розрахунком податку на прибуток та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0001932301 (а.с. 136, т. ІІ) сума донарахованого податку склала:

- у 2-му кварталі 2010р. - 18 070 грн. (завищення витрат на відрядження ОСОБА_5 у сумі 72280,55 грн.);

- у 3-му кварталі 2010р. - 5231 грн. (завищення витрат на відрядження ОСОБА_5 у сумі 20 925, 51 грн.);

- у 4-му кварталі 2010р. - 7888 грн. (завищення витрат на відрядження ОСОБА_5 у розмірі 31 550,35 грн.);

- у 1-му кварталі 2011р. - 59 298,00 грн. (завищення витрат на відрядження ОСОБА_5, ОСОБА_9 у розмірі 33249,68 грн.; за правовідносинами із «Алдигор» завищення витрат у розмірі 198024, 75 грн., із «Оскар» у розмірі 5918,36 грн.);

- у 2-му кварталі 2011р. - 101 497, 00 грн. (завищення витрат за операціями із «Алдигор» у розмірі 434 761, 30 грн., «Оскар» у розмірі 6530,60 грн.).

Крім того, за результатами розгляду скарги позивача до ДПА в АР Крим на зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем прийнято інше податкове повідомлення-рішення № 0000102203 від 20.03.2012р. про нарахування грошового зобов'язання ДП «КМТП» в розмірі 13 780, 75 грн. (11 449 - податок на прибуток та 2 331,75 грн. - штрафні санкції), що стало можливим у зв'язку із врахуванням ДПА в АРК валових витрат позивача на відрядження ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в розмірі 45 794, 07 грн.

Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом про їх визнання протиправними та скасування.

Перевіряючі правомірність винесення рішень відповідача про донарахування податку на прибуток суд виходив з наступного.

У зв'язку із тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем порядку сплати податку у 2-4 кварталі 2010р. та 1, 2 кварталі 2011р., до спірних правовідносин необхідно застосовувати Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 2010 році, та норми Податкового кодексу України, які набрали чинності з 01.01.2011р.(з 01.04.2011 р. щодо податку на прибуток підприємств).

Судом встановлено, що в періоді з квітня 2010 року до березня 2011 року ДП «КМТП» віднесено до складу валових витрат підприємства сплачені суми за авансовими звітами на оплату проживання у готелях працівників під час відряджень, у тому числі:

за 2 квартал 2010р. в сумі 83 033,35 грн.;

за 3 квартал 2010р. в сумі 47 480,28 грн.;

за 4 квартал 2010р. в сумі 31550,35 грн.;

за 1 квартал 2011р. в сумі 41 736, 18 грн., а всього до валових витрат віднесено 203 800,33 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон № 334, тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат платника податку включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Аналогічні норми також містяться у п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 08.06.2012р. у справі призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання, зокрема, щодо підтвердження первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача висновків ДПІ у м. Керч АРК, викладених у акті перевірки, щодо заниження податку на прибуток в розмірі 203 433 грн.

У висновку експерта № 159 від 13.12.2012р. вказано, що при дослідженні сум витрат на відрядження працівників у загальному розмірі 203 800, 16 грн. позивачем не надано відповідних документів. При цьому вказано, що в акті перевірки податкової значиться посилання на акт комісії від 18.07.2011р. щодо відсутності після проведення перевірки КРУ документів із авансовими звітами за квітень-травень 2010 року. Щодо періоду з червня 2010р. до березня 2011 р. будь-яких документів до податкової перевірки не надано.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки, листопад 2011 року, у ДП «Керченський морський торгівельний порт» були відсутні первинні документи на підтвердження витрат на оплату відряджень працівників підприємства за період з квітня 2010 року до березня 2011 року в розмірі 203 800, 16 грн. Не надані такі документи і під час розгляду справи.

Згідно із п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

У Податковому кодексу України аналогічна норма відображена у п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139.

В порушення зазначених норм позивачем включено у податкову звітність валові витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також не проведено заходів щодо відновлення цих документів шляхом звернення до податкового органу про втрату документів або шляхом поновлення цих документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий орган під час проведення перевірки правильно встановив неправомірність віднесення позивачем до валових витрат сум на оплату відряджень працівників в розмірі 203 800, 16 грн. за період з квітня 2010 року до березня 2011 року, оскільки позивачем не було надано підтверджуючих ці витрати документів, а відтак, віднесення цієї суми до витрат у податковій звітності є неправомірним.

Посилання позивача на ту обставину, що вказані документи були наявні під час включення відповідних витрат до складу валових суд вважає необґрунтованими у зв'язку із тим, що по-перше, як зазначалося вище, первинні документи повинні були бути надані під час проведення перевірки.

По-друге, з урахуванням висновків КРУ в АР Крим щодо не підтвердження витрат працівників на проживання у готелях, виплачені позивачем на користь працівників кошти як компенсація витрат на відрядження, не можуть бути віднесені позивачем до складу валових, оскільки такі суми не пов'язані із господарською діяльністю позивача, а згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відтак, після встановлення відповідних фактів позивач був зобов'язаний згідно пп.50.1 ст.50 ПК України або п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р. (був чинний до 01.01.2011р.) подати контролюючому органу уточнену декларацію або відобразити відповідні показники у декларації за поточний період, а саме позивач був зобов'язаний зменшити собі валові витрати на суму коштів необґрунтовано виплачену в якості відшкодування працівникам витрат на відрядження.

Проте, позивач не зменшив собі валові витрати, що не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні.

Позивачем зазначено, що у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ та ІІ-ІV квартали 2011 р. ним відображені відшкодовані працівниками витрати на відрядження в загальній сумі 126 096 грн. (а.с.78-82, 85-89 т. І), які враховані портом при визначенні об'єкту оподаткування як доходи, та відповідно ця сума оподаткована і з неї сплачено податок.

Зазначені обставини підтверджені висновком судово-економічної експертизи.

Проте, вказані обставини не мають значення для вирішення питання про правомірність оскаржуваного рішення податкового органу, оскільки податковим органом збільшено позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток саме у зв'язку із тим, що позивачем необґрунтовано завищено валові витрати за відповідний період. У зв'язку із зменшенням валових витрати за відповідний період на суми коштів, які необґрунтовано були до них включені, у позивача виникло позитивне значення податку на прибуток.

Щодо включення позивачем відшкодованих працівниками сум на відрядження до складу валових витрат суд зазначає наступне.

На момент включення позивачем до складу доходів сум коштів, відшкодованих працівниками порту, діяв Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Згідно із п. 136.1. ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, у тому числі, суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, а також суми відшкодування немайнової шкоди за рішенням Європейського суду, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів (пп. 136.1.5).

Фактично суми коштів, які позивач виплатив працівникам як компенсація витрат на відрядження, отримані такими працівниками безпідставно, оскільки перевіркою КРУ в АР Крим встановлено факт того, що послуги щодо проживання у готелях таким працівникам не надавалися. Таким чином, за змістом правовідносин між позивачем та його працівниками, яким необґрунтовано виплачені кошти на покриття витрат на відрядження, є деліктними тобто випливають із завдання шкоди.

Отже, за змістом вищевказаної норми ПК України грошові кошти, які отримані позивачем від його працівників у якості задоволення претензій порту як компенсація прямих витрат, понесених портом в результаті порушення його прав, що охороняються законом, не враховуються для визначення об'єкту оподаткування у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат.

Позивачем витрати на відрядження, які необґрунтовано виплачені працівникам, не були включені до складу валових саме як витрати, понесені в результаті порушення прав та інтересів позивача, зокрема як завдана шкода.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем помилково включені до складу валових доходів суми коштів, повернутих його працівниками як компенсація прямих витрат порту у зв'язку із відшкодуванням витрат на проживання у готелях, яке фактично не підтверджено ревізією КРУ в АР Крим.

Податковим повідомленням-рішенням №0001932301 від 29.12.2011р., зокрема, позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39501,08 грн. у зв'язку із включенням позивачем до складу валових витрат сум коштів на оплату відряджень працівників підприємства, а податковим повідомлення-рішенням №0000102203 від 20.03.2012р. з тих же підстав збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 11449,00грн.

У зв'язку із нарахуванням податковим органом податкового зобов'язання, позивачу відповідно до положень ст. 123 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в розмірі 25 % в сумі 4517, 50 грн. за ІІ-й квартал 2010р., 1307,75 грн. - за ІІІ квартал 2010р. та в сумі 1972,00 грн. - за ІV квартал 2010р.

Судом встановлено, що податкову декларацію із податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010р. позивачем подано у 2011 році, відтак, до нього повинні бути застосовані норми п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України щодо застосування до платників податків штрафних санкцій у розмірі 1 гривні за порушення вчинені з 01.01.2011р. до 30.06.2011р. Тобто, порушення податкового законодавства у вигляді неправильного визначення податку відбулось в момент їх визначення тобто декларування, а саме на початку 2011р., а відтак, штраф за цей період в розмірі 1971 грн. є незаконним.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001932301 від 29.12.2011р. в частині нарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 39501,08 грн. та правомірність податкового повідомлення-рішення №0000102203 від 20.03.2012р. щодо нарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств в розмірі 11449,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в 2331,75грн.

При цьому податкове повідомлення-рішення № 0001932301 від 29.12.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафу в розмірі 1971 грн.

Щодо правомірності висновків акту перевірки в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті у Державний бюджет України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, а державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та підприємства, обсяг чистого прибутку яких у поточному році складає більше 50.000 тис. гривень, сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 30 відсотків.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України № 2456 від 08.07.2010р. (що набрав чинності з 01.01.2011р.) до доходів загального фонду Державного бюджету України належать частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Частиною 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено розмір частини чистого прибутку, що підлягає сплаті державними унітарними підприємства до Державного бюджету України, а саме:

у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;

у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138.

Під час перевірки податкова дійшла висновку про завищення валових витрат ДП «Керченський морський торгівельний порт» у зв'язку із необґрунтованим віднесенням до них суми в розмірі 203 800, 16 грн. на оплату відряджень працівників у період з 01.04.2010р. до 01.03.2011р. У зв'язку із чим податковою нараховано позивачу частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України в розмірі 15% в сумі 30 570 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0001952301 від 29.12.2011р.

Судом перевірені зазначені висновки податкового органу та встановлено, що позивач безпідставно відніс до витрат звітних періодів, що перевірялись, витрати на відрядження працівників не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Отже, суд вважає, що відповідач правильно визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету, в розмірі 30 570 грн.

Відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням № 0001952301 позивачу також нараховані штрафні санкції за період з ІІ-ІV квартали 2010р. до в розмірі 25% в сумі 6077,50 грн., а також згідно із вимогами п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України в розмірі 1 гривні, а всього штрафні санкції склали 6078,50грн.

Враховуючи правомірність нарахування позивачу частини чистого прибутку державних підприємств в сумі 30570 грн. та визначення у зв'язку із цим штрафних санкцій, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0001952301 від 29.12.2011р. прийнято відповідно до вимог законодавства та скасуванню не підлягає.

Судом перевірені доводи акту перевірки щодо неправомірності віднесення до витрат сум за правочинами позивача із ПП «Оскар-99» та ТОВ «Алдігор» за березень-квітень 2011 року та встановлено наступне.

Як зазначалося вище, згідно п.5.1. ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону №334 визначаються види витрат, що можуть бути віднесені платником податків до валових витрат підприємства, серед яких виділяється: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у (п.п. 5.2.1).

При цьому, у п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 вказуються витрати, які не відносяться до валових витрат підприємства, тобто не можуть бути визнані такими, що використовуються в процесі ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону № 334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічні норми відображені у п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.135-2-135.4 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що регулював спірні правовідносини з 01.04.2011р.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до п. 7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969, який діяв на момент оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом перевірені усі надані первинні документи, які відображають господарські операції позивача із його контрагентами.

Так, між ТОВ «Алідгор» (продавець) та ДП «Керченський морський торгівельний порт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 172-ОМТС від 26.11.2010р., за умовами якого, продавець продає, а покупець покупає паливно-мастильні матеріали (ПММ) у кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка додається до договору та є його невід'ємною частиною (а.с.138,139, т. І).

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 цього договору товар відпускається партіями, кожна партія відпускається відповідно до попередньо поданої заяви в строки, передбачені договором та заявою. Якість, ціна та номенклатура товару визначається товарною накладною, яке є невід'ємною частиною договору.

У розділі 4 договору передбачено, що доставка товару здійснюється силами та засобами покупця або продавця за попередньою домовленістю сторін бензовозами по 4-7 тонн. Весь обсяг товару, визначений п.1.1 договору, повинен бути поставлений покупцю в строк до 31.03.2011р.

Ціна договору складає 10 964 610 грн. Розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строк опати протягом 60 днів з моменту отримання партії товару. Покупцем (п. 5.1, п. 5.2 договору.)

Сторонами цього договору підписано специфікацію, до якої увійшли товари: дизельне паливо, бензин автомобільний марки А-95 та А-80, пічне паливо, мастила, всього на суму 10 959 286 грн.

На виконання цього договору ТОВ «Алідгор» видані рахунки на оплатку товару та підписані з ДП «Керченський морський торгівельний порт» видаткові накладні про передачу товару у березні 2011року на загальну суму 2 847 884,16 грн. При поставці товару ТОВ «Алдігор» на цю суму видані податкові накладні №№ 1-43 у березні 2011 року. Відповідними платіжними дорученнями у березні 2011 року ДП «Керченський морський торгівельний порт» сплачено за договором № 172-ОМТС від 26.11.2010р. суму в розмірі 3 006 175, 23 (а.с. 152-257, т. І, а.с.1-147, т. ІІІ).

Також судом встановлено, що між ТОВ «Алідгор» (продавець) та ДП «Керченськйи морський торгівельний порт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 38-ОМТС від 01.01.2011р., за умовами якого, продавець продає, а покупець покупає паливно-мастильні матеріали (ПММ) у кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка додається до договору та є його невід'ємною частиною (а.с.147-150, т. І).

Ціна договору складає 23 960 200 грн., у т.ч. ПДВ. Вартість товару визначається за результатами тендеру та вказана у специфікації (п. 3.1, п.3.2 договору).

Відповідно до п. 1.2 цього договору якість, ціна та номенклатура товару визначається товарною накладною, яке є невід'ємною частиною договору.

У розділі 4 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. Підставою оплати є виставлений продавцем рахунок, в якому вказаний обсяг та вартість поставленого товару.

Доставка товару здійснюється силами та засобами покупця або продавця за попередньою домовленістю сторін бензовозами по 4-7 тонн. Весь обсяг товару, визначений п.1.1 договору, повинен бути поставлений покупцю в строк до 31.12.2011р. (п. 5.2, 5.5 договору).

На виконання цього договору ТОВ «Алідгор» видані рахунки на оплатку товару та підписані з ДП «Керченський морський торгівельний порт» видаткові накладні про передачу товару у квітні 2011року на загальну суму 2 249 027, 49 грн. При поставці товару ТОВ «Алдігор» на цю суму видані податкові накладні №№ 1-40 від квітня 2011 року. Відповідними платіжними дорученнями у квітні-травні 2011 року ДП «Керченський морський торгівельний порт» сплачено за договором № 38-ОМТС від 01.04.2011р. суму в розмірі 2 056 625,49 грн. (а.с. 258-286, т. І, а.с.148-276, т. ІІІ).

Наведені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам, що ставляться до них ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відтак, є достатніми для підтвердження господарських операцій позивача із ТОВ «Алдігор», проведених у виконання вищевказаних договорів на суму 3 006 175,23 грн. та 2 056 625, 49 грн.

Крім того, відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів ДП «Керченський морський торгівельний порт» від 28.10.2010р. прийнято рішення про визнання найбільш економічно вигідною пропозиції ТОВ «Алдігор», яку акцептовано, а ТОВ «Алдігор» визнано переможцем конкурсу.

Відповідно до висновку експерта судово-економічної експертизи № 159 від 13.12.2012р. платіжні доручення, за якими сплачено поставку у березні-квітні 2011 року ТОВ «Алдігор», проведені ДП «Керченський морський торгівельний порт» у звітах по банку. Також, згідно даних журналів проводок позивача за березень-квітень 2011 року в його бухгалтерському обліку при оприбуткуванні товару від ТОВ «Алдігор» на склад зроблені бухгалтерські проводки по дебету балансового субрахунку 20.3.1 «Паливо» і кредиту балансового субрахунку 63.1.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Придбане у ТОВ «Алдігор» паливо-мастильні матеріали використані у господарській діяльності на заправку суден «Приморець», «Нерпа», буксиру «Бора» та інших, навантажувачів та котельної.

Щодо посилань в акті перевірки на нікчемності господарських операцій ТОВ «Алдігор» та ДП «Керченський морський торгівельний порт» з тих підстав, що за даними податкової перевірки у м. Києві відносно ТОВ «Спільне інвестування» не підтверджено поставок палива до покупця - ТОВ «Алдігор», суд зазначає, що з матеріалів перевірки не вбачається, що отримане ТОВ «Алдігор» у березні 2011 року від ТОВ «Спільне інвестування» пічне паливо в розмірі 37 719 літрів було продано саме за договорами № 172-ОМТС від 26.11.2010р.та № 38-ОМТС від 01.04.2011р. ДП «Керченський морський торгівельний порт». Крім того, посилання податкового органу на укладення ТОВ «Алдігор»" правочинів з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання також не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру у ДП «Керченський морський торгівельний порт» на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними договорами із постачання пічного палива.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування ДП «Керченський морський торгівельний порт».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини ДП «Керченський морський торгівельний порт» та ТОВ «Алдігор», що виникли із договорів купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів у березні-квітні 2011року, не містять в собі ознаки нікчемності, а тому віднесені за цими договорами витрати в розмірі 198 024,75 грн. та в розмірі 434 761, 30 грн. є такими, що відповідають фактичним витратам позивача та правомірно були враховані при визначенні податку на прибуток.

Отже, нарахування на цю суму податку на прибуток податковим повідомлення-рішенням № 0001932301 від 29.12.12р. в розмірі 149 501, 28 грн. суд вважає неправомірною, а рішення в цій частині протиправним.

Судом встановлено, що між ПП «Оскар-99» та ДП «Керченськйи морський торгівельний порт» укладено договір купівлі-продажу дорожніх знаків, таблиць до них, світлового табло та плівки, що підтверджується письмовими документами у виді рахунків, видаткових накладних та платіжних доручень.

Відповідно до рахунків-фактур № 2502 від 25.02.11р. та № 2402 від 24.02.11р. сума за товар, що поставляється ПП «Оскар-99» склала 7102,03 грн. (а.с.81,82, т. ІІ). На цю суму сторонами підписана видаткова накладна від 01.03.11р. № 10311, яка сплачена згідно із платіжними дорученнями № 2721 та № 2722 від 15.03.11р. (а.с. 83-85, т. ІІ).

Крім того, відповідно до рахунків-фактур № 0804 від 08.04.11р. та № 0704 від 07.04.11р. сума за товар, що поставляється ПП «Оскар-99» склала 7836,72 грн. (а.с. 86,87, т. ІІ). На цю суму сторонами підписана видаткова накладна від 15.04.11р. № 704, яка сплачена згідно із платіжними дорученнями № 5233 та № 5232 від 13.04.11р. (а.с. 88-90, т. ІІ).

Тобто, у березні-квітні 2011року між позивачем та ПП «Оскар-99» проведено розрахунки за отриманий товар на суму 14 938, 75 грн., у т.ч. ПДВ 2489,79 грн.

Відповідно до вимог ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, у тому числі, правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (ст. 206 ЦК України).

Відповідно до викладених норм при оформленні договірних правовідносин між позивачем та ПП «Оскар-99» щодо купівлі-продажу дорожніх знаків, таблиць до них, світлового табло та плівки були дотримані вимоги відносно письмово форми правочинів, оскільки сторонами у видаткових накладних визначені обсяг та вартість товарів, ці документи підписані уповноваженими особами та на них є печатки сторін - юридичних осіб.

У висновку експерта № 159 від 13.12.2012р. встановлено, що даних карток рахунку 15.3 «Придбання інших необоротних матеріальних активів» відображено, що придбані позивачем товари у ПП «Оскар-99» в березні-квітні 2011р. були використані у господарській діяльності, пов'язаною із виконанням робіт, наданням послуг, що підтверджується копіями вимог на списання товару підрозділами підприємства:

- паромний комплекс (вимога № 2033 від 25.05.2011р.);

- виробничо-вантажний комплекс (вимога № 1740 від 26.04.11р., № 2811 від 12.08.11р., № 3234 від 30.09.11р.);

- правління порту (вимога № 2011 від 25.05.11р.);

- ділянка ремонту та обслуговування (вимога № 2040 від 26.05.11р.).

Отже, судом встановлено, що позивачем та ПП «Оскар-99» укладені письмові договори на купівлю-продаж товарів, які сплачені відповідно до виставлених рахунків та отримані позивачем згідно із наданими видатковими накладними. Ці товари були використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи вимогами. Зазначене свідчить про реальність наслідків проведених між сторонами господарських операцій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату отриманого товару від ПП «Оскар-99» у березні-квітні 2011 року в розмірі 12 448,96 грн. (без ПДВ) грн. правомірно віднесені до валових витрат та враховані позивачем при розрахунку податку на прибуток. Відтак, висновки відповідача щодо завищення на цю суму витрат та, відповідно, нарахування податку на прибуток в розмірі 2 981,62 грн. суд вважає неправомірними.

Таким чином, судом встановлено, що даними податкового та бухгалтерського обліку ДП «Керченський морський торгівельний порт» підтверджено придбання, оплата та використання у господарській діяльності товарів, отриманих у березні-квітні 2011р. від ПП «Оскар-99» та ТОВ «Алдігор» за договорами № 172-ОМТС від 26.11.10р. та № 38-ОМТС від 01.04.11р. на загальну суму 447 408, 28 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0001932301 від 29.12.12р. в частині нарахування позивачу податку з прибутку підприємств в розмірі 152 482, 92 грн. є протиправним.

Згідно із п. 7 Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 1 гривні на цю суму несплаченого податку. Оскільки сума податку визначена невірно, нарахування штрафу на необґрунтовано визначену суму податкового зобов'язання також є неправомірним.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач у акті перевірки зазначає про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Оскар-99» та ТОВ «Алдігор», тобто відповідач зазначає про те, що правочини між вказаними особами вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені.

Згідно ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Із наведеної норм слідує, що правочин, який укладений без мети створення правових наслідків є фіктивним.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені ЦК України до оспорюваних, та для визнання їх недійсними повинно бути рішення відповідне рішення суду.

Відповідачем не надано доказів наявності рішення суду, яким спірні правочини були визнані недійсними у зв'язку із їх фіктивністю.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача.

Відтак, судом встановлена протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001932301 від 29.12.12р. в частині нарахування позивачу податку на прибуток підприємств в розмірі 152 482, 92 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1971,00 грн., у зв'язку із чим це рішення підлягає скасуванню у зазначеній частині.

Відносно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001952301 від 29.12.2011р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем: частина чистого прибутку, яка вилучається до бюджету, у розмірі 36648,50грн., у тому числі за основним платежем у сумі 30570,00грн., за штрафними санкціями у сумі 6078,50грн., а також про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102203 від 20.03.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 13780,75грн., у тому числі за основним платежем 11449,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2331,75грн. суд дійшов висновку про їх правомірність, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.01.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 28.01.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керч АР Крим державної податкової служби за №0001932301 від 29.12.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 154 453,92 грн., в тому числі за основним платежем 152 482, 92 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 1971,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.