Ухвала суду № 29345062, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3527/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - Лозової Ірини Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем було прийнято безпідставно, оскільки позивач не допускав порушень податкового законодаства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року задоволено вказаний вище позов частково. Скасувано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0482961500 в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 147,59 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - Лозова Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс».

За результатами вказаної перевірки 19.10.2011 року ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС складено акт № 7010/15-33229114, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України за затримку на 171 календарний день сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання у розмірі 742,97 грн.

21.10.2011 року на підставі висновків акту перевірки у зв'язку з порушенням п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0482961500, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 148,59 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача суперечать нормам податкового законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем затримано на 171 календарний день сплату суми самостійно визначеного грошового зобов'язання у розмірі 742,97 грн. за податковою декларацією від 21.02.2011 року вх. № 201509.

При цьому, пунктом 7 підрозділу 10 розділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Проте, при нарахуванні штрафу позивачу відповідачем не враховано п. 7 підрозділу 10 розділу 10 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0482961500, прийняте ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, підлягає скасуванню в частині штрафу у сумі 147,59 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що безпідставною є вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2011 року № 0482961500 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 742,97 грн., оскільки вказаним рішенням позивачу не нараховувалось вказане податкове зобов'язання в такій сумі, а лише зазначено як погашену суму податкового боргу, щодо якої застосовується штрафна санкція.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо написання акту від 19.10.2011 року № 7010/15-33229114 по суті є вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо складення вказаного акту та не підлягає задоволенню, оскільки дії щодо складення акту від 19.10.2011 року № 7010/15-33229114 вчинені відповідачем з дотриманням порядку, встановленого ст.ст. 76, 86 Податкового кодексу України, а у разі, якщо акт від 19.10.2011 року № 7010/15-33229114 на адресу ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» не надходив, вказане може бути підставою для визнання протиправними дії податкового органу щодо не направлення такого акту, а не підставою для визнання протиправними дій податкового органу щодо його складення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в зазначеній вище частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - Лозової Ірини Олександрівни - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.