Рішення № 29344244, 21.01.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р.Справа № 9/65/5022-923/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за позовом Приватного підприємства "ТЕРРА-ПАК", вул. Головна, 1в, с. Утішків, Буського району, Львівської області, 80561

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани

про стягнення заборгованості в сумі 9101 грн. 06 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 27.11.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 21.01.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "ТЕРРА-ПАК"", вул. Головна, 1в, с. Утішків, Буського району, Львівської області, звернулося з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани про стягнення заборгованості в сумі 9101 грн. 06 коп., із яких 9000 грн. 02 коп. основного боргу та 101 грн. 04 коп. 3 % річних.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки № ТП-030412 від 05.03.2012р., видаткових накладних: № 1117 від 24 травня 2012 р. на суму 8938,52 грн.; № 1237 від 06 червня 2012р. на суму 631,44 грн.; Претензії № 29/08/1 від 29.08.2012р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.11.2012 р. о 15 год. 20 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 18.12.2012р. на 14 год. 20 хв., на 15.01.2013р. на 14 год. 40 хв. та на 21.01.2013р. на 12 год. 50 хв. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

Беручи до уваги закінченням строку вирішення спору у справі № 9/65/5022-923/2012, за клопотанням відповідача № 340 від 18.12.2012р. про продовження строку розгляду спору підтриманого клопотанням представника позивача від 18.12.2012р., у зв'язку з необхідністю подання нових та оцінки уже поданих доказів, пояснень, заперечень, з метою правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд, у відповідності до правила закріпленого ч. 3 ст. 69 ГПК України, ухвалою від 18.12.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 22.01.2013р.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Разом з цим, в судових засіданнях 27.11.2012р. та 18.12.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у поданому позові від 15.10.2012р. № 15/1 (вх. № 1183 від 07.11.2012р.) посилаючись на докази, долучені до матеріалів справи.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64, 77 ГПК України.

Водночас, у поданому відзиві на позовну заяву № 297 від 04.12.2012р. ( вх. № 17809 від 07.12.2012р.) зазначив, що позивачем здійснено поставку продукції із значним простроченням, що спричинили до недобросовісного виконання товариством своїх зобов'язань перед своїми клієнтами та відповідно значні фінансові збитки. Просить суд також розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців у зв'язку з важким фінансовим становищем товариства.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи встановлені ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 05.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (далі по тексту - Покупець, відповідач у справі) та Приватним підприємством "ТЕРРА-ПАК" (далі по тексту - Продавець, позивач у справі) укладено договір поставки № ТП-030412 (далі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар (скотч пакувальний, стретч-плівка, малярна стрічка), визначений цим договором (п. 1.1. договору).

Кількість, асортимент та ціна одиниці товару, що включає вартість упаковки та маркування, узгоджується Сторонами при купівлі кожної партії Товару окремо та зазначаються у накладних і рахунках на Товар, представлених покупцю до оплати замовленого Товару, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставок товару. Зокрема, у підтвердження поставки товару надав суду видаткові накладні, що підтверджують факт поставки відповідачу товару (скотч пакувальний, стретч-плівка, малярна стрічка) на загальну суму 9569 грн. 96 коп., зокрема № 1117 від 24 травня 2012 р. на суму 8938,52 грн.; № 1237 від 06 червня 2012р. на суму 631,44 грн. (далі по тексту - накладні).

Згідно п. 2.1. Договору, розрахунок за Товар здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі Товару Покупцю, шляхом переказу належної до сплати суми у безготівковому порядку на рахунок Продавця. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок Продавця.

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання продукції від позивача. Крім того, зазначені накладні, також, завірені печаткою ТОВ "Христина". У накладних відмічено також, що вони укладені на виконання Договору поставки.

Сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2012р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим Договором та відповідальності за його порушення (п. 8.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за Договорами виконав належним чином, зокрема, згідно п. 1.1. Договору, ним було поставлено товар (скотч пакувальний, стретч-плівка, малярна стрічка) за накладними на загальну суму 9569 грн. 96 коп., за який Відповідач розрахувався лише частково, і з ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 9000 грн. 02 коп.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, доказів на підтвердження протилежного суду не надано, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, суд вважає зазначену суму основного боргу у розмірі 9000 грн. 02 коп. правомірно заявленою, документально обґрунтованою позивачем та такою що підлягає задоволення.

При цьому як вбачається із змісту укладених відповідачем як відзиву на позов від 04.12.2012р. № 297 так і відповіді на претензію від 04.08.2012р. № 207 ним не заперечується безпосередньо факт поставки йому товару позивачем та факт несплати його частини відповідачем і відповідно наявність боргу у розмірі 9000грн.02коп., а неналежне виконання своїх обов'язків обґрунтовується лише посиланням на несвоєчасну поставку (прострочення поставки) товару з боку позивача.

Розглянувши зазначене заперечення відповідача суд оцінює його критично та відхиляє з огляду на наступне.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень, які б підтверджували невиконання позивачем свого обов'язку поставити товар у певний строк, а саме, поставку ним товару з пропуском цього строку, суду не надано а судом самостійно не здобуто.

Враховуючи зазначене, суд вважає недоведеним відповідачем належними доказами того факту, що позивачем порушено свої зобов'язання в частині строку поставки товару і що таке порушення давало право відповідачеві як покупцю товару не виконувати належним чином своїх зобов'язань з оплати товару у визначені строки.

Одночасно, суд має за необхідне зазначити, що якщо у відповідача є в наявності докази, що підтверджують наведені ним факти та він вважає порушеними свої права та законні інтереси такими діями позивача, він не позбавлений права звернутись з окремим позовом до суду про захист своїх прав та законних інтересів відповідно до правил ГПК України.

Щодо нарахованої позивачем 3% річних та інфляційних збитків, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р.

Розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3 % річних у розмірі 101,04грн. від простроченої суми боргу 9000,02грн. за період червень - жовтень 2012 року, суд здійснивши власний обрахунок встановив, що заявлена сума обрахована позивачем помилково у більшому розмірі у зв'язку з обрахунком заборгованості по накладних без врахування строку погашення заборгованості визначеного договором.

Так, згідно п. 2.1. Договору, розрахунок за Товар здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі Товару Покупцю, шляхом переказу належної до сплати суми у безготівковому порядку на рахунок Продавця. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок Продавця.

Отже за умовами укладеного сторонами договору поставлений та неоплачений товар за накладними буде вважатись заборгованістю тільки після спливу 14 календарних днів після поставки товару.

А тому заборгованість за накладною № 1117 від 24.05.2012 р. на суму 8938,52 грн. виникла з 08.06.2012р. а за накладною № 1237 від 06.06.2012р. на суму 631,44 грн. з 21.06.2012р. І відповідно від цих дат слід обраховувати 3% річних від суми, яка вважається простроченою заборгованістю за договором.

З врахуванням того, що позивачем у розрахунку зменшено суми боргу (в т.ч. і за червень 2012р.) за вказаними накладними на суму 569,94грн. та обраховано її за період з червня 2012р. по 15 жовтня 2012р., що є правом позивача а суд не вправі збільшувати їх розмір та строк з власної ініціативи, суд вважає, що до задоволення підлягає 95,43 грн. 3% річних.

А саме, за накладною № 1117 від 24.05.2012 р. на суму 89,42грн. 3% річних обрахованих від суми боргу 8368,58 (8938,52 - 569,94) за період з 08.06.2012р. по 15.10.2012р.

Та, за накладною № 1237 від 06.06.2012р. на суму 6,01 грн. 3% річних обрахованих від суми боргу 631,44 за період з 21.06.2012р. по 15.10.2012р.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача в користь позивача 95 грн. 43 коп. 3% річних підлягає до задоволення, як такий, що правомірно заявлений. В свою чергу у позові про стягнення 5 грн. 61 коп. у позові слід відмовити як безпідставно заявленому.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Приватного підприємства "ТЕРРА-ПАК" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" 9000 грн. 02 коп. основного боргу та 95 грн. 43 коп. 3% річних. В свою чергу, у позові про стягнення 5грн. 61коп. 3% річних у позові слід відмовити як безпідставно заявленому.

Відповідно до ч 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку неповною та несвоєчасною оплатою ним поставленого йому позивачем товару, суд згідно ст. 49 ГПК України покладає судовий збір у розмірі 1609,50 грн. на відповідача та він підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Одночасно, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на дванадцять місяців заявленого у відзиві на позовну заяву № 297 від 04.12.2012р., суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити або змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Як зазначено у Постанові пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. (п.7.2.), вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Між тим, господарський суд лише на підставі наявних доказів може зробити висновок про обґрунтованість клопотання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення чи ухвали суду, оскільки припущення про ускладнення або неможливість їх виконання має бути достатньо обґрунтованим і ця обставина повинна доводитись заявником за загальними правилами статті 33 ГПК України, як і припущення про ймовірність його виконання при наданні відстрочки.

Як вбачається із заявленого клопотання. як на підставу для розстрочки виконання рішення господарського суду у даній справі, відповідач вказує на те, що товариство знаходиться у вкрай тяжкому матеріальному становищі.

Проте, належних доказів, які б вказували на тяжке фінансове становище відповідача (бухгалтерська, фінансова, документація, звітність, тощо), відповідачем суду не надано.

Також, суд має за необхідне зазначити, що усі посилання, наведені відповідачем у заяві, суперечать вимозі ст. 5 ГК України в частині обов'язку суб'єктів господарювання діяти у межах встановленого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Встановлений господарський порядок, регламентований нормами ГК України, передбачає, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання було неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України); учасник господарських відносин при порушенні ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання та зобов'язаний сплатити штрафні санкції згідно з вимогами, передбаченими цим Кодексом та іншими законами (ст. 229 ГК України).

При цьому важкий фінансовий стан суб'єкта господарювання є результатом його власної господарської діяльності, і не може бути прийнятий судом як об'єктивна обставина, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву від 04.12.2012р. № 297 про надання розстрочки виконання рішення на даній стадії в порядку статті 83 ГПК України.

Разом з цим, суд звертає увагу відповідача на той факт, що стаття 121 ГПК України в частині відстрочки чи розстрочки виконання рішення не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Враховуючи зазначене, відповідач вправі звернутись із відповідним клопотанням про відстрочку виконання рішення до суду повторно на будь якій стадії до повного виконання рішення. При цьому вказане клопотання повинно бути підтверджене поданими суду належними доказами, які б підтверджували обставини, якими обґрунтовується клопотання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани (ідент. код 14049168) на користь Приватного підприємства "ТЕРРА-ПАК", вул. Головна, 1в, с. Утішків, Буського району, Львівської області (ідент. код 35400640): 9000 (дев'ять тисяч) грн. 02 коп. основного боргу, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 43 коп. 3 % річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 5 грн. 61 коп. - 3% річних в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 30.01.2013р.

Суддя В.Л. Гевко