Рішення № 29343630, 04.01.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

04.01.2013

Справа № 0514/9982/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він з відповідачем перебував у трудових відносинах з 1984 року по 1994 року та з 1996 року по 24.10.2012 року працюючи прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті. Звільнений з підприємства згідно п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. 28.05.2007 року під час виконання трудових обов»язків його було травмовано шматком породи, що випала з покрівлі виробки. Відповідачем був складений акт № 20 від 29.05.07 року по ф.Н-1. У зв»язку з травмою висновком МСЕК від 21.08.2007 року йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності безтроково.

Крім цього, за час роботи позивач отримав професійне захворювання: «Хронічний бронхіт пилової етнології. Легенева недостатність першого ступеня», про що складено акт № 18 від 24.10.2012 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. Висновком МСЕК від 13.11.2012р. йому у зв»язку з профзахворюванням встановлено 40% втрати працездатності безстроково. ВВД ФСС в НВн ВтПЗ України в м. Добропіллі йому були призначені страхові виплати. Моральна шкода у зв'язку з пошкодженням здоров'я йому не виплачувалася. Позивач вважає, що внаслідок отриманої травми та профзахворювання йому заподіяно відповідачем моральну шкоду. Так, в наслідок професійного захворювання, травми йому були заподіяні, насамперед, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту отримання ушкодження, а також професійного захворювання, була цілком порушена нормальна життєдіяльність. Він тривалий час знаходився у різних лікарнях, був вимушений проходити обстеження. Увесь цей час, був відірваний від нормального способу життя. Він постійно відчуваю болі в тулубі. Йому тяжко ходити, не може виконувати, як раніш, деякі види робіт у побуті, по господарству, які виконував до ушкодження здоров'я та захворювання, змушений відмовитися від деяких своїх звичок і своїх улюблених занять. Після його захворювання, практично вся чоловіча робота в побуті лягла на його дружину. Йому приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням захворювання. В даний момент він не по своїй волі змушений досить часто звертатися по допомогу в медичні установи і проходити курси лікування, що також дезорганізує його життя негативно позначається на його нервовій системі. Таким чином, внаслідок отриманого захворювання та травм, йому була заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку він оцінює в сумі 20000 ( двадцять тисяч ) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив суд його задовольнити. Пояснив, що він просить стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду лише внаслідок отриманого професійного захворювання та отриманої травми 28.05.2007 року.

Представник відповідача - ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, позов не визнала. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просила відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1982 по 1994 рік та з 1996 року по 24.10.2012 року, працюючі працюючи прохідником підземним з повним робочим днем у шахті. 24.10.2012 року позивач був звільнений згідно ст. 40 п.2 КЗпП України за станом здоров'я. Дані факти представником відповідача в судовому засіданні не оспорювалися і підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.14-17).

Під час виконання трудових обов'язків, 28.05.2007 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму - «Забій лівого гомілково-ступневого суглоба». Цей факт підтверджується актом Н-1 № 20 від 29.05.2007 року (а.с.7-8) і представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Рішенням МСЕК від 21.08.2007 року вбачається, що у зв'язку з травмою 28.05.2007 року позивачу первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності з 21.08.2007 року безстроково.

З матеріалів справи вбачається, що позивач більш ніж 30 років працював на підприємствах вугільної промисловості під землею, під впливом систематичного і тривалого впливу шкідливих факторів, що властиві вугільній промисловості, у нього розвилося професійне захворювання - «Хронічний бронхіт пилової етнології. Легенева недостатність першого ступеня». Даний факт підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 № 18 від 24.10.2012 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с.4-5).

Рішенням МСЕК від 13.11.2012 року позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності у зв»язку з профзахворюванням у розмірі 25 % з 06.11.2012 року безстроково(а.с.6).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства та з вини відповідача, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.7-8), актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (а.с.4-5) та висновками МСЕК (а.с.6, 26).

З акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №20 від 29.08.2007 (а.с.7-8) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився внаслідок: порушення позивачем під час виконання трудових обов»язків п.11.21.9 СУОП, п.1.2 «Інструкції №3 з охорони праці для прохідників» та невиконання гірничим майстром дільниці ОСОБА_3 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.11.19.1 СУОП.

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 18 від 24.10.2012р. (а.с.4-5) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є - недосконалість технологій що забезпечують заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, Не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища - інгаляції. Під час роботи позивач піддавався підвищеній концентрації пилу кремнійвмісною, вугільно-порідною, фиброгенної дії, яка складає 176,79 мг\м3. За даними замірів газоаналітичної лабораторії 1-го взводу 10-го ВГРЗ рівень запиленості становить від 25,14 мг/м3 до 45,19 мг/м3, при гранично допустимої концентрації пилу - 2 мг/м3.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом та актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Зазначені небезпечні та шкідливі умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я, а також спричинили професійне захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 13.11.2012 р.

Пошкодженням здоров'я внаслідок отриманої на виробництві травми та професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди"(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої травми та профзахворювання.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми та професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 14 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров"я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ "УКБ Камбіо", МФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 14000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ "УКБ Камбіо", МФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.В.Здоровиця

04.01.2013