Рішення № 29341474, 12.02.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/1428/2012 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської областіу складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з майна,

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнення, просить визнати за позивачем право власності на автомобіль CHEVROLET LACETTI, легковий седан-В, 2004 року випуску, шасі № KL1NA193E4K057174, реєстраційний номер НОМЕР_1, та звільнити вказаний автомобіль з-під арешту, який накладено державним виконавцем ВДВС Люботинського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 34137987.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2010р. позивач домовився із відповідачем про придбання спірного автомобіля, який належав відповідачу. Позивач передав відповідачу в рахунок вартості автомобіля 10300 доларів США, на підтвердження чого відповідач видав позивачу розписку та оформив довіреність на користування, володіння та розпорядження вказаним автомобілем. 29.11.2012р. спірний автомобіль був затриманий працівниками ДАІ в звязку з тим, що він знаходився у розшуку згідно постанови державного виконавця у виконавчому провадженні, в якому боржником є відповідач. Враховуючи, що позивач набув право власності на автомобіль у спосіб, який не заборонено законом, але реалізувати своє право він втратив можливість в звязку з вилученням майна, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення не заперечував та пояснив, що у 2010 році він передав даний автомобіль позивачу оформивши довіреність та отримав від позивача грошові кошти у розмірі 10300 доларів США, про що написав розписку. На спірний автомобіль відповідач не претендує, не заперечує проти визнання права власності на нього за позивачем.

Представник третьої особи подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

Власником легкового автомобіля CHEVROLET LACETTI, легковий седан-В, 2004 року випуску, шасі № KL1NA193E4K057174, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2, що підтверджує лист УДАІ ГУ МВС України в Харківській області № 52/583 від 24.01.2013р. (а.с. 44) та копія технічного паспорта на автомобіль (а.с. 34).

03 жовтня 2010 року відповідач оформив на позивача та його дружину довіреність на право експлуатації та розпорядження даним автомобілем із наданням даним особам права управління, продажу, обміну, оренди, страхування, одержання грошей та страхових виплат, виїзду за кордон (а.с. 10).

В свою чергу позивач того ж дня передав відповідачу грошові кошти у розмірі 10300 доларів США, що підтверджує відповідна розписка, в якій зазначено, що відповідач продав спірний автомобіль, за що отримав вказану суму. На розписці міститься підпис відповідача (а.с. 5).

19 грудня 2012 року державним виконавцем ВДВС Люботинського міського управління юстиції проведено опис та арешт автомобіля НОМЕР_2, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 34137987, боржником в якому є відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с. 30-33).

Вважаючи, що між сторонам фактично був укладений договір купівлі-продажу автомобіля, тобто право власності набуте позивачем правомірно, а накладення арешту на автомобіль державним виконавцем не дозволяє позивачу реалізовувати своє право власності, тому останній просить визнати за ним право власності на автомобіль.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення відповідача, повно і всебічно зясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поняття права власності визначено законодавцем у ст. 316 ЦК України.

За змістом частини першої вказаної правової норми правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі з підписанням його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, якою затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), згідно з п. 2 якого цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, транспортні засоби, що перебували в експлуатації, перед їх відчуженням повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції.

Зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах ДАІ на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду (п. 40 Порядку).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 03 жовтня 2010 року відповідачем ОСОБА_2 - власником легкового автомобіля НОМЕР_2, на ім'я позивача ОСОБА_1 була видана нотаріально посвідчена довіреність, згідно якої позивач уповноважив відповідача представляти його інтереси в органах ДАЇ, органах нотаріату, в інших підприємствах, організаціях, установах, незалежно від їх форм власності і підпорядкування, з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та відчуженням належного йому транспортного засобу, в тому числі з правом зняття чи постановки його на облік, та з правом передоручення цих повноважень третій особі (а.с. 10).

Проте, спірний автомобіль з обліку в органах ДАЇ знятий не був і залишається зареєстрованим за його власником ОСОБА_2, що підтверджується листом УДАІ ГУ МВС України в Харківській області № 52/583 від 24.01.2013р. (а.с. 44).

Згідно з п. 42 вищезазначеного Порядку у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації в межах України".

Тобто, до вчинення цих вищезазначених дій відповідач не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.

Відповідно до п. 8 вищевказаного Порядку правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в ньому документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком № 1 до цього Порядку, договором чи угодою, укладеними на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, та іншими, посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на транспортні засоби.

Таким чином, сукупність наявних в матеріалах цивільної справи доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля - CHEVROLET LACETTI, легковий седан-В, 2004 року випуску, шасі № KL1NA193E4K057174, реєстраційний номер НОМЕР_1 між його власником ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 не укладався, а видача генеральної довіреності чи сам факт передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не може вважатися договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Не може вважатись договором купівлі-продажу автомобіля і розписка, яка була видана відповідачем позивачу, та підтверджує передачу грошових коштів, оскільки дана розписка не відповідає вимогам до правочину, встановленим у ст. 207 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 223, 294, 296 ЦПК України

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції, про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з майна. .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя(підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом. Рішення не набрало законної сили.

Суддя

Повний текст рішення виготовлений 15.02.2013р..