Постанова № 29340377, 12.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5019/1933/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Петухов М.Г. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипюка В.Ф. - представника за довіреністю від 18.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд", с.Селець Дубровицького району Рівненської області

на ухвалу господарського суду Рівненської області

від 19.12.12 р. у справі № 5019/1933/12 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Терзі Івана Георгійовича, с.Думанці Черкаського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд", с.Селець Дубровицького району Рівненської області

про стягнення 215 082 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.12.2012р. у справі №5019/1933/12 заяву підприємця Терзі І.Г. про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на грошові кошти ТОВ фірма "Рекорд", що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 210840 грн. 90 коп.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ фірма "Рекорд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ТОВ фірма "Рекорд" зазначає, зокрема, наступне:

- в ухвалі суду не вказано в чому конкретно буде утруднено виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки товариство володіє значними виробничими та адміністративно-господарськими потужностями, а наявного майна, залишків товарів та дебіторської заборгованості більш, ніж достатньо для покриття заборгованості перед позивачем;

- судом першої інстанції при застосуванні заходів забезпечення позову не було враховано охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема: працівників ТОВ фірма "Рекорд", органів Державної податкової служби в частині отримання задекларованих товариством сум податків та зборів, інших суб"єктів господарювання, що є контрагентами товариства в частині отримання коштів за договірними зобов"язаннями тощо. Арешт коштів на рахунках призведе до порушення нормального графіку роботи підприємства та матиме негативний наслідок у вигляді зупинення господарської діяльності, відновлення якої вимагатиме значних зусиль та матеріальних затрат. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову порушує права не лише відповідача по справі, а й інших осіб, що не задіяні по вказаній справі.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції від 19.12.2012р. законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. У своїх додаткових поясненнях від 12.02.2013р. просить розглядати апеляційну скаргу без його участі.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, вказане клопотання представника відповідача, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підприємець Терзі І.Г. звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ фірма "Рекорд" 188877 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар, 21207 грн. 60 коп. - пені та 755 грн. 50 коп. - інфляційних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем порушено умови укладеного сторонами договору комісії №37/2011 від 22.12.2011р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 210840 грн. 90 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5019/1933/12.

10.12.2012р. позивачем подана до суду заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" та заборони відчуження майна ТОВ фірма "Рекорд" (а.с.1-2).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що відповідач не бажає здійснити з ним розрахунки за господарською угодою, вводить в оману позивача щодо намірів провести розрахунки за поставлений товар згідно направленого ним графіку, який однак не виконує.

В судове засідання 19.12.2012р. представник відповідача не з'явився. Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с.9), 18.12.2012р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволене.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.12.2012р. заяву підприємця Терзі І.Г. про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на грошові кошти ТОВ фірма "Рекорд", що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 210840 грн. 90 коп. (а.с.10).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України визначає, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відповідно п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним.

З матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви, заяви про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що фактично відповідач визнавав вимоги позивача в частині заборгованості за отриманий товар. Так, до відповіді від 15.10.2012р. №844 та претензію позивача від 08.10.2012р. відповідач додав підписаний ним акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.09.2012р., згідно якого його борг складає 188877,80грн., та графік погашення ним заборгованості в сумі 105908,17 грн.: в період з жовтня 2012р. по 14 грудня 2012р. - по 10000,00 грн., а 21.12.2012р. - 15908,17 грн. Однак, запропонований графік відповідач не виконував, вказує позивач, не сплативши жодної суми.

Слід зазначити, відповідач вказаних доводів позивача не спростував.

Таким чином, до звернення позивача з позовом (позовна заява надійшла до суду 10.12.2012р.) відповідач не вчинив ніяких дій по сплаті заборгованості не лише у повному обсязі, але й частково.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що не виконуючи графіку погашення заборгованості, відповідач ввів його в оману, що має намір здійснити розрахунки.

До апеляційної скарги відповідач додав копію довідки управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі №318/02 від 24.01.2013р., копію довідки ТОВ фірма "Рекорд" про заборгованість по заробітній платі станом на 20.01.2013р., які підтверджують наявність заборгованості товариства перед Пенсійним фондом України в сумі 6674,50 грн. та по заробітній платі в сумі 19919,67 грн. (а.с.41-50).

Отже, відповідач сам визнав відсутність у нього грошових коштів, необхідних для сплати позивачеві заборгованості.

Таким чином, накладений судом арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, забезпечить акумуляцію коштів на рахунках відповідача, їх зберігання та перерахування позивачу на виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, оскільки наведені вище обставини дають підстави припустити, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може суттєво утруднити виконання рішення суду у разі задоволення заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом безпідставно не досліджено наявність у відповідача майна, залишків товарів та дебіторської заборгованості, чого більш, ніж достатньо для погашення заборгованості перед позивачем, та не враховано інтереси третіх осіб, не беруться до уваги з огляду на те, що відповідач, стверджуючи про наявність у нього реальної можливості сплатити заборгованість позивачу, не доводить, що він використовує ці можливості, тобто, відповідач не доводить, з посиланням на відповідні докази, що за наявності товарів на складі, дебіторської заборгованості, вживає реальні заходи для погашення заборгованості як перед позивачем , так і третіми особами.

Решта доводів апеляційної скарги, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженої ухвали.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.12.2012р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 19.12.2012р. у справі №5019/1933/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд", с.Селець Дубровицького району Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №5019/1933/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.