Постанова № 29340255, 13.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року Справа № 5004/1251/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Гуменюк І.П.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" на рішення господарського суду Волинської області від 10.12.12р. у справі № 5004/1251/12 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача Приватного підприємства "Сам-Моторс"

про стягнення 20855,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.13 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5004/1251/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/1251/12 від 10.12.12р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Сам-Моторс" на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" штраф в сумі 2085,50 грн. та 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В позові на суму 18 769,50 грн. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими йому правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій до 2085,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.12.12р. у справі 5004/1251/12 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що висновки суду в рішенні не відповідають обставинами справи, також судом не проведено належної оцінки наданих доказів та порушені вимоги п.3 ст.83 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду, а.с. -83).

Колегію суддів зазначене процесуальне питання винесено на обговорення.

Представник позивача висловилась за розгляд апеляційної скарги без участі відповідача.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задоволити частково, рішення господарського суду Волинської області від 10.12.12р. у даній справі слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - приватне підприємство "Сам-Моторс" зі станції Іваничі Львівської залізниці 19.05.2012р. завантажив залізничний вагон №66378969 для відправлення для ТОВ "Тетіївська агропромислова компанія" (Південно-Західна з/д) вугілля кам'яне згідно накладної №38551529 вагою 69 000 кг.

20 травня 2012р. на станції Здолбунів ДТГО „Львівська залізниця" вказаний вагон 66378969 було затримано для комісійного зважування на статичній вазі.

При контрольному комісійному зважуванні маси вантажу вагону №66378969 шляхом переважування на 150-тонних вагонних вагах, працівниками станції Здолбунів було виявлено невідповідність даним, які зазначені в перевізному документі - накладній №38551529, а саме: брутто 93200 кг, тара з бруса 21850 кг, нетто 71350 кг, тобто невідповідність маси вантажу у вагоні №66378969 та більше вантажопідйомності в кількості 2350 кг відносно внесених даних у накладну.

Зазначений факт, у відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, було зафіксовано у комерційному акті № АА 076777/19 від 22 травня 2012р. та складено акт загальної форми №1729 (а.с.11-12).

Лишок вантажу в кількості 2350 кг вивантажено з вагона № 66378969 силами вантажовідправника та вивезено зі станції Здолбунів, що стверджується розпискою директор ПП "Сам-Моторс" (а.с.16).

Суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє судове рішення в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, у сторін виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про перевезення вантажу залізничним транспортом.

У відповідності до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.5 ст.307 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст.24 Статуту залізниць України, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах засвідчується комерційним актом.

Згідно із п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, відповідачу - ПП "Сам-Моторс" за неправильно визначену масу вантажу, що підтверджено комерційним актом на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України, правомірно нараховано штраф у сумі 20855,00 грн. (провізна плата 4171 грн. х 5 = 20855 грн.).

Комерційний акт АА №076777/19 (а.с.11) повністю відповідає вимогам "Правил складання актів" та інших приписів окремих розділів Правил перевезення вантажів, тому його слід визнати належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній, та останній може слугувати підставою для покладення відповідальності на приватне підприємство "Сам-Моторс".

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновками місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, з огляду на наступне.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій до 2085,50 грн., зазначаючи при цьому, що розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу.

З огляду на зазначене, колегія судді зазначає наступне.

Згідно роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (Із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29 вересня 2008 року N 04-5/225) відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Однак, у даному випадку такої мотивації суд першої інстанції не навів.

Разом з тим, невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній є порушенням в розумінні п.122 Статуту залізниць України та відповідних Правил. А надмірне перевантаження вагона викликає загрозу безпеці дорожнього руху та відповідальність за нього вбачається обґрунтованою.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" №01-08/71 від 02.02.2010 р. виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність зменшення судом першої інстанції належних до сплати штрафних санкцій до 2085,50 грн. та вважає обґрунтованими і законними вимоги позивача щодо задоволення стягнення штрафу з відповідача в сумі 20855,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" слід задоволити, рішення господарського суду Волинської області від 10.12.12 р. у справі №5004/1251/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" від 20.12.12р. задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 10 грудня 2012 року у справі №5004/1251/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Сам-Моторс" (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Зелена,65, р/р 2600601230642 в ПАТ "Кредо банк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 32456732) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (33028, м.Рівне, вул.16 Липня,17, рах. 26007707198217 в Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 25894955) штраф в сумі 20855,00грн. та 1609,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1251/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.