Постанова № 29338074, 11.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 лютого 2013 р. № 14554/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

за участю представників сторін

позивача Тур Р.С.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської дистанції захисних лісонасаджень" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати рішення Куп'янського УПФУ від 18.09.2012 року №№ 2222-2252 про нарахування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначених рішень, а саме пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, надав через канцелярію суду письмові заперечення на позовну заяву у прохальній частині яких просив позов залишити без задоволення та розглядати справу за відсутності представника. В обґрунтування заперечень на вимоги позивача зазначив, що за змістом пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, оскільки зазначена норма передбачає вчинення органами ПФУ стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, тобто в порядку статті 106 Закону № 1058-IV.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що 18.09.2012 року відповідачем на підставі приписів п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно позивача прийняті рішення №№ 2222-2252 (а.с.9-39), якими застосований штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків за відповідні періоди.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого скарга підприємства залишена без задоволення, а оскаржувані рішення без змін (а.с.45-48, 51-53).

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.2 ст.3 КАС України, суд зазначає наступне.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До 01.01.2011року відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування визначався ст..106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.01.2011 року означена норма закону втратила чинність відповідно втратили чинність норми, що визначали склад правопорушення та розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»органи Пенсійного фонду України зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом, в тому числі повноваженнями, визначеними ст.106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте суд зауважує, що при застосуванні положень п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень по сплаті внесків, допущених до 01.01.2011 року слід враховувати приписи ст..58 Конституції України.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.58 Конституції України з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп дія нормативно-правового акту у часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, правомірність поведінки осіб, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. Проте заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства чинного на момент виявлення такого порушення та застосування відповідних санкцій. Тобто якщо певне діяння мало ознаки правопорушення на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності. В той жде час якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку із втратою чинності нормативним актом , що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом не можуть бути застосовані.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач з 01.01.2011 року не вправі застосовувати за порушення, вчинені до 01.01.2011 року санкції, визначені ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції за них втратили чинність і їх застосування з 01.01.2011 року протеричить ст..58 Конституції України.

Вказана правова позиція також підтверджується рішенням Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №21-367а12 за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними, яке в силу ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, а суд відповідно зобов'язаний привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні відповідачем не доведено, що рішення стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог пенсійного законодавства відповідають положенням ч.3 ст.2 КАС України та вважає адміністративний позов та таким, що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАСУкраїни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської дистанції захисних лісонасаджень" до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень - задовольнити у повному обсязі

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 18.09.2012 року №№ 2222-2252

Стягнути з державного бюджету України (р/р 31217206784011, банк ГУДКСУ у Харківський області, МФО 851011, отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Куп'янської дистанції захисних лісонасаджень" (63709, Куп'янський район, сел. Куп'янськ-Вузловий, вул.Будівельників,27, код ЄДРПОУ 24133591) судовий збір у розмірі 113 (сто тринадцять) грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 15.02.2013 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.