Ухвала суду № 29335057, 22.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7736/12/0170/31

22.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Кобаля М.І. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 10.09.12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим (вул. Р. Люксембург, буд. 20, Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97300)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим (вул. Фрунзе, буд. 54, Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка Крим,97300)

про стягнення 70762,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 (суддя Дудіна С.О.) адміністративний позов задоволений частково.

Стягнуто з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіки Крим (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Фрунзе, 54, ідентифікаційний код 24406020) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Р. Люксембург, 20, ідентифікаційний код 22300398, р/р 25607010045801 у ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 324805) витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1523,25 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

Не погодившись з постановою суду, Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 та прийняти нову постанову суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі не з'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі Кіровському районі АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим заборгованості в розмірі 70 762,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до відшкодування суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсії, щомісячної цільової грошової допомоги і щомісячної державної адресної допомоги, а також витрати на їх виплату та доставку за період квітень-червень 2012 року в сумі 70762,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2012 р. Управлінням пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим був складений акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за квітень 2012 року.

У вказаному акті зазначено, що загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню, дорівнює 27 179,35 грн., у тому числі:

- сума виплачених пенсій (основний розмір) - 3 818,91 грн.;

- сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 207,08 грн.;

- сума виплаченої державної адресної допомоги - 22 978,01 грн.;

- сума витрат з виплати та доставки пенсій - 175,35 грн.

Вказаний акт був підписаний відповідачем з таблицею розбіжностей, з якої вбачається, що Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим не була прийнята до відшкодування сума в загальному розмірі 23 636,22 грн., яка складається з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

З аналогічного акта за травень 2012 року вбачається, що загальна сума відшкодування дорівнює 27 179,35 грн. та складається з наступних сум:

- сума виплачених пенсій (основний розмір) - 3 818,92 грн.;

- сума виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 207,07 грн.;

- сума виплаченої державної адресної допомоги - 22 978,01 грн.;

- сума витрат з виплати та доставки пенсій - 175,35 грн.

Вказані в акті суми були прийняті відповідачем до відшкодування в розмірі 3 543,13 грн. та з таблиці розбіжностей вбачається, що Відділення Фонду відмовилося у прийнятті до відшкодування сум в загальному розмірі 23 636,22 грн., які також складаються з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

В акті від 04.07.2012 р. за червень 2012 року позивачем заявлена до відшкодування сума в загальному розмірі 27 009,66 грн., що складається з:

- суми виплачених пенсій (основний розмір) - 3 798,58 грн.;

- суми виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття - 207,07 грн.;

- сума виплаченої державної адресної допомоги - 22 848,35 грн.;

- сума витрат з виплати та доставки пенсій - 155,66 грн.

Відповідачем до відшкодування прийнята сума в загальному розмірі 3 519,26 грн., не прийнятою до відшкодування залишилася сума в розмірі 23 490,40 грн., яка складається з сум витрат на виплату державної адресної допомоги та сум витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Отже, загальна сума не відшкодованих Відділенням Фонду витрат становить 70 762,84 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат.

З наявних в матеріалах справи списків осіб (а. с. 6) та довідок (а. с. 7-41) вбачається, що відповідачем була повністю не прийнята до відшкодування державна адресна допомога і витрати по її доставці в загальній сумі 69 239,59 грн.

Крім того, не були відшкодовані витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1 523,25 грн. по наступним особам:

- ОСОБА_2 - основний розмір пенсії 253,35 грн., щомісячна цільова грошова допомога 22,05 грн.;

- ОСОБА_3 - основний розмір пенсії 346,17 грн., доставка 5,40 грн.;

- ОСОБА_1 - основний розмір пенсії 600,00 грн., доставка 9,36 грн.;

- ОСОБА_5 - основний розмір пенсії 282,51 грн., доставка 4,41 грн.

Підставою для відмови у відшкодуванні витрат по вказаним особам стало посилання відповідача на те, що каліцтво було отримано цими особами в державах СНД, однак відповідні підприємства не передали у встановленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на виплати.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 Постанови КМУ "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26 березня 2008 р. у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Судова колегія вважає, що відшкодування щомісячної державної адресної допомоги до пенсії за рахунок відповідача не охоплюється вищевказаним Порядком N 5-4/4 від 4 березня 2003 р., оскільки дана допомога передбачена Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року для підвищення рівня пенсійного забезпечення і її виплата здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Не передбачена державна адресна допомога і в закріпленому статтею 21 Закону №1105-XIV переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги.

Аналогічна позиція щодо відсутності у Фонду обов'язку по відшкодуванню Пенсійному фонду України витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги викладена в постановах Верховного суду України від 30.01.2012 р. (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 21438501, 21438499, 21839988).

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню позивачеві суми витрат по виплаті та по доставці державної адресної допомоги в загальному розмірі 69 239,59 грн., у зв'язку з тим, що така допомога не відноситься до виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Однак, стосовно відмови Відділення Фонду відшкодувати позивачеві витрати по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1 523,25 грн. по особам, які постраждали на території країн СНД судова колегія зазначає.

За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 - ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання - чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодовували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок ФСС відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту Закону № 1105 ФСС є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р. закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на територія якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, аналогічний висновок стосовно того, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, викладено в постановах Верховного суду України від 21.11.2011 р. та від 05.12.2011 р. (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20014549, 20533655), які підлягають обов'язковому врахуванню в спірних правовідносинах з підстав, зазначених вище.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат по виплаті пенсії (основного розміру), щомісячної цільової грошової допомоги та їх доставці в загальному розмірі 1 523,25 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в смт. Кіровське АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-7736/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.І.Курапова

Судді М.І. Кобаль

М.А.Санакоєва