Ухвала суду № 29317469, 12.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2058.1/11/0170

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-2058.1/11/0170 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 11.10.12

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Долгоруківська, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

третя особа: Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (пров. Піонерський, 2/просп. Кірова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання протиправними та скасування постанов,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.12 у справі № 2а-2058.1/11/0170 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 55-ДІ 2 від 19.08.08, відповідно до якого у забезпечення повного виконання основних зобов'язань, вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає в іпотеку садовий будинок, загальною площею 204,5 кв. м., а також земельну ділянку площею 0,0816 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.21-25).

Згідно із п. 6.4 зазначеного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28.10.2010 винесено виконавчий напис № 4630, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: садовий будинок (реєстраційний номер 24071826), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, та на земельну ділянку площею 0,0816 га, кадастровий номер 0120455600:15:001:0293, на якій розташований вищевказаний садовий будинок, яка належить ОСОБА_2 на підставі акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 072261 (надалі виконавчий напис № 4630, а.с. 26).

Нотаріусом запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації садового будинку та земельної ділянки, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - повного правонаступника ЗАТ «ПроКредит Банк», що виникли за період з 23.02.09 до 16.08.10 в сумі 995 154, 76 грн.

Постановою від 29.11.2010 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Чернявською Я.С. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 4630. Реєстраційний номер виконавчого провадження - 22924572 (а.с. 60).

Постановою від 28.01.2011 державним виконавцем Чернявською Я.С., відповідно до статей 17, 20, 20-1 Закону України «Про виконавче провадження», вирішено передати матеріали виконавчого провадження № 22924572 з примусового виконання виконавчого напису № 4630 за актом прийому-передачі до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Ця постанова прийнята у виконання постанови в.о. начальника ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 27.01.2011, якою вирішено передати матеріали виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 4630 від ВДВС Бахчисарайського РУЮ до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її прийняття було подання начальника ВДВС Бахчисарайського РУЮ про необхідність передачі вищевказаного виконавчого провадження з тих причин, що звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в іпотеці, потребує високої кваліфікації державних виконавців (а.с.160,161).

01.02.2011 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим Дорошенко В.В. на підставі постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 27.01.11, відповідно ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчу групу, від одного державного виконавця до іншого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 38/5, винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4630, вчиненого 28.10.10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 998 154, 76 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок, розташований за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, Поштовська селищна рада, СТ «Союз», та земельну ділянку площею 0,0816 га, кадастровий номер 0120455600:15:001:0293, на якій розташований вищевказаний будинок (а.с. 5).

02.02.2011 цим же державним виконавцем з урахуванням того, що виконавчим документом визначено майно, на яке необхідно накласти стягнення, винесено постанову про арешт вищевказаного майна ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження в межах суми 998 154, 76 грн.

16.02.2011 в порядку проведення виконавчих дій державним виконавцем складено акт опису та арешту майна ОСОБА_2 відповідно до виконавчого напису № 4630 та зазначено про необхідність експертної оцінки описаного майна .

17.02.2011 цим же державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою ОСОБА_7, що має сертифікат суб'єкту оціночної діяльності Фонду державного майна України, призначено експертом, а на вирішення експертові (спеціалісту) поставлені питання про ринкову вартість нерухомого майна - садового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Згідно Преамбули Закону України «Про виконавче провадження» N 606-XIV від 21.04.1999 цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17, ч.1 ст.19 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, яким є виконавчий напис нотаріуса. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 20-1 Закону зазначається, що в установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.

Порядок передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого встановлюється Міністерством юстиції України (ч. 6 ст. 20 Закону).

Наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004р. № 38/5 затверджено Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого.

На момент виникнення спірних правовідносин Порядок був чинним та втратив чинність 02.04.2012 згідно наказу Міністерства юстиції України №512/5.

У п.п. 1 цього Порядку зазначалось, що він розроблений відповідно до Законів України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження" та з метою встановлення єдиного механізму передачі виконавчих проваджень між органами державної виконавчої служби або виконавчими групами та державними виконавцями.

Пунктом 2.1 Порядку встановлюється, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до підрозділу примусового виконання рішень - за рішенням начальника підрозділу примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС.

Відповідно до п. 4.1 Порядку визначені підстави для передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого або виконавчої групи, серед яких зазначено, що для передачі виконавчого провадження до відділу або підрозділу примусового виконання рішень приймається рішення про таку передачу.

Посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову. Про передачу матеріалів виконавчого провадження складається акт приймання-передавання. Одночасно з підписанням акта приймання-передавання державний виконавець виносить постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження (п.п. 2.2, 2.5, 2.7 Порядку).

Згідно матеріалів справи, в.о. начальником відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК Голотребчуком Ю.А. винесено постанову від 27.01.2011 про передачу матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 28.10.10 № 4630 про звернення стягнення на майно позивача в рахунок погашення заборгованості в сумі 998 154, 76 грн.

Зазначена постанова вмотивована тим, що начальник ВДВС Бахчисарайського РУЮ Капустіна О.Б. звернулась із поданням про передачу зазначеного виконавчого провадження, а тому з метою забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання виконавчого напису за доцільне було вирішено передати виконавче провадження до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮ України.

01.02.2011 старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим Дорошенко В.В. на підставі постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 27.01.11р., керуючись ст. 20-1 Закону та Порядком виніс постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4630. Відповідно до акту приймання-передавання матеріалів виконавчого провадження державний виконавець Дорошенко В.В. отримав матеріали 31.01.2011р. (а.с. 159)

Судова колегія зазначає, що державні виконавці при здійсненні виконавчих дій керуються Конституцією України, Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 6 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» зазначається, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу (ст. 6 Закону).

Відповідно до викладених норм законодавства постанови державного виконавця, у тому числі начальника органу виконавчої служби, є обов'язковими до виконання усіма посадовими особами. Крім того, начальник органу виконавчої служби здійснює контроль за правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем, а тому в порядку підпорядкування нижчестоящої посадової особи вищестоящій державний виконавець несе дисциплінарну відповідальність за невиконання рішення начальника.

За таких обставин, старший державний виконавець Дорошенко В.В. приймаючи постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження від 01.02.2011 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, оскільки постанова винесена на підставі та у виконання рішення начальника ВДВС ГУЮ МЮ України в АР Крим від 27.01.2011, відповідно до ст. 20-1 Закону, якою передбачений порядок передачі виконавчого провадження та відповідно до Порядку, яким вказано, що постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження проводиться на підставі рішення про передачу та після підписання акту приймання-передавання.

Отже, відповідач законно прийняв постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження від 01.02.2011.

Відповідно до ст. 50, 55 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.

Згідно із ст. 57 Закону для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 02.02.2011 прийнята старшим державним виконавцем Дорошенко В.В. підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ МЮ України в АРК, яким 01.02.2011 прийнято до виконання виконавче провадження; цією постановою накладено арешт на майно позивача, що вказано у виконавчому написі № 4630 та в межах суми, що стягується.

Судом перевірено постанову старшого державного виконавця Дорошенко В.В. від 17.02.2011 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яким призначено уповноваженого експерта для дачі висновку про ринкову вартість майна боржника.

Зазначені постанови прийняті відповідачем відповідно до вимог діючої на той час редакції Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та відповідно до принципів, якими повинен керуватись відповідач при реалізації повноважень владного суб'єкта.

Судова колегія не може взяти до уваги посилання позивача на ту обставину, що на момент винесення оскаржуваних постанов відповідача з примусового виконання виконавчого напису № 4630 прийнято рішення суду про заборону проводити дії за цим виконавчим написом, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутня ухвала Бахчисарайського районного суду від 17.01.2011 про заборону проводити виконавчі дії.

Крім того, ця ухвала суду також не міститься у переліку документів акту приймання-передавання, за яким виконавче провадження передавалось до відповідача від ВДВС Бахчисарайського РУЮ ГУЮ МЮУ в АР Крим.

Також позивачем не надано доказів направлення вказаного судового рішення як відповідачу так і ВДВС Бахчисарайського районного управління юстиції Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Як вбачається із ухвали Бахчисарайського районного суду АР Крим від 17.01.2011, на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, суд заборонив проводити виконавчі дії по виконанню напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будиночок АДРЕСА_2 саме ВДВС Бахчисарайського РУЮ, а не відповідачу у справі.

Судова колегія зазначає, що частиною 5 ст.11-1 Закону встановлено, що сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Пунктом 6 ч.1 ст.34 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право.

Фактично, ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 17.01.2011 зупинено виконання за вищевказаним виконавчим написом.

Тобто, ОСОБА_2 зобов'язана була повідомити відділ державної виконавчої служби про відповідне судове рішення.

Однак, в порушення вимог ч.5 ст.11-1 Закону ОСОБА_2 свій обов'язок не виконала, про наявність відповідних обставин орган виконавчої служби не повідомила. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду доказів у підтвердження протиправності оскаржуваних рішень та дій відповідача.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.12 у справі № 2а-2058.1/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко