Постанова № 29334774, 13.02.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Чернівці Справа № 824/59/13-а

13 год. 35 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скакун О.П.

за участю

секретаря судового засідання Кривохижі Н.В.

представника позивача Бурми С.В.

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекс" до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекс" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 р. №0000681600.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 21 грудня 2012 р. форми «В4» №0000681600, вважає його безпідставним та протиправним. Під час встановлення в акті камеральної перевірки порушень відповідач не врахував норм чинного законодавства. Позивач стверджує, що в декларації за 3 квартал 2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудекс" не заповнювався рядок 23 декларації та не подавалося жодних розрахунків та заяв про бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Позивач вважає, що висновок Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про порушення 1095-тиденного строку подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, або про їх відшкодування суперечить податковій звітності позивача за 3 квартал 2012 р. та не відповідає дійсності, оскільки позивач не подавав заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, або про їх відшкодування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекс" зазначає, що позивач не заявляв до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 31214 грн., що відповідає дійсності, а тільки послідовно відображав її у рядках 22 та 24 податкових декларацій, як залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який, після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Відповідачем не враховано, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). При цьому платники податку мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування, тобто без застосування до наявного права будь-яких строків давності.

Позивач вважає, що відповідач при складанні акту камеральної перевірки не врахував норм цивільного законодавства та безпідставно, без перевірки і з'ясування обставин зробив висновок про сплив строків позовної давності по розрахункам позивача з його контрагентами за товар, у складі ціни якого був ПДВ, включений позивачем до податкового кредиту попередніх періодів у сумі 31214 грн. Однак чинне законодавство не надає відповідачеві права змінювати права та обов'язки сторін цивільно-правових відносин в такий спосіб та визнавати відсутнім обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекс" щодо оплати вартості придбаних товарів, оскільки, відповідно до цивільного законодавства, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вудекс" також зазначає, що весь обсяг перевірених відповідачем при камеральній перевірці документів у складі податкових декларацій з ПДВ не містить в собі інформації та докази оплати чи неоплати придбаних позивачем товарів, в ціні яких є ПДВ, який включений позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та в подальшому обліковується в рядку 24 декларацій з ПДВ наступних податкових періодів.

Позивач стверджує, що у Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області відсутні будь-які докази безоплатності отримання позивачем у попередніх періодах товарів, до складу ціни яких входить ПДВ у сумі 31214 грн., що включений позивачем до складу податкового кредиту. А тому, податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 р. №0000681600 прийняте з порушенням вимог законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату і час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. До суду неодноразово надходили клопотання відповідача з проханням про перенесення слухання справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному. Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не позбавлений можливості забезпечити участь у справі іншого представника.

На адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та зобов'язано у разі заперечення проти позову надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішень, з приводу яких подано позов.

Відповідач заперечень на позов не надав.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У зв'язку з цим, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекс".

За результатами перевірки складено акт від 07 грудня 2012 р. № 1196/16/31657634(а.с. 17-20).

Актом перевірки встановлено, що розмір від'ємного значення (рядки 22 та 24) в декларації з ПДВ за 3 квартал 2012 р. не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством в додатку №2 до декларації відображена сума від`ємного значення у розмірі 31214 грн., як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення, що перевищує 1095 днів, тобто, із спливом терміну позовної давності.

Відповідач дійшов висновку, що у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами/послугами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є не сплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, оскільки за такими товарами відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами у платника відсутнє.

В порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлену п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, зменшується сума від'ємного значення ПДВ (р. 24 декларації) у розмірі 31214 грн. по декларації з ПДВ за 3 квартал 2012 р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000681600 від 21 грудня 2012 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 31214 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача щодо відсутності у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. 4.6.5 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудекс" в декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2012 р. не заповнювався рядок 23 декларації і не подавалися розрахунки та заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.(а.с. 21-22).

У відповідності до п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи те, що позивач не звертався з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки та податковому повідомленні - рішенні на п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України як на підставу зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Крім того, необґрунтованим є ототожнення в акті перевірки відповідачем строків позовної давності з 1095 - денним строком, визначеним п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України.

Висновок відповідача про безоплатність отримання товарів та відсутність факту їх придбання позивач спростовує наданими доказами, якими підтверджується право позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (копії податкових накладних та платіжних документів).

Однак, враховуючи те, що зазначені документи не були предметом дослідження при проведенні камеральної перевірки та в акті перевірки відповідачем не відображено висновків щодо відповідності цих документів вимогам норм чинного податкового законодавства, зокрема вимогам п.198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України, судом не надається правова оцінка документам, якими позивач підтверджує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області не надано заперечень на позов та не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекс" до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 грудня 2012 р. №0000681600 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області №0000681600 від 21 грудня 2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудекс" судовий збір в розмірі 312.14 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 13 лютого 2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено в повному обсязі 15 лютого 2013 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 18 лютого 2013 р.

Суддя О.П. Скакун