Постанова № 29333138, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/68937/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 31.01.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віндор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а-539/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віндор плюс"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

Державної податкової служби

третя особа Прокуратура Святошинського району м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віндор плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002172360 від 17.08.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах відповідно до договору про спільну діяльність в будівництві між управлінням державної охорони України та КП „Житомирбудзамовник" за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та складено акт № 211/23-60/32558401 від 27.07.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002172360 від 17.08.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1091546 грн.: основний платіж 1091546 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 1091546 грн.: за березень 2011 року на суму 1 091 545 грн.

Оскільки в Управління Державної охорони України та КП „Житомирбудзамовник" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та не встановлено факту будівництва жилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 52, з огляду на що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Дані відносини не мають реального товарного характеру, а також податковим органом встановлено відсутність об'єкта оподаткування податку на додану вартість операцій з покупцями в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що за договорами про участь у фінансуванні будівництва та відступлення майнових прав, позивач виступав довірителем, ПАТ „Артем - Банк" управителем, а забудовником виступає КП „Житомирбудзамовник".

Таким чином, зроблено висновок, що особа, яка виписала податкові накладні, на підставі яких було сформовано податковий кредит, мала будь-яке відношення до господарських відносин з управлінням державної охорони України та КП „Житомирбудзамовник".

Відсутні докази на підтвердження того, що позивач взагалі перебував у фінансово-господарських відносинах з управлінням державної охорони України та КП „Житомирбудзамовник".

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

КП „Житомирбудзамовник" було укладено договір про спільну діяльність з Управлінням Державної охорони України, якому було присвоєно індивідуальний податковий номер 237615126, договором про спільну діяльність у будівництві від 05.09.2006 керівництво спільною діяльністю, ведення загальних справ, обов'язок ведення та складання податкової звітності результатів спільної діяльності покладений на КП „Житомирбудзамовник".

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 N 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 165, під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником

податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору,

окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Особою,

яка здійснює облік результатів спільної (сумісної) діяльності згідно з договором

про спільну (сумісну) діяльність, на декларації, що подається за результатами

такої діяльності, робиться відмітка "Договір про спільну (сумісну) діяльність" та вказується назва договору.

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" при здійсненні спільної (сумісної) діяльності передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг) і підлягає оподаткуванню податку на додану вартість за повною ставкою.

Причому, таке правило застосовується незалежно від того, ким з учасників договору про спільну діяльність здійснюється передача товарів для провадження спільної діяльності: особою, яка уповноважена вести облік результатів такої спільної діяльності, чи іншим учасником договору.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судами попередніх інстанцій було досліджено договори, податкові накладні та платіжні доручення про перерахування коштів за майнові права.

ТОВ „Віндор плюс" сплатило Забудовнику шляхом перерахування коштів на рахунок Управителя, та перерахування Управителем згідно визначених їм правил коштів Забудовнику податок на додану вартість в ціні придбаних товарів - об'єктів будівництва (об'єктів інвестування) - та одержало від нього податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, податковий кредит позивача підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та свідчать про правомірність віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віндор плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 задовольнити, оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віндор плюс" задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-539/12/2670.

Прийняти нове рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002172360 від 17.08.2011.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко