Постанова № 29333042, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/3494/12 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретаря Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Духно І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі Підприємство або ПВП «ЧШРБУ або позивач) до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2012 року Підприємство звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002952301 та №00002962301 від 20.06.2012 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення №0002952301 від 20.06.2012 року у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 226 037 (двісті двадцять шість тисяч тридцять сім) грн. 19 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 50 965 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення №00002962301 від 20.06.2012 року у частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 497 763 ( чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 124 441 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сорок одна) грн. 25 коп.

У іншій частині позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що надані позивачем документи не підтверджують реальний характер здійснення господарських операцій, а тому є неналежними та допустимим доказами, які дають право на податковий кредит та валові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради за №5974 від 14.11.1996 року (ідентифікаційний код 03333363).

ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011року по 31.03.2012року (Том 1, а.с.19-69).

За результатами перевірки складено акт №79/22-11/03333363 від 08.06.2012 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.11, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 153.1.3, 153.1.4 статті 153, пункту 150.1 Податкового кодексу України у результаті чого у періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на прибуток всього на загальну суму 382 379 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 178 519 грн. та за І квартал 2012 року на суму 203 860 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 970 762 грн.;

пункту 187.1, статті 187, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 , підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 611 054 грн., у т.ч. за вересень 2011 року в сумі 365 130 грн., за жовтень 2011 року в сумі 243 184 грн. та за грудень 2011 року в сумі 2 740 грн.;

- порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ №1246 від 21.12.2010 року та порядку ведення податкового обліку.

На підставі даних Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002952301 та №00002962301 від 20.06.2012 року (Том 1, а.с.15-16 ) відповідно: про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 344 грн., у тому числі за основним платежем 382 379 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 50 965 грн. та з податку на додану вартість у сумі 763 818 грн., у тому числі за основним платежем 611 054 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 152 764, всього у сумі 1 197 162 грн.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПВП «ЧШРБУ» частково здійснило перерахування коштів на адресу МПП «Понико» в сумі 33 грн. 63 коп., то термін позовної давності відраховується з дати проплати (21.05.2009 року) та закінчується після проведення перевірки, а доказів про обізнаність позивача щодо контрагента до суду не надано. Також, судом першої інстанції було зазначено, що судом досліджено обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем підпунктів 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України та з'ясовано, що у перевіряємому періоді ПВП «ЧШРБУ» не здійснювало операції з купівлі/продажу іноземної валюти за різними курсами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Станом на 01.04.2011 по балансовому рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість ПВП «ЧШРБУ» перед МПП «Понико» за будівельні матеріали на суму 402 400 грн., в т.ч. ПДВ 67 066 грн. 67 коп. (дата виникнення заборгованості 4 квартал 2008 року).

Відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру (далі ЄДР) щодо ПП «Понико» 05.04.2011 року в ЄДР внесено запис про Державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Так, ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.03.2011 року у справі № 14/2881 ухвалено ліквідувати МПП «Понико» як юридичну особу - банкрута.

Статтею 104 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 609 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно частини 4 статті 205 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Враховуючи наведене вище, висновок суду першої інстанції стосовно обов'язку доведення обізнаності позивача щодо ліквідації контрагента не ґрунтується ні на нормах чинного законодавства, ні на обставинах справи.

Щодо встановленого в Акті перевірки позивачем порушення підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України про визначення курсових різниць колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Визначення «курсова різниця», «операції в іноземній валюті» наведене в Наказі Державного казначейства України № 126 від 24.07.2001 року «Про затвердження Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті» (далі Порядок № 126), згідно якого курсова різниця - різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Операції в іноземній валюті - операції, за якими відображаються надходження та розрахунки в іноземній валюті.

Згідно пункту 2.1 статті 2 вказаного Порядку операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті. Зокрема, до них належать операції з: купівлі устаткування, товарів, сировини, робіт, послуг; продажу готової продукції, товарів, робіт, послуг; фінансових інвестицій в іноземній валюті; відшкодування витрат працівників на закордонні відрядження тощо.

Постановою Національного банку України № 281 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті» визначено, що торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами.

Порядок визначення витрат та доходів при здійсненні купівлі/продажу іноземної валюти регулюється підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України.

Тобто, позивач, перерахувавши кошти за машину для холодного фрезерування в розмірі 53 000 євро (568 320 грн. 70 коп.), а згідно ВМД типу ІМ-40 від 17.10.2011 року № 11060 вартість машини становить 53 000 євро (583 638 грн. 60 коп.), здійснив господарську операцію в іноземній валюті та повинен був врахувати в інших доходах позитивне значення від перерахунку курсової різниці в розмірі 15 318 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «ФІН».

Як вбачається з матеріалів справи, в вересні 2011 року ПВП «ЧШРБУ» придбало у ПП «ФІН» згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 22 від 01.09.2011 року щебінь в кількості 26 100 куб.м, асфальтобетон в кількості 195 тон на загальну суму 2 190 780 грн. в тому числі 365 130 грн. ПДВ та в жовтні 2011 року згідно договору № 29 від 01.10.2011 року труби у кількості 207 шт. на загальну суму 835 752 грн. в тому числі 139 292 грн. ПДВ.

Вартість отриманих будівельних матеріалів ПВП «ЧШРБУ» віднесено до складу валових витрат в IV кварталі 2011 року в сумі 696 460 грн.

На підставі податкових накладних отриманих від ПП «ФІН» ПВП «ЧШРБУ» включило до складу податкового кредиту вересня 2011 року податок на додану вартість в сумі 365 130 грн. та жовтня 2011 року в сумі 139 292 грн.

Для підтвердження придбання товару у ПП «ФІН» позивачем були надані видаткові накладні.

Однак, надані ПВП «ЧШРБУ» видаткові накладні, складені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон №996-ХІV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, а тому не можуть бути визнанні належними доказами придбання товарно-матеріальних цінностей.

У вказаних видаткових накладних відсутні наступні реквізити: місце складання документу; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Вимоги до первинних документів передбачені статтею 9 Закон №996-ХІV, відповідно до якої, фінансові документи повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 5 червня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, під час перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні транспортування щебеню, асфальтобетону, що здійснювалося транспортом ПВП «ЧШРБУ» - вантажним автомобілем КРАЗ (д.н.з, 61-15 ЧКП).

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованих в Мін'юсті України № 128/2568 від 20.02.1998 року передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (далі Правила № 363). Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже товаротранспортні накладні та дорожні листи відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також правилами перевезень визначається, яким чином, у скількох примірниках оформлюються товарно-транспортні накладні, ким завіряються та ін.

Відправник вантажу при первинному оформленні ТТН (до навантаження вантажу на автотранспорт) заповнює в ТТН такі реквізити: ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача; серія та номер ТТН; дата; вид перевезення й установлений для даного виду перевезення цифровий код; замовник (платник) і його ідентифікаційний номер; відправник вантажу і його ідентифікаційний номер; вантажоодержувач і його ідентифікаційний номер; пункт навантаження; пункт розвантаження; маршрут №; у розділі ТТН «Дані про вантаж» графи з першої по десяту включно, а якщо відправник вантажу є і замовником транспортних послуг з перевезення вантажів, то і з 11-ої по 14-у графи включно.

У процесі навантаження вантажу на автомобіль у ТТН у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції» заповнюються графи з 15-ої по 23-ю включно.

Після завершення навантаження здійснюється приймання-передача вантажу від матеріально-відповідальної особи відправника вантажу водієві-експедиторові або довіреній особі вантажоодержувача.

В наданих для перевірки товарно-транспортних накладних відсутні наступні необхідні реквізити: ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача; серія та номер ТТН; відсутні дані у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції»; відсутня інформація про те, хто виконував, спосіб вантажно-розвантажувальних робіт, час, підпис відповідальної особи.

Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В Акті перевірки зазначено неможливості перевезення, придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ) у ПП «ФІН», а саме зазначено, що з наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено, що транспортування всього товару здійснювалося транспортом ПВП «ЧШРБУ» - вантажним автомобілем КРАЗ (д.н.з. 61-15 ЧКП). Враховуючі, що 26 100 куб.м. щебню важать приблизно 36 540 тон (із розрахунку 1 куб.м приблизно 1 400 кг), а вантажопідйомність автомобіля КРАЗ - 12 тон. можливо дійти висновку, що для перевезення зазначеної вище кількості щебеню, водію необхідно було здійснити більше 3 000 рейсів (із розрахунку загального вантажу - 36 540/12 тон = 3 045 рейсів). При ньому необхідно врахувати: час на подолання відстані від пункту навантаження до пункту розвантаження, час на завантаження-розвантаження.

Тобто у середньому для здійснення одного рейсу по перевезенню щебеню, необхідно 1 год. Враховуючи 8-ми годинний робочий день для водія, за один календарний день реально здійснити максимум 8 перевезень. Вказаний висновок суперечить відомостям, зазначеним в наявних первинних бухгалтерських документах, відповідно до яких за один календарний день водій на автомобілі КРАЗ перевозив від 2 000-4 200 тон щебеню, тобто повинен був здійснити від 175 до 350 рейсів за один календарний день, що фактично не можливо, виходячи із врахуванням реального часу здійснення операцій, відстані та технічних можливостей.

А тому, вказані операції фактично не проводилися, а документи складені службовими особами ПП «ФІН» виключно з метою формування безпідставного податкового кредиту з ПДВ та витрат для ПВП «ЧПІРБУ».

Зазначене вище підтверджується показами водія а/м КРАЗ (д.н.з. 61-15 ЧКП) - ОСОБА_5, який пояснив, що він не здійснював перевезення вантажу (щебінь, асфальтобетон, труби, які зазначені в товарно-транспортних накладних), з пункту завантаження - м. Черкаси, вул. Промислова, 26, до пунктів розвантаження - м.Черкаси, вул. Східна, 4, вул. Смілянська, 145. За адресою: м.Черкаси, вул. Промислова, 26 ніколи не завантажувався.

Згідно пояснень, власні підписи в товарно-транспортних накладних (далі ТТН) останній не ставив, товар (щебінь, асфальтобетон, труби) не отримував та не здавав.

Крім того, заступник директора ПВП «ЧПІРБУ» - ОСОБА_6, від імені якого виконано підписи в товарно-транспортних накладних в графах «Вантаж прийняв» і «Вантаж здав» пояснив, що особисто він, вказаний в ТТН товар, не отримував, власні підписи не ставив, не був присутнім при завантаженні - розвантаженні товару і взагалі, такий об'єм щебеню на ПВП «ЧШРБУ» ніколи не бачив.

В подальшому було встановлено, що територія за адресою: м. Черкаси, вул. Промислова, 26 належить ТОВ «Мол-Імпекс». В зв'язку з чим було опитано колишнього директора ТОВ «Мол-Імпекс» - ОСОБА_4., який повідомив, що щебінь, труби чи асфальтобетон на територію по вул. Промислова, 26 ніколи не завозився, не вивозився та не зберігався. Більше того, територія за вказаною адресою не призначена для зберігання таких видів товарів, а тим більше в такій великій кількості.

В зв'язку з викладеним, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звертав увагу суду на той факт, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем до суду кардинально відрізняються від ТТН наявних під час перевірки, а саме: з'явились - номера ТТН, ідентифікаційні коди відправника вантажу і вантажоодержувача; заповнені дані у розділі «Вантажно-розвантажувальні операції»; в деяких ТТН змінилась назва автомобіля, який перевозив ТМЦ; змінилась кількість товару, що перевозився: прізвища водіїв; місце навантаження.

Тобто, позивачем усунуті всі недоліки первинних документів, виявлені під час перевірки. Проте, суд в судовому рішенні, в порушення норм матеріального та процесуального права, не надав належної оцінки вказаним фактам та не врахував доводів відповідача.

Згідно пункту 4.2 Договору № 22 від 01.09.2011 року, який укладеним між Позивачем та ПП «ФІН» передбачено, що відвантаження продукції здійснюється після надання Замовником довіреності на одержання ТМЦ.

Відповідно до пунктів 2, 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 № 99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.96, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути протрієрований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

В порушення умов Договору та вищенаведеної Інструкції перевіркою не було встановлено факту виписки довіреностей працівникам ПВП «ЧІПРБУ» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ФІН».

Отже, надані Товариством для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійсненої господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит та валові витрати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким у позові приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 11.02.2013 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.