Рішення № 29331177, 17.12.2012, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 2220/3031/2012

№ 2/2220/886/2012

Рішення

Іменем України

17 грудня 2012 року Шепетівський міськрайоний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Березової І.О.

при секретарі Каправчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівки

цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК"

про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство "ФІНРОСТБАНК" (далі -Банк), в поданій до суду позовній заяві просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 53 від 06.09.2010 р. в сумі 67 250 (шістдесят сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 33 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 06 вересня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № 53. Відповідно до умов вищевказаного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. на поточні потреби, терміном користування з 06.09.2010 року до 05.09.2013 року, зі сплатою 28 % річних. За домовленістю між сторонами, до кредитного договору вносились зміни згідно Додаткової угоди № 1 від 24 вересня 2010 року та Додаткової угоди № 2 від 21 січня 2011 року, з яким позичальник погодився. Таким чином, банк повністю виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1

У відповідності до кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язувався щомісяця оплачувати нараховані відсотки за користування кредитом у попередньому календарному місяці та щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до встановленого графіку.

Однак, взятих на себе за вказаним кредитним договором договірних зобов'язань по поверненню грошових коштів ОСОБА_1 не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 14.05.2012 року заборгованість останнього перед банком обліковується в сумі 67 250 (шістдесят сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 33 коп., яку банк просить стягнути з відповідача.

Не погодившись з вимогами позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" про визнання кредитного договору недійсним, в якому просить суд постановити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 53 від 06 вересня 2010 року та судові витрати по справі, вказуючи, що з моменту укладання кредитного договору банком було порушено вимоги п.5 ст. 203 ЦК України, оскільки банк, надаючи позичальнику ОСОБА_1 довгостроковий кредит у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., був обізнаний про майновий стан останнього і той факт, що він не в змозі буде дотримуватись умов кредитного договору. На час укладання кредитного договору ОСОБА_1 був працівником банку, однак на його утриманні знаходились дружина та малолітній син, а іншого доходу, крім заробітної плати в сім'ї не існувало. А тому, зазначив, укладання кредитного договору зі сторони відповідача не повинно було здійснюватись без додатково забезпечення зобов'язання, у тому числі способом забезпечення виконання як порука, передбачена ст. 553 ЦК України. 25.09.2010 року між ними був укладений договір застави автомобіля, який передавався ним банку як забезпечення повернення кредитних ресурсів за укладеним кредитним договором, вартість предмета застави становила 64 250 грн.

21.02.2011 року предмет застави був проданий, а між ними була укладена додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої кредит забезпечувався іпотекою земельної ділянки згідно окремо складеного договору, але при цьому договір передачі земельної ділянки не укладався. Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що сторонами не додержані вимоги діючого законодавства при вчиненні правочину, а тому він є недійсний і таким, який не створює юридичних наслідків, а тому просив суд задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» (надалі - АТ "ФІНРОСТБАНК") за довіреністю Георгіян А.К. свій позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримав, в позові останнього до публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» просив відмовити.

В останнє судове засідання представник позивача за довіреністю Георгіян А.К. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. На адресу суду направив повідомлення телеграфом, в якому на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України, просив провести розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги заявлені в позовній заяві в сумі 67 250,33 грн. та судові витрати АТ "ФІНРОСТБАНК" підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, направив уповноваженого представника за довіреністю ОСОБА_3, яка в останнє судове засідання також не з'явилась, подала суду письмову заяву, в якій у зв'язку із неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, просила справу слухати у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, а позовні вимоги за первісним позовом ПАТ "ФІНРОСТБАНК" не визнає.

Суд, перевіривши надані докази в їх сукупності встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

До вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що спірним правочином є кредитний договір № 53 від 06 вересня 2010 року, укладеного між сторонами і відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. на поточні потреби терміном користування з 06.09.2010 року до 05.09.2013 року, зі сплатою 28 % річних.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору надання банком кредиту ОСОБА_1 відбулось шляхом видачі готівки через касу банку.

У відповідності до п.4.2, п.4.4 та п.4.5. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язувався щомісячно оплачувати нараховані відсотки за користування кредитом у попередньому календарному місяці та щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до встановленого графіку.

До кредитного договору вносились зміни згідно Додаткової угоди № 1 від 24 вересня 2010 року та Додаткової угоди № 2 від 21 січня 2011 року, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився, про що свідчить письмове засвідчення вказаних угод його підписом.

Однак, в порушення наведеного, станом на 14.05.2012 року заборгованість останнього перед банком обліковується в сумі 67 250 (шістдесят сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 33 коп., яка відповідно до розрахунку заборгованості складає:

- заборгованість за кредитом - 47 300,29 грн.;

- просторочена заборгованість за відсотками за період з 09.02.2011 р. до 14.05.2012 р. - 18 124,27 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків за період з 09.02.2011 р. до 14.05.2012 р. - 1 825,77 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, ст. 1054 ЦК України вказує та те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З врахуванням п.4.6 кредитного договору, а також п. 5.5. кредитного договору з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 2 від 21.01.2011 року (при порушенні позичальником своїх зобов'язань, вказаних у п.4.2-4.5., 4.8., 4.9., 4.12 договору банк направляє позичальнику повідомлення про порушення з попередженням про застосування санкцій, вказаних у п.5.6. договору).

Таким чином, 23.01.2012 року банком направлялась на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимога про погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, проте погашення так і не відбулося.

Судом встановлено, що в порушення вимог договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати кредиту та нарахованих відсотків.

Щодо визнання кредитного договору недійсним, то суд вважає вимоги ОСОБА_1 такими, які не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вже судом зазначено, 06.09.2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 53, відповідно до умов якого сума кредиту складала 80 000 грн на пот очні потреби, з терміном користування з 06.09.2010 року до 05.09.2013 року зі сплатою 28% річних. До кредитного договору вносились зміни згідно Додаткової угоди № 1 від 24 вересня 2010 року та Додаткової угоди № 2 від 21 січня 2011 року.

Згідно п.3.4 Кредитного договору надання ОСОБА_1 кредиту відбулось шляхом видачі готівки через касу Банку на підставі заяви на видачу готівки № 30107 149 від 06 вересня 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України на виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 25 вересня 2010 року було укладено договір застави автомобіля марки BMW модель 730і тип - легковий седан, 1994 року випуску, номер кузову- WBAGF21050DF65960, реєстраційний номер ВХ 9192ВВ, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстр № 2918.

21.01.2011 року ОСОБА_1 здійснив погашення нарахованих відсотків в сумі 7 180,29 грн. та дострокове повернення суми кредиту в розмірі 32 699,71 грн., що підтверджується виписками за особовими рахунками позичальника №№ 22096035000053.980 та 22030035000053.980 за період з 01.09.2010 року по 22.05.2012.

Наведене свідчить про те, що сторонами були виконані дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, передбачених кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, та надані письмові докази суд вважає, оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, то на підставі вищезазначеного останній повинен сплатити заборгованість перед банком в повному обсязі, а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони законні, обґрунтовані, доказово підтверджені матеріалами справи, й не спростовані відповідачем.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 за його зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" про визнання кредитного договору недійсним, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволені, оскільки вимоги позивача ОСОБА_1 не підтверджуються належними доказами, враховуючи те, що оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Судом не встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 672 грн. 50 коп.

На підставі ст.ст. 215, 526, 611, 1054 ЦК України, п.14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч.1 ст.88, ст.ст. 213-215, 218, 223, ЦПК України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" (65104, м. Одеса, пр-т. ОСОБА_4, 13, п/р 37390007005 в АТ "ФІНРОСТБАНК", МФО 328599, код ЄДРПОУ 14366762) заборгованість за кредитним договором № 53 від 06.09.2010 року в розмірі 67 250 (шістдесят сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" (65104, м. Одеса, пр-т. Ак.Глушка, 13, п/р 37390007005 в АТ "ФІНРОСТБАНК", МФО 328599, код ЄДРПОУ 14366762) судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 672 грн. 50 коп.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: