Постанова № 29331166, 05.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року (12 год. 05 хв.) Справа № 0870/12410/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Фермерського господарства «Рильського В.О.»

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Фермерського господарства «Рильського В.О.» про накладення арешту на кошти ті інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

В судове засідання призначене на 05.02.2013 з'явилися представники позивача Гончаренко А.І. та Алавідзе К.Г.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою зазначеною в у ЄДРПОУ.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41, 128 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Фермерське господарство «Рильського В.О.» зареєстровано Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 02.12.2004, запис № 10831200000000038.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що Станом на 26.10.2012 року за ФГ «Рильського В.О.» нараховується податкова заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 17708,93 грн., та залишок несплаченої пені у розмірі 383,21 грн.

За результатами здійснення ФГ «Рильського В.О» фінансово - господарської діяльності на виконання вимог діючого законодавства України до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя надано податковий розрахунок з земельного податку ФГ «Рильського В.О» на 2011 рік, від 28.01.2011 вх. № 1774. Згідно даного розрахунку підприємством самостійно було нараховано суми податку за 2011 рік, зокрема за наступні податкові (звітні) місяці поточного року: листопад 2011 року - 1267, 43 грн., грудень 2011 року-1267,43грн.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2012 року № 1185 яким підприємством самостійно було нараховано суми податку за поточний рік, у тому числі за наступні податкові (звітні) місяці поточного року: січень 2012року, лютий 2012 року, березень 2012року, квітень 2012року,травень 2012року, червень 2012року, липень 2012 року, серпень 2012року, вересень 2012року.

08 лютого 2012 року співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати земельного податку ФГ «Рильського В.О». На підставі перевірки був складений акт № 76/15-02/23288771 від 08.02.2012 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати земельного податку За результатами перевірки встановлено порушення СГ «Рильського В.О» п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року , а саме ФГ «Рильського В.О» несвоєчасно сплачено суму орендної плати за землю. Акт № 76/15-02/23288771 від 08.02.2012 було отримано представником СГ «Рильського В.О» поштою.

29.02.2012 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя були винесенні податкові повідомлення - рішення № 0000911502 на суму 2254,37 грн., та № 0000901502 на суму 232,68 грн. Податкові повідомлення - рішення були отримані представником ФГ «Рильського В.О» 17.02.2012 року поштою.

Вищевказані податкові зобов'язання сплачені не були.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму додаткового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв'язку з тим, що Відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя вживало заходи передбачені законодавством щодо стягнення заборгованості. 07.12.2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була винесена податкова вимога № 1/666 на суму 1231,63 грн. Податкова вимога від 07.12.2010 № 1/666 була направлена на адресу боржника 30.12.2010 року.

Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок застосування арешту майна передбачено статтею 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2. пункту 94.6 статті 96 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Окрім того, слід, зазначити, що зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини податкове зобов'язання чи податковий борг впливає на склад майна платника податків шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій, у тому числі у випадку обмеження можливості користування шляхом накладення арешту на майно та/або кошти, які є власністю.

З огляду на викладене, звернення податкового органу до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є зверненням щодо арешту майна, що належить платнику податків.

Тобто, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення, та можливе з урахуванням порядку, передбаченого статтею 94 Податкового кодексу України.

З метою виявлення активів Відповідача та їх вартості, ДПІ направлено запити до уповноважених організацій із відповідними запитами. Згідно з отриманими відповідями -(ГУ Держкомзему у Запорізькій області, УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Запорізького МБТІ) відсутні відомості про реєстрацію Відповідачем майна та майнових прав.

Проте доказів наявності у відповідача коштів чи інших цінностей в банку, позивачем до суду не надано.

Позивач просить суд накласти арешт на всі кошти та цінності відповідача, які знаходяться в банку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальна сума податкової заборгованості з орендної плати за землю складає 17708,93 грн., а залишок несплаченої пені складає 383,21 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приписами частини 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що при прийнятті рішення по адміністравтиній справі основним завданням суду є захист порушених прав, свобод, інтересів людини, громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме суб'єктів владних повноважень, і саме з цією метою суду надано право виходити за межі позовних вимог, а суб'єкт владних повноважень в свою чергу має право на звернення до суду лише у випадках, у спосіб та з вимогами які передбачені законами України.

Відтак, право звернення податкового органу до адміністратвиного суду з вимогами про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку прямо передбачено Податковим кодексом України (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України), проте, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції предбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції предбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на всі кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплаченний податковий борг, не узгоджується з принципами адміністравтиного судочинства, зокрема принципом верховенства права, а прийняття судом іншої постанови за позовом суб'єкта владних повноважень, або вихід за межі позовних вимог такого позивача буде суперечити принципу диспозитивності, встановленого статтею 11 КАС України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов про накладення арешту на всі кошти та інші цінності Фермерського господарства «Рильського В.О.», що знаходяться у банку не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко