Постанова № 29329918, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К-14808/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010

у справі № 2-а-1728/09/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігросвіт"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ігросвіт" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання рішення № 0002692303 від 03.06.2009 недійсним.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 в позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності. Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірка позивача з питань дотриманням вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та складено акт за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання № 6413/09/15/23/25596146 від 15.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення № 0002692303 від 03.06.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 2720 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 1, п. 2, ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, проведення розрахункових операцій через гральні автомати, які не зареєстровані в органах державної податкової служби та не переведені у фіскальний режим роботи.

Пунктом 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України N 121 від 07.02.2001 „Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено термін переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31.12.2006.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови N 121 обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, покладено на Міністерство промислової політики.

Комп'ютерно-касову систему „Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів включено до Державного реєстру наказом Державної податкової адміністрації України N 430 від 01.07.2008 „Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції".

Таким чином, до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи.

Притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи „Фіскал", тобто з 01.07.2008.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку 15.05.2009, тобто після дати реєстрації комп'ютерно-касової системи „Фіскал".

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 слід задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляції інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2010 у справі № 2-а-1728/09/0970 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігросвіт" про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську № 000262303 від 24.04.2009 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Е. Острович