Ухвала суду № 29329900, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ К-18678/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р.

у справі № 3/384А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська академія дизайну»(далі -позивач, ТОВ «Українська академія дизайну») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі -відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.10.2007 р. № 0004522321/4, № 0001992321/4, № 0001982321/4, № 0004542321/4.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Українська академія дизайну», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела планову документальна перевірка ТОВ «Українська академія дизайну»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 1849/23-024/31290648 від 15.12.2006 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п.5.4.10 п.5.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 454,00 грн.; в порушення ст. 2, ст. 5, ст.1 4 Закону України «Про плату за землю»занижено плату за землю у розмірі 4 540,00 грн.; в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість у сумі 61 525,00 грн., тому відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, за якими ТОВ «Українська академія дизайну»визначено податкове зобов'язання у розмірі 100 485,00 гривень з податку на додану вартість та 14 802,63 гривень по земельному податку з юридичних осіб.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, позивач в порушення п. 3 Порядку ліцензування освітніх послуг, затверджених постановою КМУ від 29 серпня 2003 року №1380, не має ліцензії на надання послуг по підготовці до вступу у вищі навчальні заклади, які є одним із видів освітньої діяльності. Надання послуг з навчання та виховання талановитої молоді Малої академії дизайну не передбачено переліком послуг з виховання та навчання, затвердженого постановою КМУ від 21.01.98 р. №61 (втратила чинність з 14.06.05 р.) та постановою КМУ №435 (чинна з 14.06.2005 року), а тому не звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Також в акті перевірки зазначено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку визначеному Закону України «Про плату за землю», щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. ТОВ «Українська Академія дизайну»не подавала до ДПІ у Галицькому районі м. Львова розрахунки по нарахуванню та сплаті земельного податку по земельній ділянці по вул. Самчука, 24.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту»та ліцензії виданої Міністерством освіти і науки України, специфіки освітньої діяльності по підготовці фахівців з напрямку «мистецтво»позивач готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр. З урахуванням особливостей та специфіки освітньої діяльності з напрямку «мистецтво»з метою раннього виявлення талановитої учнівської молоді в академії налагоджено ступеневу методику навчання у формі Малої академії дизайну. Слухачі Малої академії дизайну не мають завершеного циклу занять і жоден документ про освіту їм не видається.

Відповідно до п. 5 Порядку ліцензування освітніх послуг, затверджених постановою КМУ від 29.08.2003 р. №1380, ліцензування підприємств, установ та організацій, що надають послуги у сфері професійно-технічної освіти проводяться з урахуванням специфіки навчання, та за умови видачі особам, що навчаються, документа про освіту державного зразка.

Проте, навчання в Малій академії дизайну не є окремим видом діяльності. Діяльність Малої академії дизайну є методичною структурою Української академії дизайну, складовою частиною надання освітніх послуг ОКР - Бакалавр.

Відповідно до п. 8 Переліку послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №61 від 21.01.1998 року (чинною на час надання таких послуг (2003 рік - червень 2005 року), курси, гуртки, факультативи, групи з вивчення іноземних мов, комп'ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки, що надаються навчальними закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Мала академія мистецтв зазначена у п. 25 додатку № 2 до наказу Міністерства освіти і науки України від 22.02.94 р. №45, яким затверджено приблизний перелік позашкільних учбово-виховних закладів, які можуть надавати послуги з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти, пунктом 25 якого зазначена Мала академія мистецтв.

Ступенева система підготовки фахівців у галузі дизайну, яку здійснює ТОВ «Українська академія дизайну»є безперервним процесом і відповідає вимогам Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту»та вимогам Міністерства освіти і науки України. Перший ступінь навчання в академії відбувається у формі Малої академії дизайну (молодша група) і покликаний дати учню поняття про різновидність напрямів дизайнерської діяльності. У подальшому відбувається конкретна орієнтація в обранні спеціалізації майбутньої професійної діяльності - Мала академія дизайну (старша група). Завершується підготовка фахівців видачею диплома «Бакалавра».

Ліцензію на право надання освітніх послуг навчальними закладами пов'язаними з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра ТОВ «Українська академія дизайну»отримало.

Отже, позивачем правомірно застосовано пільгу по податку на додану вартість по операціях з надання послуг освітньої діяльності.

Відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю»платниками земельного податку є власники, користувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок. Права власності або користування земельними ділянками набуваються за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідним актом (ст. 116 ЗК України), а право оренди договором.

З огляду на те, що позивач не є власником, ні користувачем ні орендарем земельної ділянки, що не заперечується відповідачем в листі ДПА України від 11.04.2006 р. № 4092/6/15-0616, а документи на закріплення даної земельної ділянки за зверненням позивача вирішуються у встановленому законом порядку, відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильно висновку про безпідставність визначення суми податку з оплати за землю.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова відхилити.

2.Постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов