Ухвала суду № 29329492, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/8509/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-1870/8509/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехнодинаміка"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротехнодинаміка" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах: № 0000341550/43114 від 14.09.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51537,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 12884,25 грн.; № 0000351550/43120 від 14.09.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68725,00 грн.; № 0000361550/43130 від 14.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 840,00 грн. та за штрафними санкціями - 210,00 грн.

19 листопада 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехнодинаміка" задоволений.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 14.09.2012 року № 0000341550/43114, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51537,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 12884,25 грн.; від 14.09.2012 року № 0000351550/43120, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 68725,00 грн.; від 14.09.2012 року № 0000361550/43130, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 1050 грн., з яких 840 грн. за основним платежем та 210 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду першої інстанції, відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги остання зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що фінансова-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.0.2012 року по 24.07.2012 року відповідачем проведено перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступ них звітних періодах за червень та серпень 2011 року.

31.07.2012 року за результатами вказаної перевірки було складено акт №2049/15-520/36550846, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200,4, п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. підприємством завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за травень 2011р. - на 21444грн., за червень 2011р. - на 37533 грн., за липень 2011р. - на 9748грн.

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200,4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011р. на суму 21444грн., за серпень 2011р. на суму 30093грн.

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. підприємством занижено суму ПДВ. яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками звітного періоду за травень 2011р. на суму 840 грн.

В акті перевірки відповідач прийшов до висновку, що господарські відносини між позивачем та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних кваліфікованих трудових ресурсів (відповідно до БД 1-ДФ загальна чисельність працюючих - 4 працівника), транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результату відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів (на момент про ведення перевірки відсутні підтверджуючі бухгалтерські документи щодо наявності власних основних фондів та транспортних засобів).

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Гідротехнодинаміка" має ознаки фіктивних правочинів, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами ст. 234 Цивільного Кодексу України.

14.09.2012 року на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000341550/43114, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 51537,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 12884,25 грн.; № 0000351550/43120, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68725,00 грн.; № 0000361550/43130, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 840,00 грн. та за штрафними санкціями - 210,00 грн.

Не погоджуючись за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "НВФ "Союз" укладено договір № 23/03-11 від 23.03.2011, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ "Гідротехнодинаміка") зобов'язується передати у власність, а Покупець (ТОВ "НВФ "Союз") прийняти та оплатити товар виробничо-технічного призначення на умовах договору (а.с.47-49).

30.03.2011 року позивачем було укладено Договір поставки № 8310Н120 з ТОВ "Сервісний центр "Металлург" на поставку литва, яке було виготовлене та відвантажене позивачу, що підтверджується видатковою накладною від 12.05.2011 за № СЦ-0012472 (а.с.68), податковими накладними від 08.04.20011 за № 356 (а.с.70), від 06.05.2011 за № 530 (а.с.71), платіжними дорученнями (а.с.62-63).

Транспортування продукції з м. Миколаєва підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.05.2011 (а.с.69), автомобіль JAC, державний номер НОМЕР_1. Перевезення було здійснено на підставі Договору-заявки про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 11.05.2011 (а.с.73), укладеного з ТОВ "ПРАЙД" (м. Дніпропетровськ). Здійснення перевезення підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.05.2011 за № ОУ-0000065 (а.с.75), податковою накладною від 11.05.2011 за № 7 (а.с.76), платіжним дорученням (а.с.72).

Виготовлення та термічну обробку литва було здійснено ТОВ "Машдеталь" (м. Суми) на підставі договору від 01.01.2011 за № 005/11 (а.с.82), що підтверджується видатковими накладними від 30.05.2011 за № ОтМД-000150 (а.с.85), від 07.06.2011 за № ОтМД- 000156 (а.с.88), від 25.06.2011 за № ОтМД-000180 (а.с.91) та податковими накладними від 25.05.2011 за №21 (а.с.93), від 06.06.2011 за №11 (а.с.95), від 07.06.2011 за №17 (а.с.94), від 25.06.2011 за №32 (а.с.96), товарно-транспортними накладними від 30.05.2011 (а.с.86) та від 07.06.2011 (а.с.89), рахунками №СчМД-0058 від 13.04.2011 (а.с.87), №СчМД-0080 від 25.05.2011 (а.с.90), №СчМД-0097 від 25.06.2011 (а.с.92), платіжним дорученням (а.с.77-81).

Механічну обробку литва було здійснено на підставі Договору на виконання робіт №14/05-11 від 16.05.2011 (а.с.99-100), укладеного з ТОВ "Ремгідромаш" (м. Харків). Відповідно до умов договору, транспортування продукції для механічної обробки здійснювалось підрядником - ТОВ "Ремгідромаш". Виконання робіт підтверджується Актами приймання-здачі робіт №1 від 08.06.2011 (а.с.102), №18 від 30.06.2011 (а.с.104), №2 від 17.06.2011 (а.с.105), №3 від 25.06.2011 (а.с.108), податковими накладними від 08.06.2011 за №5 (а.с.111), від 21.06.2011 за №7 (а.с.112), від 25.06.2011 за №10 (а.с.113), від 30.06.2011 за №16 (а.с.114), товарно-транспортними накладними від 08.06.2011 (а.с.103), від 16.06.2011 (а.с.106), від 25.06.2011 (а.с.109), рахунками №0038 від 21.06.2011 (а.с.107), №0037 від 25.06.2011 (а.с.110), платіжними дорученнями (а.с.97-98).

На підставі Договору № 15-05/11 від 15.05.2011 (а.с.118), укладеного з ТОВ "Енергомашсервіс" (м. Суми) було надано послуги з виготовлення продукції згідно із специфікацією. Виконання робіт підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000015 від 19.05.2011 (а.с.120), актом здачі-прийняття робіт від 04.07.2011 (а.с.121) та податковими накладними від 24.05.2011 за №29 (а.с.122), від 04.07.2011 за №35 (а.с.123), платіжними дорученнями (а.с.115-117).

Відповідно до листа-заявки від 06.06.2011 Сумським державним університетом було здійснено розробку прогресивної технології обробки та виготовлення деталей насосів з матеріалу Замовника, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (а.с.129) за договором №80.13.166.10 від 17.06.2011 (а.с.125), податковою накладною від 17.06.2011 за №70 (а.с.130), платіжним дорученням (а.с.124).

З метою підготовки продукції до митного оформлення було замовлено виготовлення тари у ДП "Мисливське господарство "Суми", що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000034 від 01.07.2011 (а.с.146), видатковою накладною від 04.07.2011 за №РН-0000059 (а.с.147), товарно-транспортною накладною від 04.07.2011 (а.с.148), податковою накладною від 04.07.2011 за №2 (а.с.149). Також було здійснено оформлення сертифікату походження (СТ-1) в Сумській торгово-промисловій палаті, що підтверджується актом виконаних робіт від 11.07.2011 (а.с.150), податковими накладними від 07.07.2011 за №69 (а.с.151), від 26.07.2011 за №240 (а.с.152).

За договором про надання послуг складу тимчасового зберігання відкритого типу №270 від 11.07.2011 (а.с.153) отримано послуги по організації огляду та оформленню в зоні митного контролю від ФОП ОСОБА_1, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0001369 від 11.07.2011 (а.с.154), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001379 від 13.07.2011 (а.с.155) та податковою накладною від 11.07.2011 за №53 (а.с.156).

Здійснення зазначених вище господарських операцій було спрямовано на виконання Договору поставки № 23/03-11 з ТОВ "НВФ "Союз" (Росія). Продукція за зазначеним договором була поставлена контрагенту, що підтверджується вантажно-митною декларацією (а.с.52-53), податковою накладною від 13.07.2011 за №8505 (а.с.57).

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи, а саме наданими належним чином оформленими первинними документами, повністю підтверджується реальність господарських операцій спрямованих на виконання даного договору з контрагентами - ТОВ "Сервісний центр "Металлург", ТОВ "Машдеталь", ТОВ "Ремгідромаш", ТОВ "Енергомашсервіс", Сумським державним університетом, ДП "Мисливське господарство "Суми".

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентами - ТОВ "Сервісний центр "Металлург", ТОВ "Машдеталь", ТОВ "Ремгідромаш", ТОВ "Енергомашсервіс", Сумським державним університетом, ДП "Мисливське господарство "Суми".

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротехнодинаміка" права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків податкового органу про зменшення ТОВ "Гідротехнодинаміка" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та, відповідно, зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

При цьому, колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-1870/8509/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.