Рішення № 29324831, 07.02.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/10536/12

2/357/721/13

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рябченко Л. А. ,

при секретарі Бібарцева В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»

про стягнення заборгованості за договорами про надання фінансової поворотної допомоги та відшкодування трьох процентів річних,

та зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс»

до

ОСОБА_1

про визнання договорів недійсними без застосування наслідків недійсності правочинів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просить стягнути з відповідача заборгованості за договорами про надання фінансової поворотної допомоги в розмірі 1 000 000 грн. та відшкодувати три проценти річних в розмірі 14 098 грн. 84 коп..

Вимоги обґрунтував тим, що між ним та ТОВ «Поліс» були укладені договори про надання фінансової поворотної допомоги:

18.07.2011р. на суму 1000 000 грн.,

26.07.2011р. на суму 60 000 грн.,

27.07.2011р. на суму 134 000 грн.,

28.07.2011р. на суму 60 000 грн.,

29.07.2011р. на суму 130 000 грн.,

5.08.2011р. на суму 110 000 грн.,

8.08.2011р. на суму 76 000 грн.,

9.08.2011р. на суму 74 000 грн.,

10.08.2011р. на суму 60 000 грн.,

12.08.2011р. на суму 115 000 грн.,

15.08.2011р. на суму 25 000 грн.,

16.08.2011р. на суму 56 000 грн., на загальну суму 1 000 000 грн..

Розмір наданої фінансової поворотної допомоги підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно п.3.1 Договорів поворотна фінансова допомога підлягала поверненню до 31.12.2011р., проте зобовязання відповідачем не виконувалися. Тому з 1.01.2012р. у відповідача виникло зобовязання сплатити три проценти річних від простроченої суми, станом на 20.06.2012р. розмір заборгованості за 172 дні прострочення сплати становить 14 098 грн. 84 коп.. Лист-вимога по сплаті заборгованості за договорами направлявся відповідачу 12.06.2012р., проте залишився без задоволення.

Представник відповідача подав до суду зустрічний позов. Який прийнятий до сумісного розгляду з первісним позовом, про визнання зазначених правочинів недійсними без застосування наслідків недійсності правочинів. Позов обґрунтував тим, що поворотна фінансова допомога за договорами є позикою, рішення про отримання якої повинно було прийматися, відповідно до п.п.17 п.12.4 ст.12 Статуту ТОВ «Поліс», загальними зборами учасників товариства. Генеральний директор товариства ОСОБА_2 не мав права на укладення зазначених договорів, перевищив свої повноваження, в порушення вимог ст.92 ЦК України та вимог Статуту.

Відповідно до вимог ст.ст. 215 ЦК України, вище вказані договори про надання поворотної фінансової допомоги повинні бути визнані недійними, оскільки в момент вчинення правочинів сторонами не були додержані вимоги ст.203 ЦК України, зокрема, ч.2 та ч.5. Особа, яка вчиняла правочин від імені товариства не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідач не визнає сам факт надання поворотної фінансової допомоги та посилається на відсутність належних доказів щодо її надання. Обгрунтовуючи вимоги, відповідач посилається на те що, якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги позивача, зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що позивачем надані всі необхідні належні докази на підтвердження факту надання поворотної фінансової допомоги, зокрема договори про надання такої допомоги, платіжні доручення, витребувані касова книга, прибуткові та видаткові ордери, банківська інформація про надходження коштів на рахунок товариства, тощо. Зустрічний позов не визнав повністю, посилаючись на правомірність укладених договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав первісний позов, підтримав позовні вимоги зустрічного позову, посилаючись на те, що договір був укладений представником товариства, який не мав на це повноважень, є підозри вважати, що при цьому здійснювалися незаконні операції з коштами самого товариства, позивач власних коштів не вносив, зокрема у вигляді фінансової поворотної допомоги, бухгалтерські документи на внесення коштів оформлені неправильно.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первинний позов підлягає до задоволення частково, а саме, до стягнення підлягає заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 750 000грн., 3% річних до стягнення не підлягають. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Поліс», від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_2, та ОСОБА_1 були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги:

18.07.2011р. на суму 1000 000 грн.,

26.07.2011р. на суму 60 000 грн.,

27.07.2011р. на суму 134 000 грн.,

28.07.2011р. на суму 60 000 грн.,

29.07.2011р. на суму 130 000 грн.,

5.08.2011р. на суму 110 000 грн.,

8.08.2011р. на суму 76 000 грн.,

9.08.2011р. на суму 74 000 грн.,

10.08.2011р. на суму 60 000 грн.,

12.08.2011р. на суму 115 000 грн.,

15.08.2011р. на суму 25 000 грн.,

16.08.2011р. на суму 56 000 грн., на загальну суму 1 000 000 грн..

На підтвердження факту укладення договорів позивачем долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень банку платника КРД АТ «ОСОБА_3 Аваль»:

від 27.07.2011р. № 1107 на суму 134000 грн.

Оригінали договорів та платіжних доручень оглядалися в судових засіданнях.

Сторони в договорах іменують себе «позичальник» та «позикодавець». Позичальником є ТОВ «Поліс», від імені якого виступає генеральний директор ОСОБА_2, позикодавцем є ОСОБА_1.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст.215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2, ч.5 ст.203 ЦК України, (вимоги яких не були дотримані при вчиненні правочинів, на думку представника позивача), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.12.4 ст.12 Статуту ТОВ «Поліс», загальні збори учасників товариства уповноважені приймати рішення з наступних питань діяльності товариства:

п.п.17) прийняття рішення про отримання Товариством кредитів, позик, передачу майна в заставу, надання гарантій, поручительств.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, перевищення повноважень генеральним директором товариства при укладанні договорів фінансової поворотної допомоги не може бути підставою для визнання правочинів не дійсними, а тим паче без застосування наслідків недійсності правочину, тобто без повернення отриманої фінансової допомоги (позики), оскільки це було б грубим порушенням прав позивача. Про обізнаність позивача у обмеженні прав генерального директора відповідач не заявляв і про відповідні докази не зазначав.

Зазначені правочини були спрямовані на настання правових наслідків, відповідно до умов правочинів позивачем було надано кошти відповідачу на умовах їх повернення у зазначений строк, про факт передачі коштів свідчать бухгалтерські та банківські документи, тому допускати, що договори були фіктивні підстав не має, як визнає і сам представник відповідача. Тому, кошти, які були передані відповідачу згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги від:

5.08.2011р. на суму 110 000 грн.,

8.08.2011р. на суму 76 000 грн.,

9.08.2011р. на суму 74 000 грн.,

10.08.2011р. на суму 60 000 грн.,

12.08.2011р. на суму 115 000 грн.,

15.08.2011р. на суму 25 000 грн.,

16.08.2011р. на суму 56 000 грн., і надходження яких підтверджено відповідними бухгалтерськими документами, а саме: записами касової книги, видатковими та прибутковими касовими ордерами, банківськими документами, а саме: платіжними дорученнями, заявами на переказ готівки та роздруківкою платежів ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», де у графі призначення платежу зазначено: від ТОВ «Поліс» через ОСОБА_4, безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі від ОСОБА_1, підлягають поверненню позивачу.

Аналізуючи бухгалтерські та банківські документи щодо внесення коштів на рахунок ТОВ «Поліс» 27.07.2011р. та даючи їм оцінку, суд прийшов до висновку, що вони були внесені позивачем на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 27.07.2011р. на суму 134000грн., про це свідчать бухгалтерські документи: записи касової книги про внесення коштів ОСОБА_1, видатковими та прибутковими касовими ордерами, в яких зазначено, що кошти прийняті від ОСОБА_5 на загальну суму 134000 грн., банківськими документами, а саме: платіжними дорученнями, заявами на переказ готівки та роздруківкою платежів ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», де у графі призначення платежу зазначено: від ТОВ «Поліс» через ОСОБА_4, безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, і підлягають до стягнення.

Аналізуючи бухгалтерські та банківські документи щодо внесення коштів на рахунок ТОВ «Поліс» 29.07.2011р., суд прийшов до висновку, що вони були внесені позивачем на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 29.07.2011р. на суму 130000грн., про це свідчать бухгалтерські документи: записи касової книги про внесення коштів ОСОБА_1, видатковими та прибутковими касовими ордерами, в яких зазначено, що кошти прийняті від ОСОБА_5 на загальну суму 100000 грн. (60000+40000), банківськими документами, а саме: платіжними дорученнями, заявами на переказ готівки та роздруківкою платежів ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», де у графі призначення платежу зазначено: від ТОВ «Поліс» через ОСОБА_4, безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, і підлягають до стягнення частково в розмірі 100000рн..

Таким чином, до стягнення на користь позивача підлягає заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 750000грн..

Кошти, щодо яких недостатньо доказів про їх надходження на рахунок відповідача від ОСОБА_1, поверненню не підлягають, а саме, за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 18.07.2011р. на суму 100000грн., 26.07.2011р. на суму 60000грн., 28.07.2011р. на суму 60000грн.. Так, за вказані дні у справі відсутні записи до касової книги, видаткові касові ордери, платіжні доручення, а згідно інформації відділення «Кредитний центр «Білоцерківський» ПАТ «ВТБ БАНК» від 12.12.2012р., грошові кошти з призначенням платежу безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі через ОСОБА_4 вносилася без зазначення особи, яка її надає.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд вважає, що нараховані позивачем 3% річних за період з 1.01.2012р. по 20.06.2012р. в розмірі 14098,84грн. стягненню не підлягають. Як пояснив представник відповідача, керівництву та засновникам ТОВ «Поліс» не було відомо про укладення та виконання відповідних договорів попереднім генеральним директором ОСОБА_2, оригінали договорів чи їх копії на підприємстві відсутні. Крім того, з приводу вчинення ряду неправомірних дій та викрадення печатки ТОВ «Поліс», яка використовувалася при підписанні й інших договорів, керівництвом підприємства було заявлено до правоохоронних органів, з приводу чого триває перевірка. Про зазначене свідчать копії заяв ТОВ «Поліс» до Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 21.02.2012р., відповідей прокуратури м.Біла Церква від 18.07.2012р., 2.04.2012р..

Відповідно до протоколу № 1 чергових Загальних зборів учасників ТОВ «Поліс» від 22.12.2011р., ОСОБА_2 звільнено із займаної посади Генерального директора товариства.

Проте, припущення представника позивача щодо злочинної змови осіб, які брали участь у підписанні договорів, суд не може взяти до уваги, оскільки вони не підтверджені відповідними висновками правоохоронних органів.

Вимога позивача до директора ТОВ «Поліс» про повернення належних йому коштів, згідно договорів про надання поворотної фінансової допомоги, була датована 12.06.2012р.. На зазначену вимогу генеральним директором ОСОБА_6 була надана відповідь, у якій зазначено прохання надати копії відповідних договорів з метою вирішення питання по суту та інформовано про можливість позивача звернутися до суду для захисту своїх прав, про що свідчать копії відповідних листів. За таких обставин, та враховуючи, що вимога позивача була надіслана у червні 2012р., суд вважає, що 3% річних за вказаний період стягненню не підлягають.

Судові витрати в розмірі 3219грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача. Надмірно сплачені кошти судового збору підлягають поверненню позивачу.

На підставі ст.ст. 92, 93, 202, 203, 204, 526, 610, 611, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-13, 79, 84, 88, 208, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 750 000грн..

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 3219грн..

Повернути ОСОБА_1 63 грн. судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, квитанцією № 8000429 від 21.06.2012р..

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7