Рішення № 29323059, 22.01.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.01.2013

Справа № 0514/10079/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

представника відповідачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля» з грудня 2005 року, працюючи на шахті «Новодонецька» гірником підземним з повним робочим днем. 26.04.2011 під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок і він отримав травму «обширні рвано-забиті рани правої стопи з обширним відшаруванням м'яких тканин в/бічній і підошовної поверхонь; відкриті переломи переднього відділу і п'яткової бугра з п'яти; закриті переломи основних фаланг ІІI-IV-V пальців правої стопи особливого зміщення». Відповідачем був складені акти форми Н-5 від 28.04.2011 та форми Н-1 № 16 від 28.04.2011. Рішенням МСЕК від 13.12.2011 № 042463 йому встановлена втрата працездатності в розмірі 25% безстроково. В результаті отриманої ним травми йому була заподіяна моральна шкода у вигляді фізичного болю, фізичних і душевних страждань. Пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Внаслідок травми він фактично став калікою, і його здоров'я вже ніколи не відновиться до колишнього стану. Після травми він тривалий час - з 27 квітня по 27 липня 2011 року - знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Білозерської міської лікарні. 6 липня 2011 року він був госпіталізований в Донецький опіковий центр ДУ «Інститут невідкладної і відновної хірургії ім ОСОБА_3 АМН України», де в той же день йому була зроблена хірургічна операція по видаленню рани аутодермотрансплантаціі. З моменту травми був порушений його звичайний спосіб життя. Під час перебування в лікувальних установах він був позбавлений домашнього затишку і звичайної обстановки. Його постійно турбують болі в правій стопі, які посилюються при зміні погоди. Через болі він не може довго стояти, йому важко ходити. Права нога постійно набрякає, німіє. Йому необхідно докладати додаткові зусилля для організації свого життя. В даний час в результаті травми він вже не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботи в побуті. Йому довелося відмовитися від деяких звичок і улюблених занять. Постійні болі викликають загальну слабкість, почуття розбитості, дратівливість, порушення сну. Він став набагато менше приділяти уваги сім'ї, вони рідше разом проводять вільний час з причин його частого перебування в лікувальних установах і частих нападів болю. З цієї ж причини він практично перестав спілкуватися з друзями, знайомими, сусідами. Все вищевказане дезорганізує його життя і негативно відбивається на його нервовій системі. Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його каліцтва і обумовлених їм обмежень. Крім того, внаслідок отриманої травми, в січні 2012 року він був змушений звільнитися з підприємства. В результаті він втратив хороший заробіток і тих сум, які йому виплачуються в рахунок відшкодування шкоди здоров'ю, не вистачає, щоб забезпечувати сім'ю. Травмою на виробництві, що спричинила втрату працездатності в розмірі 25%, йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працював гірником підземним ВП «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля». Даний факт підтверджується копією трудової книжки (а.с.5-8).

Під час виконання трудових обовязків, 26.04.2011 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 28.04.2011 року (а.с.9) та актом № 16 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 28.04.2011 року (а.с.10).

Висновком обласної МСЕК №6 від 13.12.2011 року (а.с.12) позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв»язку з трудовим каліцтвом від 26.04.2011 року з 13.12.2011 року безстроково.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 28.04.2011 року (а.с.9) та актом № 16 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 28.04.2011 року (а.с.10), випискою із акту огляду МСЕК (а.с.12).

З акту розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві від 28.04.2011 року (а.с.9) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився внаслідок: невиконання позивачем вимог п.п.1.11.2, 1.11.19, 1.11.20, 2.1.4, 3.15 «Інструкції з охорони праці №5 для гірника підземного» та невиконання гірничим майстром дільниці ОСОБА_4 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.п. 2.1, 2.4 «Посадової інструкції гірничого майстра ділянки «Ремонт гірничих виробок №2».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві та актом розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, те, що нещасний випадок трапився в тому числі і з вини позивача, який не виконав вимоги інструкції з охорони праці, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

22.01.2013