Рішення № 29323055, 17.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

17.12.2012

2/0514/2336/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він з 27.11.2006 року по 27.01.2011 року працював в ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «ОСОБА_2». 19.07.2010 року під час виконання роботи на підприємстві, з ним стався нещасний випадок. За результатами цього був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 26 від 21.07.2010 р. та акт розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві за формою Н-5 від 21.07.2010 р. В ході розслідування було встановлено, що його було травмовано внаслідок нещасного випадку, який стався 19.07.2010 року, коли він виконував виданий йому наряд на обслуговування електроапаратури, перевірку стикових з'єднань, центровку електродвигуна конвеєра 2ЛУ-100 № 2. Після медичного обстеження йому було встановлено діагноз «Гостра закрита середньої тяжкості ЧМТ (на виробництві 19.7.2010 р.) з ушибом головного мозку, з наявністю контузіонного осередку в лівій півкулі мозочка (за даними МРТ) з розвитком посттравматичного арахноїдиту з двостороннім рефлекторно пірамідної недостатністю, помірним вестибуло-атактіческім с-мом, с-мом лікворного судинної дисциркуляції, лікворних-гіпертензійним с-мом, астено- невростіческім с-мом, помірними порушеннями функції координації і ходьби». Після отримання травм він був госпіталізований в Добропільську ЦРЛ, а потім в інші медичні установи Донецької області, де проходив тривале лікування. Після проведення лікування він був направлений на огляд в обласну МСЕК. Внаслідок проходження МСЕК 25.01.2011 року йому вперше встановлено 60% втрати працездатності у зв»язку з отриманою 19.07.2010 року виробничою травмою, а також встановлена 3 група інвалідності з послідуючим переоглядом 25.01.2012 року. Після повторних медичних оглядів, 24.01.2012 року висновком МСЕК йому було встановлено повторно та безстроково 60% втрати працездатності у зв»язку з трудовим каліцтвом 19.07.2010 року та 3 група інвалідності пов»язана з вказаним трудовим каліцтвом. Він звертався до підприємства з вимогою про відшкодування йому моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак йому було відмовлено. Письмової відповіді відповідач йому не надав. Таким чином, він змушений за захистом своїх прав звернутися до суду. Позивач вважає, що у нього є всі підстави для відшкодування відповідачем йому моральної шкоди. Так, внаслідок отриманої травми, йому були заподіяні, в першу чергу, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту отримання пошкодження, була цілком порушена його нормальна життєдіяльність. Він тривалий час перебував на лікуванні в різних лікувальних установах Донецької області. Весь цей час він був відірваний від нормального способу життя. У нього порушився сон, він постійно відчуває сильні головні болі. У зв'язку з отриманим ушкодженням, він навіть не може тривалий час ходити. Він не може, як раніше виконувати деякі види робіт у побуті, по господарству, які він виконував до ушкодження здоров'я, він змушений відмовитися від деяких своїх звичок і своїх улюблених занять. Після отримання травми, практично вся чоловіча робота в побуті лягла на його дружину. Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його травми. В даний час він не по своїй волі змушений досить часто звертатися за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування, що також дезорганізує його життя, негативно відбивається на його нервовій системі. Крім того, після отримання травми він був звільнений з підприємства за станом здоров'я. В результаті цього він практично залишився без засобів до існування. У зв'язку погіршенням здоров'я і встановленням групи інвалідності, він фактично обмежений у виборі роботи, а йому необхідно ще утримувати свою сім'ю. У зв'язку з тим, що в нього професія шахтарська, а він проживаю в регіоні, де багато шахт і основний вид робочої професії - шахтар, йому важко знайти роботу. Все це дуже негативно впливає на його самопочуття і на стан нервової системи. Внаслідок отриманої травми, йому завдано значної для нього моральної шкоди, яку він оцінює в 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі і просив суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 24.07.1976 року по 27.01.2011 року, працюючі у ВП «Шахта «ОСОБА_2» ДП «Добропіллявугілля» електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті. 27.01.2011 року позивач був звільнений у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя. Дані факти відповідачем в судовому засіданні не оспорювалися і підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.10-12).

Під час виконання трудових обов»язків, 19.07.2010 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Цей факт підтверджується актом форми Н-1 № 26 від 21.07.2010 року, актом форми Н-5 №26 від 21.07.2010 року (а.с.8-9). Внаслідок нещасного випадку позивач отримав «струс головного мозку».

Висновком МСЕК від 25.01.2011 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності, встановлена 3 група інвалідності з 25.01.2011 року у зв»язку з трудовим каліцтвом від 19.07.2010 року на 1 рік (а.с.13).

Висновком МСЕК від 24.01.2012 року позивачу повторно безстроково встановлено 60% втрати професійної працездатності і 3 групу інвалідності у зв»язку з трудовим каліцтвом від 19.07.2010 року (а.с.14).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництва позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актами Н-1, Н-5(а.с.8-9) та висновками МСЕК від 25.01.2011 року та від 24.01.2012 року.

З акту розслідування нещасного випадку на виробництві вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_3 трапився внаслідок: особистої необачності позивача, який порушив п.1.10 «Інструкції з охорони праці № 7 для електрослюсаря підземного» та внаслідок невиконання гірничим майстром дільниці ОСОБА_4 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.2.2 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці конвеєрного транспорту №3».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Аналізуючи докази по справі суд вважає, що позивач дійсно зазнав моральної шкоди внаслідок травмування на виробництві, що підтверджується висновками МСЕК, згідно яких позивачу було встановлено 60% втрати професійної працездатності за трудових каліцтвом і надано 3 групу інвалідності. Моральну шкоду позивачу спричинено частковою втратою професійної працездатності, він проходив лікування і до теперішнього часу стан його здоров»я не покращується. Відповідач не створив позивачеві безпечних умов праці, внаслідок чого він отримав виробничу травму, яка потягла за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнав фізичних та моральних страждань з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві, акт розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК (первічні та повторні) про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях представника позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 24 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров»я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

17.12.2012