Рішення № 29322602, 13.01.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.01.2012

2/0514/2285/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 4 червня 1984 року до 25 червня 2010 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював у шкідливих та небезпечних умовах праці. Під час виконання трудових обов'язків 03 квітня 2010 року о 09.30 годині з ним стався нещасний випадок на виробництві, під час якого він був травмований. Був складений акт по формі Н-1 і випадок був пов»язаний з виробництвом. За довідкою МСЕК від 29 червня 2010 року встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково за наслідками нещасного випадку. Після встановлення втрати працездатності він, з усіма необхідними документами, звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної йому трудовим каліцтвом і йому були назначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме одноразова допомога і щомісячні виплати. Крім матеріальної шкоди, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5500 грн.. На думку позивача вказану моральну шкоду повинно відшкодовувати підприємство, з яким він знаходився в трудових відносинах, оскільки шкоду його здоровю спричинено з вини ДП «Добропіллявугілля», а саме низьким рівнем охорони праці на підприємстві, невиконанням службових обовязків відповідальними працівниками підприємства щодо нагляду за охороною праці. Внаслідок трудового каліцтва виробництві йому були заподіяні, насамперед, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоровя призвело до порушення його особистих немайнових прав, внаслідок каліцтва він втратив 10 % професійної працездатності. З моменту отримання каліцтва цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він багаторазово лікувався амбулаторно та стаціонарно. В звязку з трудовим каліцтвом, він переніс фізичний біль і по теперішній час відчуває обмеження своїх фізичних можливостей. У звязку з вказаною травмою змінився його звичайний образ життя, він змушений тривалий час знаходитись в лікувальних закладах, через що він позбавляється домашнього затишку та звичайної обстановки. Після навіть нетривалої ходьби він відчуває біль та дискомфорт в лівій нозі, це сприяє загальній слабкості, розбитості, дратівливості. Стан його здоровя ніколи не відновиться до стану, який він мав до отримання каліцтва. У звязку з викладеним, позивач просить задовольнити його позов і стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 5500 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 04.06.1984 року по 25.06.2010 року, працюючі у ВП «Шахта «ОСОБА_2» ДП «Добропіллявугілля» гірником з ремонту гірничих виробок. 25.06.2010 року позивач був звільнений у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя. Дані факти представником відповідача в судовому засіданні не оспорювалися і підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.8-11).

Під час виконання трудових обов»язків, 03.04.2010 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Цей факт підтверджується актом Н-1 № 12 від 05.04.2010 року (а.с.3).

Внаслідок травми позивач отримав закритий перелом І та ІІ пальців лівої стопи.

З первинної довідки МСЕК від 29.06.2010 року (а.с.4) вбачається, що позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності з 22.06.2010 року безстроково.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.3) та довідкою МСЕК від 29.06.2010 року (а.с.4).

З акту про нещасний випадок на виробництві вбачається, що ОСОБА_1 отримав травму внаслідок падіння рельси.

З пункту 10 вказаного акту вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився внаслідок: особистої необачності позивача, який порушив п.п.11, 12 «Інструкції №6 з охорони праці для гірника з ремонту гірничих виробок» та внаслідок невиконання гірничим майстром дільниці гірничих робіт ОСОБА_3 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.п.2.2, 4.2 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці гірничих робіт».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасного випадку на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманої травми отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманої на виробництві травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок на виробництві № 12 від 05.04.2010 року, довідка МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності від 29.06.2010 року.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 5500 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не представив медичні документі, які б підтверджували перенесення позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров»я не заслуговують на увагу, так як в п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоровя, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обовязків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн (сто сім гривень 30 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

13.12.2012