Рішення № 29321677, 12.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/3708/12 Провадження № 22-ц/2590/3786/2012 Головуючий у I інстанції - Ковальова Т. Г. Доповідач - Євстафіїв О. К.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Бечка Є.М., Литвиненко І.В.,при секретарі:Штупун О.М.,за участю:ОСОБА_5 та його представника - адвоката ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 22 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

У липні 2012 р. ОСОБА_5 пред'явив позов до ОСОБА_7, в якому, після уточнення позовних вимог, остаточно просив визнати його та ОСОБА_7 спільною сумісною власністю АДРЕСА_1, будівлю магазину з кафе-баром і дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, і визнати за ним право власності на 1/2 частку цих об'єктів. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що все вказане майно придбане ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у період шлюбу за спільні кошти.

У серпні 2012 р. ОСОБА_7 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_5, в якому, після уточнення позовних вимог, остаточно просила визнати будівлю магазину з кафе-баром і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, її особистою власністю. Даний позов мотивований тим, що вказаний об'єкт нерухомості останньою споруджено за кошти, отримані нею від зайняття підприємницькою діяльністю. У зв'язку з цим вищевказаний магазин з кафе-баром не є спільним з ОСОБА_5 подружнім майном.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 частково задоволено: за ним визнано право власності на 1/4 частину АДРЕСА_1, у задоволенні решти його вимог відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено і за нею визнано право власності на 1/4 частину АДРЕСА_1 та право особистої власності на будівлю магазину з кафе-баром і на дві земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення, задовольнити його вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7 Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви ОСОБА_5

У судовому засіданні останній та його представник підтримали апеляційну скаргу, а представник ОСОБА_7 просив її відхилити за безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з такого:

- 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 сторонами придбано та поліпшено в період шлюбу, у зв'язку з чим вона є спільною сумісною власністю сторін,

- будівлю магазину з кафе-баром, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, набуто ОСОБА_7 за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, у зв'язку з чим ця будівля не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7,

- спірні земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, є особистою власністю ОСОБА_7, оскільки у власність останньої їх передано безоплатно Ніжинською міською радою. Дані висновки суду неповністю відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, по справі встановлено наступне.

Сторони перебували у шлюбі з 20.10.1989 р., який розірвано, про що 01.02.2012 р. вчинено відповідний актовий запис відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Це підтверджується витягом з паспорта ОСОБА_5 та копією свідоцтва про розірвання сторонами шлюбу (а.с. 6-7, 9).

15.02.1990 р., тобто в період шлюбу, за спільні кошти сторонами придбано 1/2 частину будинку та надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Це підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу, покупцем у якому зазначено ОСОБА_7, який посвідчено державним нотаріусом Ніжинської міської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1-400, (а.с. 10-11). Крім того, дані обставини учасниками судового розгляду не оспорюються.

Також в період шлюбу - 21.05.2003 р. за договором купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 остання купила жилий будинок АДРЕСА_2 з надвірними спорудами. Це підтверджується копією даного договору, посвідченого 21.05.2003 р. приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 1023 (дана копія знаходиться у архівній інвентаризаційній справі КП «Ніжинське МБТІ» № 7147 на цей будинок).

Рішенням Ніжинської міської ради від 19.08.2003 р. ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства 0,1306 га земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а рішенням Ніжинської міської ради від 13.05.2005 р. їй безоплатно у приватну власність передано 0,1 га земельної ділянки для житлової забудови і громадського призначення, яка знаходиться за цією ж адресою. Це не заперечується учасниками судового розгляду і підтверджується копіями державних актів на право власності на землю відповідного змісту (а.с. 23, 24). Рішенням виконкому Ніжинської міської ради від 31.07.2003 р. № 452 та рішенням ХХІV сесії ІV скликання Ніжинської міської ради від 13.05.2005 р. змінено цільове призначення згаданих земельних ділянок і визначено їх цільове призначення для комерційного використання та розміщення магазину й кафетерію-бару підприємцю ОСОБА_7 (копії витягів з цих рішень на а.с. 63, 58).

В період шлюбу з дозволу компетентних органів жилий будинок та надвірні споруди, які знаходилися за адресою: АДРЕСА_2 та придбані за договором купівлі-продажу від 21.05.2003 р., сторонами знесено і на земельній ділянці, розташованій за цією адресою, ними споруджено спірну будівлю магазину з кафе-баром. 28.10.2010 р. ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на даний об'єкт нерухомості і в цей же день право власності останньої на нього було зареєстровано у КП «Ніжинське МБТІ». Дані обставини підтверджуються копіями документів про отримання ОСОБА_7 у встановленому законом порядку дозволу на спорудження та поліпшення будівлі магазину з кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2, копіями документів про ведення її будівництва та придбання для цього матеріалів і про введення її до експлуатації (а.с. 53-58, 65-67, 70, 72-75, 94-95, 105-113, 115-121), копіями сертифіката відповідності, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області № ЧГ000457 від 02.11.2010 р. (а.с. 31) та технічного паспорта (а.с. 29-33), копією виданого Ніжинською міською радою свідоцтва про право власності від 28.12.2010 р. на цю будівлю (а.с. 13) і виготовленим КП «Ніжинське МБТІ» витягом про державну реєстрацію права власності на неї від 28.12.2010 р. № 28534965 (а.с. 13 (зв)), а також матеріалами інвентаризаційної справи № 13114 та реєстраційної справи № 455-Н КП «Ніжинське МБТІ» на будівлю, про яку йдеться.

Вартість будівлі магазину з кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2, становить 679779 грн. 00 коп., що підтверджується даними технічного паспорта на неї за 2009 р. з поточними змінами станом на 17.01.2012 р. (а.с. 33 (зв)).

ОСОБА_5 має статус фізичної особи-підприємця з 29.07.2003 р., вид його діяльності - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, місце торгівлі - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2. Це підтверджується копіями: свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця (а.с. 23), ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та торгового патенту (а.с. 15-22, 25) і копіями укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 трудових договорів з працівниками (а.с. 186-189).

ОСОБА_7 також має статус фізичної особи-підприємця з 29.07.2003 р., вид її діяльності - здійснення роздрібної торгівлі та здача майна в оренду, місце торгівлі - АДРЕСА_2. Це підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 136), копіями: свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_7 як фізичної особи-підприємця (а.с. 52), свідоцтв про сплату останньою єдиного податку (а.с. 68, 69), копією довідки № 5049/10/17-110 від 12.06.2012 р. та повідомленням від 31.08.2012 р. № 8740/9/17/112 Ніжинської ОДПІ про обсяг виторгу ОСОБА_7 (а.с. 71, 84).

ОСОБА_5 брав безпосередню участь у замовленні та виконанні інвентаризації будівлі магазину з кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується його підписами у замовленнях від імені ОСОБА_7 на інвентаризацію даної будівлі від 15.08.2005 р. і 17.01.2012 р., на видачу свідоцтва про право власності на будівлю від 28.12.2006 р., у ескізі та абрисі даної будівлі від 27.11.2009 р., у квитанціях про оплату вартості замовлення інвентаризації цієї будівлі від 29.12.2009 р. та від 19.01.2012 р., у квитанціях про оплату вартості замовлення витягу з Реєстру прав власності на спірну будівлю від 23.01.2012 р., у заяві і у копії заяви від 15.12.2010 р. про державну реєстрацію права власності та про видачу свідоцтва про право власності на цю будівлю. Перелічені документи містяться у матеріалах інвентаризаційної справи № 13114 та реєстраційної справи № 455-Н КП «Ніжинське МБТІ».

З встановленого випливають наступні висновки.

Вищеописані докази підтверджують, що у період шлюбу сторони за обопільною згодою знищили жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2, і був їхнім спільним подружнім майном, і за спільні кошти спорудили на цьому ж місці спірну будівлю магазину з кафе-баром. Зокрема, копіями документів про ведення будівництва будівлі магазину з кафе-баром та придбання для цього матеріалів і про введення її до експлуатації (а.с. 53-57, 72-75, 94-95, 105-113, 115-121), матеріалами інвентаризаційної справи № 13114 та реєстраційної справи № 455-Н КП «Ніжинське МБТІ» підтверджується, що і ОСОБА_5, і ОСОБА_7, будучи фізичними особами-підприємцями, брали участь у веденні будівництва спірної будівлі, у придбанні для цього матеріалів, у введенні цієї будівлі до експлуатації та у оформленні права власності на неї.

Твердження ОСОБА_5 про те, що сторони за взаємною згодою знищили жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 з метою спорудження на цьому ж місці за спільні кошти спірної будівлі магазину з кафе-баром, наявними у справі доказами не спростовується.

Стаття 60 СК України приписує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Твердження ОСОБА_7 про те, що будівля магазину з кафе-баром за адресою: АДРЕСА_2, є її особистою власністю, оскільки цю будівлю набуто за кошти, отримані нею від підприємницької діяльності, апеляційним судом відкидаються з таких підстав. І ОСОБА_7, і ОСОБА_5 є фізичними особами-підприємцями, і є доведеним, що вони обидва брали участь у спорудженні спірної будівлі. Крім того, це посилання суперечить вищезгаданій статті СК України і роз'ясненням, які викладено у абзацах 3, 5, 9 п. 2.1, абзацах 6, 7 п. 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, які в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов'язковими до виконання.

В силу ст. 22 КпШС України (який був чинним у момент набуття ОСОБА_7 спірних земельних ділянок у власність) ці ділянки є особистою власністю останньої. Отже до моменту поділу між сторонами розташованої на цих ділянках будівлі магазину з кафе-баром і виділу конкретної її частини ОСОБА_5 задовольнити вимоги останнього про визнання за ним права власності на частину спірних земельних ділянок нема підстав (п. 182 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами й доповненнями).

В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині визнання за сторонами права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 і апеляційний суд не вбачає підстав для застосування при вирішенні даної справи норми ч. 3 ст. 303 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає за необхідне вирішити справу як на підставі доказів, наданих до суду І інстанції, так і на підставі наданих апеляційному суду доказів, оскільки вони мають виключне значення для справи (ч. 4 ст. 10 ЦПК України, абзац 4 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Таким чином, рішення місцевого суду по справі підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання за ним права власності на 1/2 частину будівлі магазину з кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і про задоволення вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання її особистою власністю вказаної будівлі з постановленням рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 ідеальну частину цієї будівлі та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 В іншій частині дане рішення суду підлягає залишенню без змін.

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України:

- у зв'язку з частковим задоволенням позову ОСОБА_5 на його користь з ОСОБА_7 належить стягти 4828 грн. 50 коп. на відшкодування документально підтверджених судових витрат - судового збору за звернення до суду з позовом і апеляційною скаргою (пропорційно до задоволеної частини вимог і ставки судових витрат, що встановлена п/п п/п 1, 8 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»; квитанції на а.с. 1, 89, 208),

- у зв'язку з несплатою ОСОБА_7 судового збору за подання зустрічного позову та його відхиленням з ОСОБА_7 до бюджету належить стягти 3219 грн. 00 коп. судового збору - за ставками, встановленими п/п 1 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст. 22 КпШС України, ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст. 120 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 22 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину магазину з кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, і про задоволення вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання магазину з кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, її особистою власністю.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальну частину магазину з кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

У задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання її особистою власністю магазину з кафе-баром, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відмовити.

В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 50 коп. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору на розрахунковий рахунок № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030001), отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: