Постанова № 29319695, 14.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Справа № 823/216/13-а

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

при секретарі - Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача - Биченка І.Я. (за довіреністю),

представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Черкаського обласного підприємства «Агротехсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 приватне акціонерне товариство Черкаського обласного підприємства «Агротехсервіс» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 № 0000092301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 47918 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач перевищив свої службові повноваження та дійшов помилкових висновків без дослідження всіх об'єктивних обставин щодо відсутності господарських відносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) у березні, червні та вересні 2011 року, оскільки їх здійснення підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що зменшення від'ємного значення ПДВ пов'язане із виявленою під час перевірки безтоварністю господарських правочинів між позивачем та ФОП ОСОБА_3, що підтверджується недоліками в оформленні видаткових накладних на товар, оскільки в них не вказано посади відповідальних за здійснення господарських операцій осіб, не вказано реквізити покупця (місцезнаходження, номер свідоцтва платника ПДВ, індивідуальний податковий номер платника податку; не зазначено номер довіреності на отримання товару); не надано до податкової перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), рахунків-фактур, заявок на поставку товару, товарно-транспортних накладних.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство Черкаське обласне підприємство «Агротехсервіс» відповідно до даних витягу з ЄДРПОУ від 11.02.2013 зареєстроване як юридична особа з 07.09.1995 (ідентифікаційний код 03563548). Для здійснення господарської діяльності позивач має комплекс будівельних споруд агрохімпункту, придбаного за договором купівлі-продажу від 11.03.2008, копія якого в матеріалах справи.

З матеріалів справи суд встановив, що з 19.11.2012 до 23.11.2012 на підставі наказів ДПІ у м. Черкасах від 15.11.2012 № 1299 та від 13.12.2012 №1465 відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_3 за періоди з 01.03.2011 до 31.03.2011, з 01.06.2011 до 30.06.2011 та з 01.09.2011 до 30.09.2011. Таким чином невиїзна перевірка здійснювалася двічі з одного і того ж предмету.

Суд звернув увагу, що за результатами перевірки складено два акти: від 21.12.2012 №386/22-14/03563548 та від 30.11.2012 № 349/22-14/03563548 (далі - акти перевірок), якими встановлено однакові порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивач завищив від'ємне значення ПДВ у розмірі 47918,00 грн., у т.ч. за березень 2011 року - 16450,00 грн., за червень 2011 року - 18652,00 грн. та за вересень 2011 року - 12816,00 грн.

Акти перевірки позивач підписав із запереченнями. На їх підставі відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 №0000092301, яким зменшив розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 47918,00 грн., (далі - ППР) задекларованого згідно з наступними деклараціями (від 18.04.2011 №9002082370 за березень 2011 року; від 15.07.2011 №9004782511 за червень 2011 року; від 28.10.2011 №9009623548 за вересень 2011 року).

Виявлені порушення обґрунтовувалися не підтвердженням реального здійснення господарських операцій за наступними видатковими накладними (далі -ВН) від контрагента позивачу: від 31.03.2011 №73, від 03.06.2011 №219, від 09.06.2011 №222, від 09.09.2011 №269, від 20.09.2011 №293, від 23.09.2011 №296, - які виписані відповідно до договору №104/11 від 03.03.2011.

Суд встановив, що позивач 03.03.2011 уклав з ФОП ОСОБА_3 генеральну угоду №104/11 поставки агрохімічної продукції (далі - Договір), конкретна кількість, асортимент та кількість кожної партії якої згідно з пунктом 2.4 договору фіксуються в замовленнях замовника або в додатку №1. Примірний перелік агрохімічної продукції, термін її придатності визначені відповідними додатками до договору.

Факт погодженої волі сторін договору щодо всіх істотних його умов на кожну партію товару за вищеназваними ВН підтверджується належним чином оформленими (з усіма реквізитами і даними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін) письмовими заявками.

Посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_3 не мав права здійснювати діяльність, визначену договором, спростовуються даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.74) на цю особу. Суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган неправомірно зробив відповідний висновок лише на підставі даних про один основний вид діяльності цієї особи, не перевіривши дані ЄДРПОУ щодо всіх видів діяльності, які зареєстровані за ним.

Суд звернув увагу, що позивач мав з цим контрагентом правовідносини у період 2011 року, про що свідчать дані податкової звітності (додатки 5 до декларації з ПДВ за березень -вересень 2011 року), однак під час податкової перевірки відповідач вважав не підтвердженими витрати та відповідно податковий кредит на суму господарських операцій лише за ВН №73, 219, 222, 269, 293, 296, у т.ч. у зв'язку із порушенням правил складання первинних бухгалтерських документів та відсутності всіх інших документів, які би підтвердили реальне виконання господарських правочинів за ними.

Суд встановив, що вищевказані ВН не містять розшифрування підписів особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача, реквізити довіреності на неї, реквізити позивача, водночас всі інші реквізити є наявними (номер договору; номенклатура, кількість та ціна товару, реквізити постачальника; підписи та скріплення печатками обох сторін).

Водночас, суд звернув увагу на те, що підпис замовника (позивача) у ВН візуально подібний на підпис директора, проставлений у договорі. Поясненнями представника позивача підтверджено ту обставину, що агрохімічну продукцію отримував керівник підприємства. Враховуючи, що відповідно до статуту юридичної особи директор діє без довіреності, тому суд вважає, що відсутність реквізитів довіреності у ВН не є достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною. Враховуючи скріплення печатками та підписами уповноважених осіб ВН, відсутність даних про індивідуальний податковий номер та номер платника ПДВ позивача суд вважає неістотним порушенням, що не може бути єдиною і достатньою підставою для визнання безтоварною окремої операції, у т.ч. у зв'язку із відсутністю нормативно закріплених вимог щодо обов'язкових реквізитів видаткової накладної.

Досліджуючи обґрунтування формування витрат позивачем за рахунок господарських операцій з вищевказаним контрагенти, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 13.2 ст.13 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час здійснення господарських відносин, далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27 ст.14 ПК України).

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам. Водночас, складання ВН з упущеннями щодо реквізитів юридичної особи-покупця (позивача у справі) як платника податків не суперечить законодавчим актам, оскільки містять основні дані про здійснену господарську операцію та скріплені печатками сторін договору, містять посилання на підставу їх складання (договір).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.7 ст.85 ПК України встановлено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Суд звернув увагу, що податковий органом не надано доказів щодо переліку всіх отриманих від позивача матеріалів, на підставі зроблено висновки в акті перевірки.

Згідно з умовами Договору, що підтверджується даними податкових накладних, постачання товару здійснювалося за рахунок постачальника і відповідні суми не бралися на витрати позивачем. Посилання відповідача на відсутність доказів переміщення товару як на підставу для визнання нікчемними правочинів, суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

Товарно-транспортна накладна у відносинах поставки не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого формуються витрати підприємства. Така позиція викладена Вищим адміністративним судом України в роз'ясненні від 02.06.2011 № 742/11/13-11. Тому їх відсутність не надавала підстав для податкового органу під час здійснення невиїзної перевірки не враховувати наявні документи, що підтверджують формування витрат та взяття податкового кредиту, а також для висновків про безтоварність господарських операцій за окремими ВН, які містять всі необхідні реквізити, достатні для підтвердження факту та змісту господарських операцій.

Використання отриманого товару у господарській діяльності (для протравлення посівного зерна та загалом врожаю в 2011 році) підтверджується даними актами виконаних робіт (замовлення транспортного засобу та відповідних робіт у ЗАТ «Фрау Марта» за договором між ним та позивачем від 02.03.2011 №У02-03 с/г) у березні-вересні 2011 року, актами використання мінеральних, органічних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів працівниками позивача (а.с.78-104), дані про кількість і вид агрохімічної продукції яких відповідає даним ВН, за якими податковим органом визнано безтоварність операцій.

Суд встановив, що відповідно до сформованих витрат за ВН позивач взяв податковий кредит на підставі наступних податкових накладних (далі - ПН): від 31.03.2011 №72, від 03.06.2011 №191, від 23.06.2011 №194, від 09.09.2011 №244, від 20.09.2011 №270, від 23.09.2011 №273. ПН належно оформлені, містять всі необхідні реквізити та скріплені печаткою і підписом постачальника.

Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 ст.198 ПК України)

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд врахував, що вимог щодо заповнення ПН, декларування грошових зобов'язань з ПДВ сторонами договору дотримано.

Суд звернув увагу, що оплата отриманого товару позивачем за договором здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку в матеріалах справи.

Зобов'язання з ПДВ за вищевказаними ВН задекларовані ФОП ОСОБА_3 у повному обсязі, в розмірі, що відповідає взятому позивачем у відповідних періодах податковому кредиту, що підтверджується даними податкової звітності з ПДВ позивача та цього контрагента в матеріалах справи.

Відповідно до вимог пункту 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд звернув увагу, що постановою старшого слідчого слідчого управління ГУМВС України в Київській області Циби Н.Д. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення імені ФОП ОСОБА_3 - за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Водночас, суд не взяв до уваги ці обставини як доказ безтоварності операцій з позивачем, оскільки цю постанову скасовано в судовому порядку.

З урахуванням викладених обставин справи, враховуючи, що акт податкової перевірки підписано із запереченнями, а в судових засіданнях позивач спростував належними доказами висновки відповідача про безтоварність операцій за вищевказаними ВН до договору, обґрунтував правомірність формування витрат за відповідними правочинами та взяття відповідного розміру податкового кредиту, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно і підлягає скасуванню.

Враховуючи розмір сплаченого судового збору за подання адміністративного позову і обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність присудження судових витрат на користь позивача у розмірі 479,18 грн.

Керуючись ст.ст. 159 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Черкаського обласного підприємства «Агротехсервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 № 0000092301 - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 08.01.2013 №0000092301, прийняте ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС.

3. Стягнути з державного бюджету на користь ПРАТ ЧОП «Агротехсервіс» (код ЄДРПОУ 03563548) суму сплаченого судового збору в розмірі 479 грн. 18 коп. (чотириста сімдесят дев'ять гривень вісімнадцять копійок).

4. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію постанови направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 14.02.2013