Ухвала суду № 29319692, 14.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

14 лютого 2013 року 813/1113/13-а

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Роман Михайлович, ознайомившись з позовною заявою Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району до ДПІ в Самбірському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними дій та скасування акта перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ в Самбірському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними дій та скасування акта перевірки №1160/15-2/08060912 від 06.12.2012 року, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2012 року №0001001520 та №0001011520.

Згідно позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії ДПІ в Самбірському районі Львівської області ДПС по нарахуванню штрафних санкцій в розмірі 29909,27 грн. та скасувати акт №1160/15-2/08060912 від 06.12.2012 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість».

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі згідно із ч.2 ст.107 КАС України, на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, відповідно до п.4, п.6 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує,зокрема, чи:

- належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;

- немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 2 КАС України зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таке звернення реалізовується шляхом пред’явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Проте, відповідно до частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт –це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти –породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Акти перевірки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносини, що можуть бути предметом спору.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні ст.. 17 КАС України, він не є обов’язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданих суб’єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків.

Відповідно до п.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6, 17, 21, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району до ДПІ в Самбірському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними дій та скасування акта перевірки, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправними дій ДПІ в Самбірському районі Львівської області ДПС по нарахуванню штрафних санкцій в розмірі 29909,27 грн. та скасування акта №1160/15-2/08060912 від 06.12.2012 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість»

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.