Рішення № 29319466, 06.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5019/1920/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Айслаг"

до відповідача Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 127 769 грн. 04 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Процик В.І. (довіреність № 77 від 18.12.2012 року) .

від відповідача: Ковальчук І.В. (довіреність № 18-12 від 03.01.2012 року).

У судовому засіданні 23 січня 2013 року оголошувалася перерва на 06 лютого 2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Айслаг" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 127 769 грн. 04 коп., в тому числі 43 292 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар та 84 476 грн. 64 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом за період часу з 23.08.2012 року по 30.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.12.2012 року порушено провадження у справі № 5019/1920/12 та призначено справу до розгляду на 19.12.2012 року.

В судовому засіданні 19.12.2012 року представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов, однак у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 23.01.2013 року.

23.01.2013 року до канцелярії господарського суду Рівненської області Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" подано зустрічний позов про визнання договору № 369 від 23.08.2012 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.01.2013р. в прийнятті зустрічного позову Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" про визнання недійсним договору № 369 від 23.08.2012 року відмовлено на підставі ст. 60, п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

31 січня 2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою 21 вересня 2012 року відповідачем боргу, просить стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість у розмірі 115 901 грн. 84 коп., в тому числі 38 292 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар та 77 609 грн. 44 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом за період часу з 23.08.2012 року по 30.11.2012 року.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає вимогам ст.ст. 22, 49, 54-57 ГПК України, - господарський суд прийняв її.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судове засідання з'явився представник відповідача, який заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі 5019/1920/12 до вирішення по суті спору по справі за позовом ДП "Рівненський облавтодор" до ПП "Айслаг" про визнання Договору № 369 від 23.08.2012 року недійсним.

За змістом частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Наведені відповідачем обгрунтування не є достатніми для зупинення провадження у справі, згідно ст. 79 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, а відтак заявлене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

23 серпня 2012 року між Філією "Дубенська ДЕД" державного підприємства "Рівненський облавтодор" (покупець) та Приватним підприємством "Айслаг" (постачальник) укладено Договір поставки № 369 (далі - Договір) (а.с. 8-9), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (надалі товар), в асортименті, кількості, за ціною що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 1.2. Договору, передбачено, що документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за даним договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною до даного договору.

Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються сторонами (п. 2.2. Договору).

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору, товар постачається покупцю по-частково (товарними партіями) на умовах FCA (відповідно до правил ІНКОТЕРМС) завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів постачальника. Завантаження товару в тару покупця здійснюється за рахунок постачальника. Всі інші витрати по отриманню, вивантаженню товару з тари, Покупець здійснює за власний рахунок. За згодою сторін товар може постачатись транспортом постачальника. В такому випадку товар постачається на умовах СРТ-перевезення оплачене за реквізитами вказаними покупцем (відповідно до правил ІНКОТЕРМС). При цьому покупець зобов'язується відшкодувати постачальнику витрати пов'язані з перевезенням товару (транспортні витрати) в порядку передбаченому розділом 5 (п'ять) даного Договору згідно акта виконаних робіт, підписаного сторонами. Акт виконаних робіт підписується покупцем одночасно з накладною на відвантаження товару.

Пунктами. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. Договору передбачено, що покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2 % відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використанні в терміни вказані в п. 5.3. даного Договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 51 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості. Якщо після закінчення 50 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах передбачених в п. 8.1. даного Договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними (п. 7.1. Договору).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач за накладними на відвантаження палива № 003406 від 23.08.2012 р., № 003407 від 23.08.2012 р., № 003532 від 31.08.2012 р. та № 003533 від 31.08.2012 року здійснив поставку товару - нафтопродукти на загальну суму 43 292 грн. 40 коп., який по довіреності № 178 від 21.08.2012 р. та довіреності № 184 від 30.08.2012 року прийнятий відповідачем без будь-яких застережень (а.с.10-15).

Відповідно до положень п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої Міністерством юстиції України від 12 червня 1996 року № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Відтак наявність у позивача довіреності, виданої відповідачем на отримання товару - нафтопродуктів та відмітка про отримання відповідною особою товару свідчить про його прийняття відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вартість поставленого товару оплатив лише частково - на суму 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 506 від 21.09.2012 р.

06.11.2012р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за № 01-03/427 (а.с. 16-17) з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар та заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, яка залишена відповідачем без відповіді.

Доказів сплати залишку заборгованості за товар в сумі 38 292 грн. 40 коп. суду не подано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявність заборгованості за товар згідно договору від 23 серпня 2012 року № 369 в розмірі 38 292 грн. 40 коп., підтверджується зібраними у справі доказами і відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Крім того, як вже зазначалось вище п. 5.2 Договору сторони погодили, що у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п. 5.1. даного Договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 50 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2 % відсотка за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використанні в терміни вказані в п. 5.3. даного Договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Саме враховуючи положення п 5.2 Договору позивач здійснив нарахування на суму неоплаченого товару, визначивши його як такий, що поставлений на умовах товарного кредиту, нарахувавши 2 % за кожен день використання товарного кредиту за період з 23.08.2012 р. по 30.11.2012 р., розмір яких складає 77 609 грн. 44 коп.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач оплату за поставлений товар у строки, визначені п. 5.1 Договору не здійснив, а відтак, згідно п. 5.2 Договору, товар вважається поставленим відповідачу на умовах товарного кредиту, суд, перевіривши подані позивачем розрахунки та період за який нараховані проценти, визнає позовні вимоги в частині стягнення 77 609 грн. 44 коп. процентів обгрунтованими.

Стосовно посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи замовлення на поставку товару, як необхідної умови для здійснення розрахунків, то відповідно до частини 3 п. 4.3 Договору сторони визначили, що "після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару, замовлення втрачає чинність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього договору".

Не приймається до уваги судом і посилання відповідача на те, що Договір поставки № 369, на підставі якого позивачем поставлявся товар, укладений з боку відповідача філією з перевищенням повноважень, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем частково оплачено його вартість і, крім того, вказані господарські операції обліковувались юридичною особою - ДП "Рівненський облавтодор" в податкових органах, що свідчить про фактичне схвалення цього правочину з її боку.

Відповідно до приписів ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи викладене, позов Приватного підприємства "Айслаг" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості у розмірі 115 901 грн. 84 коп., в тому числі 38 292 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар та 77 609 грн. 44 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом за період часу з 23.08.2012 року по 30.11.2012 року, підлягає задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача у справі, а тому, керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 38 292 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар, 77 609 грн. 44 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом та 2 318 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути ухвалою господарського суду Рівненської області Приватному підприємству "Айслаг" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) з Державного бюджету України, судовий збір в сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. 35 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "11" лютого 2013 року.

Суддя Р.Романюк