Рішення № 29318440, 11.02.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0602/1713/2012 Головуючий у 1-й інст. Михалюк О.П.

Категорія 53 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Дочірнього підприємства «Кам'янобрідський фаянс» товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський фаянс» про стягнення середньої зарплати за час затримки розрахунку при звільненні,

за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Кам'янобрідський фаянс» товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський фаянс»,

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2012 року, -

встановила:

У вересні 2012 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому просила ухвалити рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за період затримки розрахунку з 15 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 58778,58 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.07.2012 року по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку 73,29 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 з 18.06.2003 року по 14.04.2009 року працювала у відповідача та була звільнена з підприємства за ст. 40 КЗпП у зв'язку із скороченням чисельності штату. День її звільнення був робочим днем.

Згідно рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію на заробітну плату в сумі 13293,88 грн. за період з червня 2003 року по квітень 2009 року, компенсацію за несвоєчасно отриману проіндексовану заробітну плату за той же період в сумі 6905,06 грн.

Заборгованість виплачена в липні місяці 2012 року. Тому вважає, що відповідач повинен нести відповідальність у вигляді сплати середнього заробітку на користь позивачки за весь час затримки по день фактичного розрахунку, зокрема виплатити позивачці середній заробіток за період затримки розрахунку із 15.04.2009 року по 30.06.2012 року, тобто за 802 робочі дні, всього в сумі 58778,58 грн., який обраховано наступним чином : 73,29 грн. середньоденної заробітної плати х 802 дні затримки.

Ухвалою суду від 24.10.2012 року позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час розрахунку з 01.07.2012 року по день фактичного розрахунку за заявою представника позивача залишені без розгляду.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року в сумі 58778,58 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 587,78 грн.

В апеляційній скарзі ДП „Кам'янобрідський фаянс" Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський фаянс", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю. Зазначає, що суд не з'ясував, чи мала місце затримка розрахунків, а також наявність чи відсутність вини відповідача. Суд не дав належної оцінки тій обставині, що на період виникнення спірних правовідносин було порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ „Поліський фаянс" та відкрито ліквідаційну процедуру. Дані обставини виключають вину відповідача. Також судом не враховано, що після набрання рішенням суду законної сили правовідносини сторін переходять у виконавчу сферу. А оскільки ст.117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах, то немає підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні.Крім того, суд неправильно визначив середньоденний заробіток позивача який становить 43,30 грн., а не 73,29 грн.

Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 працювала у відповідача з 18.06.2003 року по 14.04.2009 року та була звільнена з підприємства 14.04.2009 року.

Відповідно до довідки відповідача від 28.09.2012 року день звільнення позивачки був її робочим днем ( а.с. 13).

На день звільнення підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 на суму 20198,84 грн., що стверджується рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 року (а.с.19-21).

За вказаним судовим рішенням заборгованість позивачу виплачувалася частинами і остаточний розрахунок проведено 05 липня 2012 року, про що свідчить довідка ДП "Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ "Поліський фаянс" від 28.09.2012 року № 106 (а.с.14).

Оскільки на день звільнення ОСОБА_1, з вини відповідача, останній не було виплачено належну заробітну плату , яка остаточно виплачена їй 05 липня 2012 року, то висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивачки про стягнення середнього заробітку слід визнати правильним.

Такий висновок суду узгоджується з нормами ст.ст.116, 117 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу та наявними у справі доказами.

Проте, при обрахуванні середньої заробітної плати суд першої інстанції не врахував положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, якою врегульовано питання порядку обчислення середньої заробітної плати.

Зокрема, у п.3 вказаної постанови визначено перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, серед яких індексація заробітної плати відсутня. Крім того, слід зазначити, що у відповідності до Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій. Таким чином, індексація заробітної плати є соціальною гарантійною виплатою і відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про заробітну плату» відноситься до додаткової заробітної плати. Підпунктом е) пункту 4 вищевказаної постанови зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються соціальні та компенсаційні виплати.

Відтак, суд припустився помилки, включивши у зазначений розмір нараховану та виплачену згідно рішення суду від 20.06.2011 року індексацію заробітної плати. Зокрема за лютий - березень місяць 2009 року суд зайво включив суми 626,18. та 663,65 грн. відповідно.

Тому, середньоденний заробіток підлягає визначенню наступним чином - це заробітна плата за два місяці (лютий, березень 2009 року, які передують звільненню, поділена на кількість відпрацьованих днів у цих місяцях (850,00+1011,90) : 43 = 43,30 грн. Де 850,00 грн. - заробітна плата за лютий 2009 року; 1011,90 грн. - заробітна плата за березень 2009 року; 43 - кількість відпрацьованих днів за два місяці.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 43,30 грн.

У зв'язку з цим розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 15.04.2009 року по 30.06.2012 року - 802 дні) становить 34726,60 грн.( 43,30 х 802), а не 58778,58 грн. як визначив суд. Відтак, рішення суду в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судових витрат підлягає зміні шляхом зменшення розміру цих стягнень, відповідно з 58778,58 грн. до 34726,60 грн. та з 587,78 грн. до 347,26 грн.

Доводи відповідача про те, що на період виникнення спірних правовідносин було порушено провадження у справі про банкрутство ДП „Кам'янобрідський фаянс" ТзОВ „Поліський фаянс" та відкрито ліквідаційну процедуру і дані обставини виключають їх вину у затримці проведення розрахунку з позивачкою є безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 18.01.2013 року та ч. 5 ст. 19 цього Закону в редакції від 18.01.2013 року передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу.

Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні пов'язана з трудовими правовідносинами, а тому положення вищевказаного Закону щодо дії мораторію на ці правовідносини не поширюються.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кам'янобрідський фаянс» товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський фаянс» задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2012 року в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судових витрат змінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 58778,58 грн. до 34726,60 грн., судового збору з 587,78 грн. до 347,26 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: