Постанова № 29317378, 08.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2013 р. 11 год.10 хв.Справа № 2а-5200/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Заремби М.В.,

представника відповідача - Кравчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства громадської організації "Автостоп-Довіра"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування та визнання неправомірними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Підприємство громадської організації "Автостоп-Довіра» (далі - позивач,) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012р. № 0008582200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 27040,00 грн., та штрафні санкції у сумі 6760,00 грн., № 0008592200 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 28392,00 грн., та штрафні санкції у сумі 7098,00 грн.

Спірні рішення прийняті на підставі акту від 26.11.2012р. № 2687/22-4/35733404 складеного за наслідками позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «Реал-К» та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Реал-К» у серпні 2012р. (далі - акт перевірки).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- ст. 203, ч. 1-2 статті 215, ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПГО «Автостоп- Довіра» при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Реал-К» у серпні 2012 року на загальну суму ПДВ 27040, 00 грн.

- п. 186.1 статті 186, п.187.1 статті 187, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.201.1 статті 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ПГО «Автостоп-Довіра» завищено податковий кредит на суму 27040, 00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ у серпні 2012 року на загальну суму 27040, 00 грн.

- п. 137.1, пп. 138.1.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ПГО Автостоп-Довіра» за 3 квартал 2012 року завищено витрати на суму 135200, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 28392, 00 грн.

Такі висновки відповідач зробив у зв'язку з визнанням господарських операцій між ПГО «Автостоп-Довіра» та ТОВ «Реал-К» такими, що не створюють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За даними податкового органу частину податкового кредиту позивачем було сформовано із вартості консультаційних послуг, а саме послуги з перевірки документів, які подаються для оформлення в Херсонську митницю, на відповідність чинному законодавству України, а також інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю (консультаційні послуги) отриманих від ТОВ «Реал-К», у якого відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Основним аргументом відповідача, на якому ґрунтується його позиція, є твердження, про те, що угода, укладена позивачем із ТОВ «Реал-К» є нікчемною, не спрямована на реальне настання правових наслідків, що послуги не надавались.

Під час перевірки податковим органом використаний акт ДПІ у м. Херсоні від 06.11.12 р. №592/22-4/34458202 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ "РЕАЛ-К" з контрагентами-постачальниками та покупцями за серпень 2012 року, в якому встановлено, що правочини, здійснені ТОВ "РЕАЛ - К", не спрямовані на реальне настання наслідків, мають ознаки нікчемності. У ТОВ "РЕАЛ - К" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

За таких обставин ДПІ вважає, що господарські операції ТОВ "РЕАЛ-К" містять ознаки фіктивності, а відповідно фіктивними є і всі подальші угоди у ланцюгу до вигодонабувача.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "РЕАЛ - К" та відповіних сум до валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вважає висновок податкового органу про нікчемність правочину передчасним, вказує, що в даному випадку договір може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Реальність надання консультаційних послуг, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, таким чином, позивач мав право для формування податкового кредиту. Щодо невиконання своїх зобов'язань контрагентами в ланцюгах постачання товару, то позивач не може їх контролювати та нести за них відповідальність.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними. ТОВ "РЕАЛ - К" - контрагент позивача, не має відповідних можливостей для здійснення господарської діяльності, в тому числі для надання консультаційних послуг позивачу. У ТОВ "РЕАЛ - К" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспорті засоби. Зазначене підтверджується актом зустрічних перевірок. Враховуючи зазначені обставини, ТОВ "РЕАЛ - К" не міг надати консультаційні послуги позивачу, тобто, мало місце лише документування господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За приписами Податкового кодексу України до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Між ТОВ «Реал-К» та ПГО «Автостоп-Довіра» укладено договір про надання консультаційних послуг від 06.08.12 №118.

Відповідно до Розділу 1 Предмет договору Замовник (ПГО «Автостоп-Довіра») доручає, а Виконавець (ТОВ «Реал-К») зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений строк надавати консультаційні послуги, а саме послуги з перевірки документів, які Замовник подає для оформлення в Херсонську митницю, на відповідність чинному законодавству України, а також інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.

У серпні 2012р. до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у сумі 27040 грн. та до валових витрат - 135200,0 грн. За надання консультаційних послуг були виписані податкові накладні.

Розрахунки проведені у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками за рахунками ПГО «Автостоп-Довіра».

Надання послуг оформлено актами здачі - прийняття наданих послуг.

У податкового органу відсутні зауваження до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивача.

ДПІ у м. Херсоні підставою для визнання угод ТОВ «Реал-К» нікчемними вказує на відсутність основних фондів, технічного персоналу, найманих працівників виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, але ці умови необхідні для підтвердження реальності надання товарів, а не послуг.

Відповідно акту перевірки від 16.10.2012р. ТОВ «Реал-К» кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 2 особии - це керівник і засновник ОСОБА_3, та бухгалтер Салтан В.Р., яких було достатньо для надання консультаційних послуг щодо митного оформлення документів на вантаж.

Відповідно до договору оренди приміщення для офісу від 26.04.2012р. ТОВ «Реал-К» орендує у Херсонської об'єднаної технічної школи ТСО Україна приміщення під розміщення офісу загальною площею 13,3 кв.м. терміном з 01.05.2012р. по 31.12.2012р. за адресою: м. Херсон, Суворовський район, Миколаївське шосе, буд.19-а, каб. 302-в.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про неможливість надання послуг ТОВ «Реал-К».

Іншою обставиною визнання угоди позивача такою, що не відбулася, податковий орган вказує на відсутність ТОВ «Реал-К» за юридичною адресою.

Суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність ТОВ «Реал-К» за юридичною адресою, виходячи з наступного.

Згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 16.10.2012р. № 928/22-4/34458202 про результати перевірки достовірності податкової адреси (місцезнаходження ) ТОВ «Реал-К» встановлено що за результатами виходу на податкову адресу юридичної особи, товариство там не знаходиться, місцезнаходження його невідоме. В акті вказано адресу ТОВ «Реал-К»: м. Херсон, Миколаївське шосе, 19-а.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що за вказаною адресою знаходиться багатоповерхова будівля, в якій здаються в оренду приміщення. ТОВ «Реал-К» також орендує в цій будівлі офіс каб.302-в.

Із акта ДПІ у м. Херсоні від 16.10.2012р. № 928/22-4/34458202 вбачається, що податковим органом не встановлено місцезнаходження ТОВ «Реал-К» за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 19-а, без зазначення номера офісу. Представник ДПІ також не міг повідомити яке приміщення у багатоповерхівці досліджувалось під час перевірки.

Факт того, що підприємство ТОВ «Реал-К» знаходиться за юридичною адресою підтверджується витягом з єдиного державного реєстру від 05.12.2012р. № 15291611, відповідно до якого місцезнаходженням підприємства є Херсонська область, м. Херсон, Суворовський район, Миколаївське шосе, буд.19-а, каб. 302-в.

Крім цього судом встановлено, що у ЄДРПОУ станом на 05.12.2012р. статус відомостей про юридичну особу позивача - підтверджено, інформація про відсутність за місцезнаходженням відсутня, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також необхідно зазначити, що господарські відносини позивача з ТОВ «Реал-К» відбувались у серпні 2012р., а акт про незнаходження за юридичною адресою складено у жовтні 2012р., тобто після здійснення господарських операцій.

Отже, суд не приймає до уваги обставини викладені в акті від 16.10.2012р. № 928/22-4/34458202, оскільки вони не відповідають дійсності, і не підтверджені належними та допустимими доказами..

Судом встановлено, що ТОВ «Реал-К» у декларації ПДВ серпня 2011 р. у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Той факт, що ТОВ «Реал-К» на момент надання послуг позивачу було зареєстроване юридичною особою, платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні не заперечується ДПІ.

Таким чином судом встановлено, що контрагент позивача мав повну податкову правосуб'єктність, не займався фіктивним підприємництвом, здійснював реальні господарські операції.

Усі наведені доводи податкового органу щодо правомірності зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту були спростовані у судовому засіданні, інших доказів в обґрунтування правомірності свого рішення ДПІ не надала.

Щодо визнання податковим органом правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ст. 20 ПК України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стаття 215 Цивільного Кодексу України, на порушення якої вказує відповідач, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "Шеду" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом самостійно не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, - що є тільки припущенням.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчиненого позивачем правочину із ТОВ «Реал-К» законом прямо не встановлена, то такий правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки № 2687/22-4/35733404 висновки відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Підприємства громадської організації "Автостоп-Довіра" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання притиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Визнати пртиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012р. № 0008582200, № 0008592200.

Стягнути із державного бюджету на користь Підприємства громадської організації "Автостоп-Довіра" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 692,90 грн. згідно квитанції № 92/101 від 18.12.2012р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 лютого 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6