Ухвала суду № 29315292, 11.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"11" лютого 2013 р. Справа № 44/282-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Заріцької А.О. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на ухвалугосподарського суду міста Києва від 19.12.2011 рокута на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі господарського суду за заявою№44/282-б міста Києва Акціонерного страхового товариства "Вексель"про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Подана ОСОБА_4 касаційна скарга на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №44/282-б, не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову апеляційної інстанції прийнято 14.11.2012 року, постанову у повному обсязі підписано 19.11.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що постанова у справі про банкрутство набирає законної сили з дня її винесення.

Строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року, закінчився 05.12.2012 року, а касаційну скаргу від 11.12.2012 року було подано заявником до служби діловодства Київського апеляційного господарського суду 11.12.2012 року, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.

Відповідно до частини 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд касаційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі було заявлено клопотання з проханням відновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на його відсутність в судовому засіданні та на отримання тексту оскаржуваної постанови після встановленого законодавством строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у відновленні строку на подання касаційної скарги слід відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року, згідно відмітки апеляційного суду, було направлено скаржнику, боржнику та арбітражному керуючому, тобто, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Проте, ОСОБА_4, як заявником апеляційної скарги, не забезпечено представництво у засіданні суду апеляційної інстанції, що відбулось 14.11.2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Згідно ч. 2 ст. 22 ГПК України сторона у справі має право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому Кодексом порядку та зобов'язана добросовісно користуватися належним їй процесуальним правом (ч. 3 ст. 22 ГПК України).

Таким чином, не дотримуючись положень ст. 22 ГПК України, ОСОБА_4, оскаржує ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №44/282-б з порушенням порядку, установленого Господарським процесуальним кодексом України, дотримання норм якого є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу.

На підтвердження отримання тексту оскаржуваної постанови після закінчення строку на касаційне оскарження заявником до суду касаційної інстанції надано копію поштового конверту, однак дату отримання копії постанови встановити неможливо, оскільки відмітка поштового відділення відсутня взагалі.

Крім того, отримавши копію оскаржуваного документу 26.11.2012 року та звернувшись до суду апеляційної інстанції лише 11.12.2012 року, заявником не доде ржано стислих строків для подання касаційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що заявником при зверненні з касаційною скаргою з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на касаційне оскарження, не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що стали причинами пропуску заявником процесуального строку подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, недоведеними та відхиляє доводи скаржника, що викладені у клопотанні, про наявність об'єктивних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №44/282-б не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 53, 86, 105, 110, п. 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Відхилити клопотання ОСОБА_4 про відновлення строку на подання касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.12.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі №44/282-б повернути скаржнику.

Повернути ОСОБА_4 з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДК у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві) судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп., сплачений за квитанцією №81 від 11.12.2012 року.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

А.О. Заріцька