Постанова № 29315173, 13.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5023/3680/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2012 року в справі № 5023/3680/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 54 726 грн. 63 коп.,

ПОСТАНОВИВ: У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 49 092 грн. 44 коп. основного боргу, 3 189 грн. 66 коп. пені, 1 771 грн. 35 коп. річних (з урахуванням уточнених позовних вимог) з підстав порушення зобов'язання.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2012 року (суддя О. Смірнова О.В.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2012 року рішення скасовано та в задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 206, 628 Цивільного кодексу України, статей 22, 32, 34, 36, 101 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте фізична особа-підприємець ОСОБА_1 право на подання відзиву на касаційну скаргу не використала і представники сторін у судове засідання не з'явились.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарським судами встановлено, що 14 жовтня 2010 року сторони уклали договір № 78 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити товари народного споживання.

Умовами договору сторони погодили, що вартість товару має бути сплачена упродовж одного календарного дня з моменту отримання згідно видаткової накладної шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на поточний рахунок, або внесення готівкою в касу позивача; у видатковій накладній вказується номер і дата договору, до якого вона відноситься та її порядковий номер; договір набирає чинності з 14 жовтня 2010 року і діє до 31 грудня 2010 року, а в частині виконання зобов'язання до їх повного виконання; у разі, якщо жодна із сторін після закінчення строку дії договору, не буде наполягати на його розірванні, дія договору продовжується до 31 грудня 2011 року (пункти 2.2, 4.4, 6.1, 6.2, 8.1 договору).

Позивач також подав господарському суду примірник додаткової угоди від 14 жовтня 2010 року № 1 до договору, якою врегульований порядок отримання продавцем товару без довіреностей відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (далі - Інструкція).

Позивач стверджує, що поставив товар на загальну суму 49 092 грн. 44 коп., який прийняла працівник відповідача, про що складені видаткові накладні від 31 травня 2011 року №№ 16376/477 і 16378/477.

Місцевий господарський суд, визнавши видаткові накладні належними і допустимими доказами, що підтверджують факт отримання покупцем товару, врахувавши погоджений сторонами порядок його прийому, задовольнив позов.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, господарський суд встановив, що відповідно до пунктів 2.1 і 2.2 договору кількість, асортимент, ціна та загальна вартість товару вказується у видатковій накладній, також у ній вказуються номер і дата договору, до якого вона відноситься, та її порядковий номер.

Подані позивачем примірники видаткових накладних не містять посилання на договір.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили передачу покупцю разом з товаром податкової накладної, проте цієї вимоги постачальник не виконав.

За змістом пункту 4.1 договору видаткові накладні мають бути завірені печаткою покупця, проте і ця умова договору також не була виконана.

Окрім того, відповідач заперечує сам факт укладання додаткової угоди, а особа, яка за твердженням позивача прийняла 31 травня 2011 року товар, цей факт також заперечує.

Дослідивши примірник додаткової угоди, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що угода не засвідчена підписами та печатками сторін, що не відповідає вимогам пункту 9.1 договору.

Апеляційний господарський суд на підставі правила пункту 12 Інструкції дійшов також правильного висновку про відсутність підстав вважати додаткову угоду довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки зазначені в ній дані документа, що засвідчує довірену особу, не відповідають дійсним.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, позивач не надав господарським судам доказів, які підтверджують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2012 року у справі № 5023/3680/12 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. КузьменкоСуддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій